1.3 Поняття екотуризму і його види
Як відзначає велика кількість дослідників, поняття "экотуризм" довгий час мало досить розмиті межі. Причиною тому - початкове використання слова маркетологами для залучення туристів, орієнтованих на природу, її захист і активний відпочинок (outdoor). Насправді таких туроператорів мало турбувала охорона навколишнього середовища. Тому ідеї екотуризму ще довгий час викликали і викликають скептичне відношення теоретиків туризму. Наприклад, Би Віллер, побувавши в "экотурі" на Кубі, відмітив, що протягом години, поки туристи обідали в ресторані, водій їх автобуса не глушив двигун, щоб в салоні працював кондиціонер. Місцеві жителі, що сиділи неподалеку, навряд чи відчували захоплення від такої турботи про комфорт туристів. За словами П. Шеклфорда, представника ВТО в Європі, термін "экотуризм" використовується в індустрії туризму вже більше 10 років. Мають місце також твердження, що вперше термін був використований Міллером в 1978 р. як позначення одного з варіантів стійкого розвитку туризму, проте в одних випадках маються на увазі подорожі, що робляться в незайманих цивілізацією куточках природи: екотуризм - "подорожі по відносно неспотвореним або незабрудненим областям з унікальними природними об'єктами для захоплення і насолоди пейзажем, дикорослими рослинами і дикими тваринами, а також будь-якими культурними проявами в цих областях". У інших випадках - це зусилля по підтримці екологічної рівноваги в природі: экотуризм - "природний туризм, який включає вивчення природного і культурного навколишнього середовища і служить для поліпшення обстановки в цьому середовищі".
Спостерігаються і географічні відмінності у визначеннях, які пов'язані з відмінностями в поглядах на екотуризм. Експерти з розвинених країн - постачальників екотуристів, бачать екотуризм очима споживачів (гостей), вірніше, узгоджується з їх бажаннями і реакреаційними потребами. Туроператорів і дослідників приймаючої сторони (господарів) хвилює прибуток і внесок туризму в соціально - економичний розвиток даної країни. У Росії термін "екологічний туризм" з'явився в середині 80 -х років в Бюро міжнародного молодіжного туризму (БММТ) "Супутник" обкому Іркутська ВЛКСМ, коли його фахівцями були розроблені і упроваджені такі маршрути, як "Екотур по Кругобайкальській залізниці", "Екотур по долині річки Голоустній", і ін. Ці маршрути вперше в країні були офіційно названі "маршрутами екологічного туризму" і саме під такою назвою увійшли до каталогів БММТ "Супутник" ЦК ВЛКСМ. Тоді під словосполукою "екологічний туризм" малися на увазі маршрути, обладнані так, щоб присутність туристів мінімально відбивалася на природному середовищі, а самі вони не тільки відпочивали, але і знайомились з екологічними проблемами Байкалу, більш того, по можливості брали участь в їх рішенні.
Поняття "екотуризм" в ті часи сприймалося швидше як моральна категорія, ніж економічна, оскільки в організації своїх маршрутів БММТ "Супутник" тісно взаємодіяв з байкальським екологічним рухом, що зароджувався, бойовою студентською дружиною ім. Улдіса Кнакиса факультету мисливствознавства сільськогосподарського інституту Іркутська. Не важко здогадатися, що само поняття "екотуризм" – скорочений варіант словосполуки від "екологічний туризм", використання якого не зовсім вірно з погляду екології як науки. Одна з найперших і вдалих, на наш погляд, вітчизняних трактувань екотуризму, запропонована Р. С. Гужіним, М. Ю. Беліковим і Е. В. Кліменоком в 1997г., така: "У основі екотуризму лежить турбота про навколишнє середовище. На перший план виходить організація поїздок з обмеженим числом учасників в природні зони з можливими відвідинами місць, що представляють культурний інтерес з метою реалізації різних проектів охорони і раціонального використання природних ресурсів".
Дане визначення має багато загального з визначенням Міжнародної організації екотуризму (TIES): екотуризм -"відповідальна подорож в природні зони, області, що зберігає навколишнє середовище і підтримує добробут місцевих жителів". Для глибшого розуміння цього виду подорожей приводимо 10 заповідей екотуриста, сформульованих TIES:
1) пам'ятати про уразливість Землі;
2) залишати тільки сліди, виносити тільки фотографії;
3) пізнавати світ, в який потрапив: культуру народів, географію;
4) поважати місцевих жителів;
5) не купувати вироби виробників, що піддають небезпеці навколишнє середовище;
6) завжди слідувати тільки уторованими стежками;
7) підтримувати програми по захисту навколишнього середовища;
8) де можливо, використовувати методи збереження навколишнього середовища;
9) підтримувати (патронувати) організації, сприяючі захисту природи;
10) подорожувати з фірмами, що підтримують принципи екотуризму.
Співзвучно заповідям екотуриста складена пам'ятка для пасажирів авіакомпанії "British Airways", відлітаючіх на відпочинок :
- ніколи не купуйте вироби із слонячої кістки або аналогічні предмети, виготовлені з рідкісних тварин;
- прагніть активніше споживати послуги і продукцію місцевого виробництва. Таким чином Ви приносите прибуток місцевому населенню і вносите внесок до розвитку місцевої економіки;
- не турбуйте тварин і не ушкоджуйте рослини. Завжди забирайте з собою Ваше сміття - пляшки, банки, пластик, оскільки вони можуть стати причиною загибелі диких тварин;
- будьте особливо обережними з кораловими рифами. Пам'ятаєте! Корали - це живі організми, які легко пошкодити при дотику;
- багато країн працюють над проблемою захисту тієї, що оточує сре ды. Ви можете підтримати їх в цьому, відвідуючи пам'ятники, музеї, національні парки;
- не мовчить, якщо Ви зіткнулися з проблемою охорони навколишнього середовища, висловіть своє відношення до неї;
- прагніть не турбувати мешканців живої природи, не порушувати їх природний спосіб життя або місце існування;
- у заповідниках і національних парках пересувайтеся тільки по дорогах і трасах, щоб не пошкодити рослинність.
- будьте уважні під час куріння - незгашена сигарета може стати причиною пожежі.
Наташа К. Вард підрозділяє існуючі визначення екотуризм на пасивний і активний. До перших вона відносить визначення М. Майя: "Екотуризм координує, допомагає і стимулює використання культурних і природних туристських ресурсів, визнаючи важливість збереження місцевої культурної спадщини і природних ресурсів області (регіону) для місцевого населення і майбутніх туристів". Прикладом "активного визначення" може служити думка Міжнародного суспільства виживання: "Екотуризм заохочує верховенство інтересів місцевих жителів в туристському освоєнні території, захищає місцеву флору і фауну і забезпечує жителів економічними стимулами зберігати навколишнє середовище". Виділяється цілий спектр ознак екотуризму:
- будь-яка подорож, протягом якої турист вивчає навколишнє середовище;
- подорож, в якій природа є головною цінністю;
- доходи від екотуризму прямують на фінансову підтримку
захисту навколишнього середовища;
- екотуристи особисто беруть участь в діях, які зберігають або відновлюють ресурси дикої природи;
- екотур - це подорож, в якій всі дії є "екологічно м'якими".
Необхідно відзначити, що окрім всього іншого розглянуті вище різночитання не дозволяють отримувати точні статистичні дані розвитку екотуризму. Тому експерти ВТО в підрахунку прибутків і надходжень від видів туризму використовують поняття "Туризм, орієнтований на природні туристські ресурси", або "природний туризм" (nature based tourism), куди відносять і екотуризм. Цікаво, що понятійний безлад змусила деякі турфирми відмовитися від використання терміну, оскільки він розуміється різними групами споживачів по -різному. Положення посилюється використанням інших термінів, схожих, здавалося б, по сенсу з укотуризмом: "природний туризм", "м'який туризм", "зелений туризм", "відповідальний туризм", "агротуризм " і так далі. У зв'язку з цим президент Суспільства екотуризму Д. Вестерн заявив: "Ніколи не буде твердої відмінності між туризмом і екотуризмом. Екотурізм повинен визначити себе як авангардний табір, галузь, яка привносить все краще на туристський ринок і є зразком для наслідування у всьому світі".
Маркус Ендікотт запропонував розмежувати вказані поняття таким чином: "Строго кажучи, екотуризм - це подорожі з низькою антропогенною дією на навколишнє середовище або тури до природи. Що стосується стійкого туризму, то стійкість як термін з'явилася після конференції ООН в Ріо -де-Жанейро, хоча, звичайно ж, як ідея вона виникла раніше. На мою думку, ідея стійкості нагадує рідну американську концепцію планування і прогнозування результатів на сім поколінь вперед, неначе ми вже там. Я бачу стійкий туризм як широке поле, що сполучає культуру, навколишнє середовище і врешті-решт фінансову відповідальність індустрії туризму в цілому. Тому стійкий туризм повинен включати дійсний екотуризм і пригодницький туризм. Як бізнес, або індустрія, туризм тепер підпадає під рубрику відповідальних методів ведення бізнесу - звідси і "відповідальний туризм". Спочатку ідея відповідального туризму використовувалася соціальними активістами і християнськими місіонерами, що говорили про соціальну і культурну відповідальність туризму. У це поняття не включався розгляд навколишнього середовища (природи). Я ж вважаю за краще використовувати термін "соціальний", коли справа стосується подорожі в межах власної культури туриста, і "культурний" - для подорожей поза власною культурою. Термін "зелений туризм" має швидше політичне походження і пов'язаний з діяльністю зелених партій, політиків і суспільних рухів". З останнім тлумаченням важко погодитися, оскільки в більшості випадків під зеленим туризмом розуміється сільський туризм (агротуризм).
Наприклад, іспанський експерт Монтанер X. Монтехано трактує зелений туризм як "діяльність, яка проходить у контакті з природою, життям в таборах або селищах. Ця діяльність зв'язана з сільськогосподарськими роботами, знайомством з життям невеликих селищ, пішими екскурсіями, вивченням флори і фауни, заняттями річковим спортом і інше".
Наприклад, в Італії виділяють три напрями агротуризма: "природа і здоров'я", "традиційний гастроном" і "спорт". З екотуризмом найбільш зв'язаний перший напрям, що відноситься до сільських поселень на території курортних місцевостей, заповідників і національних парків. Консультативна рада Канади з навколишнього середовища (Canadian Environmental Advisory Council) запропонула своє визначення екотуризму. Воно конкретно підсумовує сучасні погляди і підходи до явищ, а також широко використовується екотуристскими організаціями. "Екотуризм - вид туризму, пов'язаний з пізнанням природи і дає внесок в збереження екосистем при пошані інтересів місцевого населення". Узагальнюючі всі розглянуті варіанти, можна виділити три основні компоненти екотуризму:
1) "пізнання природи", тобто подорож припускає наявність елементів вивчення природи, отримання туристами нових знань, навичок;
"збереження екосистем" має на увазі не тільки відповідна поведінка групи на маршруті, але і участь туристів, туроператорів в програмах, заходах щодо захисту навколишнього середовища;
"пошана інтересів місцевих жителів" - не тільки дотримання місцевих законів і звичаїв, але і внесок туризму в соціально - економичний розвиток туристських дестинацій.
У професійному (а також в академічному) середовищі існує декілька визначень екотуризму, схожих по змісту:
"Екологічний туризм або екотуризм — подорож з відповідальністю перед навколишнім середовищем по відношенню до непорушених природних територій з метою вивчення і насолоди природою і культурними визначними пам'ятками, яке сприяє охороні природи, надає „м'яку" дію на навколишнє середовище, забезпечує активну соціально-економічну участь місцевих жителів і отримання ними переваг від цієї діяльності".
"Екотуризм — це відповідальна подорож в природні території, яка сприяє охороні природи і покращує добробут місцевого населення". Товариство екотуризму (The Ecotourism Society).
"Екотуризм — туризм, що включає подорожі в місця з щодо незайманою природою, з метою отримати уявлення про природні і культурно-етнографічні особливості даної місцевості, який не порушує при цьому цілісності екосистем і створює такі економічні умови, при яких охорона природи і природних ресурсів стає вигідною для місцевого населення". За останнє десятиліття мало яке зарубіжне видання, присвячене туризму, обходиться без згадування екологічного туризму.
На науковій і практичній ниві ще досі тривають дискусії про зміст і направленість таких понять і явищ, як "сільський туризм" і "агротуризм". Звернемось з цим питанням до поважного словника з подорожей, туризму та гостинності британця С.Медліка (1993). Згідно з цим словником,
Сільський туризм (rural tourism) – відпочинковий вид туризму, сконцентрований на сільських територіях. Він передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами. Поняття "сільський туризм" часто ототожнюють з "агротуризмом", але "сільський туризм" значно ширше.
Агротуризм (farm tourism) – відпочинковий туризм, що передбачає використання сільського (фермерського) господарства. Агротуризм може проявлятись у різних формах, але завжди включає винаймання помешкання. Розрізняють дві базові форми агротуризму: винаймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо в межах дворогосподарства або розміщення на нічліг з самообслуговуванням на землях, що належать до дворогосподарства, наприклад в кемпінгах та наметах. Агротуризм таким чином виступає однією з форм сільського туризму. У агротуризмі дворогосподарство (фермерське господарство) становить одночасно нічліжну базу та головний предмет інтересу для туриста.
Екотуризм – це форма подорожі, сприятлива для навколишнього середовища. Вона відбувається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ландшафтні парки). Екотуризм спрямований на охорону природного й культурного середовища регіонів, які відвідуються туристами. Він передбачає, що учасниками цих подорожей є люди з високою екологічною свідомістю. Синонімом поняття "екотуризм" є зелений туризм (green tourism), природничий туризм (nature tourism). Виділяються такі форми екотуризму – активний екотуризм (піший, велосипедний, водний, кінний, рибальство), фауністичні та флористичні поїздки (орнітологічні поїздки, полювання, тематичні поїздки), культурологічні й етнографічні поїздки.
Сільський туризм і його різновидність агротуризм мають багато спільного з екотуризмом і часто відповідають багатьом його пріоритетам, зокрема: збереження природничого та культурного середовища, підтримка добробуту місцевої громади, постачання туристам харчів з місцевих продуктів. Деякі власники агротуристичних господарств, розташованих поблизу природоохоронних територій, підтримують серед туристів проекологічні вимоги. У сільських місцевостях організовують відвідувачам багато додаткових послуг, що включають екотуристичні програми: кінні та велосипедні прогулянки, маршрути по знакованих стежках у національних і ландшафтних парках, природничі подорожі, збирання ягід та грибів. Але сільський туризм (агротуризм) і екотуризм відрізняються основними цілями використання вільного часу. Їхня головна різниця полягає у базових мотивах подорожування.
Сільський туризм – це форма проведення вільного часу у вигляді стаціонарного відпочинку, тоді як базовою метою екотуризму виступає активне відкриття дикої природи, традицій і культури, їх глибоке пізнання й сприйняття. Сільські оселі можуть використовуватись як база для ночівлі та харчування екотуристів. У спеціальній літературі з'явилось нове поняття екоагротуризм, що передбачає відпочинок у селян, які вирощують сільськогосподарську продукцію із застосуванням екологічних методів. Тут агротуризм поєднується з екологічним сільським господарством.
Наведені вище поняття, пов'язані з сільським туризмом і екотуризмом, знайшли своє використання для визначення форм туристичного руху в Україні. Зокрема, відпочинок в українських селах було визначено як "сільський зелений туризм". Він охопив широкий спектр форм відпочинку на селі: від стаціонарного відпочинку у сільській місцевості (власне сільський туризм), відпочинку у туристичних центрах і курортах, що розташовані у селищах і малих містах, до відпочинку у сільських дворогосподарствах (агротуризм). Визначення сільського руху як "зелений" підкреслює його проекологічну орієнтацію.
Всього більшого поширення набуває агротуризм, або агроэкотуризм. Це туризм в сільській місцевості, при якому туристи під час свого відпочинку ведуть сільський спосіб життя на фермах і хуторах. Розвиток такого виду туризму найактуальніше для країн Західної Европи (і частково США) з невеликим відсотком природних ландшафтів і високим рівнем сільськогосподарської освоєнності території.
У широкому ужитку знаходяться також синонімічні терміни стійкий, або що підтримує, туризм і "зелений" туризм. Вони мають на увазі туризм із застосуванням технологій, що надають мінімальну дію на навколишнє середовище. Але не всякий стійкий туризм можна вважати за екологічний, оскільки екологічні технології можуть бути використані і в організації пляжного туризму, і в готельній справі в крупних містах, і навіть в авіаперевезеннях.
В подорожі турист сподівається, з одного боку, отримати певний обсяг знань, а з іншої - відпочити на природі. По переважанню тієї або іншої мети можна виділити науковий, пізнавальний і рекреаційний види екотуризму.
РОЗДІЛ 2. ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗ В УКРАЇНІ