55.Визначте методи прийняття рішень.

До методів прийняття рішень відносять неформальні методи, колективні, методи багаторівневого анкетування, кількісні. Неформальні (евристичні) методи прийняття рішень ґрунтуються на аналітичних здібностях осіб, що приймають управлінські рішен­ня. Вони базуються на накопиченому досвіді та інтуїції менеджера, їхня перевага полягає в тому, що рішення приймаються оператив­но, їхній недолік: вони не гарантують захисту від вибору помилко­вих рішень, тому що інтуїція може іноді підвести менеджера. Колективні методи потребують прийняття рішень визначеним колом осіб, учасників даної процедури. Це тимчасовий колектив, що складається з керівників і виконавців, які можуть вирішувати поставлені завдання. Найбільш поширений метод колективної підготовки управлінських рішень - це «мозковий штурм» (групо­ве генерування нових ідей і наступні прийняття рішень). Основна умова цього методу - створити сприятливу обстановку вільного генерування ідей. При цьому забороняється спростовувати, крити­кувати ідею, якою б, на перший погляд, фантастичною вона не була. Ідеї записуються, а потім аналізуються фахівцями. Метод багаторівневого анкетування (метод Дельфі) полягає в тому, що після кожного туру дані анкетування допрацьовуються, й отримані результати повідомляються експертам із зазначеними оцінками. Перший тур анкетування проводиться без аргументації. У другому турі відмінна від інших відповідь повинна бути аргумен­тована або ж експерт змінює оцінку. Після стабілізації оцінок опи­тування припиняється. Приймається рішення, запропоноване експертами чи скориговане учасниками анкетування. В основі кількісного методу прийняття рішень лежить науково-практичний підхід, що пропонує вибір оптимальних рішень шля­хом оброблення (за допомогою ЕОМ) великої кількості інформації. Розрізняють такі моделі, в основі яких лежать математичні функції: лінійне моделювання (лінійні залежності); динамічне програмуван­ня - дає можливість вводити додаткові змінні в процесі виконан­ня завдань; імовірнісні та статистичні моделі - реалізуються в ме­тодах теорії масового обслуговування; теорія ігор - моделювання ситуацій, прийняття рішень, у яких враховуються розбіжності інте­ресів різних підрозділів підприємств; імітаційні моделі, що дозво­ляють експериментально перевірити реалізацію рішень, змінити вихідні передумови, уточнити вимоги до них тощо. Для прийняття рішень найбільш ефективними вважаються такі методи: 1. Самовирішення - керівник на підставі наявної інформації вирішує проблему самостійно. Різновидом цього типу є інтуїтивне управлінське рішення і рішення, що ґрунтується на висновках. 2. Метод «пошук інформації». Керівник, використовуючи цей метод, прагне одержати від підлеглих йому співробітників інфор­мацію, проблеми, що його цікавить, але без пояснення якої мети. 3. Метод «індивідуальна консультація». Керівник, використову­ючи цей метод, пояснює спочатку проблему своїм співробітникам, які висловлюють свої точки зору і дають свої пропозиції, а потім сам приймає рішення. 4. Метод «консультація групи». Керівник у даній ситуації ставить проблему перед групою співробітників, потім приймає рішення особисто, незалежно від того, чи збігається воно з пропозицією, висловленою групою.