Державний устрій Римської республіки

Куріатні коміції, центуріатних коміції, трибунатні коміції

Народні збори

Сенат

Міжнародні справи, зовнішня політика, фінанси, релігія, оголошення війни, попереднє обговорення законопроектів

Консули

Займались найбільш важливими справами, громадськими і військовими, в випадку війни один з них командував військом

Займалися судовими суперечками, тлумачили ы створювали право.

Претори

Завдання трибунів першопочатково полягала в захисті плебеїв від свавілля патриціанських магістратів, але з плином часу, коли ця потреба практично відпала, вони взяли на себе функцію охоронців закону, захисниками всякого невинно ображеного громадянина. В здійсненні цієї функції народний трибун був забезпечений важливим правом – накладати заборону на дії магістратів, котрі він вважав протиправними.

Народні трибуни

Розподіляли людей по центуріям, назначали сенаторів, спостерігали за нравами

Цензори

Народні збори

Приймали закони, обирали вищих посадовців республіки, оголошували війну, розглядали скарги на смертні вироки

Центуріатні

Обирали нижчих посадовців, приймали закони

Трибунні

Формально вводили в на посаду, обраних іншими зборами

Куріатні

Принципат

(1 – 3 ст. н.е.)

Домінант

(3 – 5 ст. н.е.)

Зберігається видимість республіканської форми правління. Збираються народні збори, засідає сенат, обираються консули, претори, і народні трибуни. Разом з тим імператора поступово зосереджує в своїх руках повноваження всіх цих органів.

Режим нічим не обмеженою монархією. Старі республіканські заклади зникають. Управління імперією зосереджено в декількох відомствах, ними управляють сановникі, котрі знаходяться в повному підпорядкуванні у імператора. Головні з цих відомств – Державна рада при імператорі (обговорювали головні питання політики і підготовували законопроекти) та фінансове відомство. Армією командували тільки підлеглі імператорові і ним же призначені генерали. Чиновники в цей період отримують форму одягу, привілеї, пенсії.

1. верховна влада була розділена між 4 – співправителями. Двоє з них, носили титул «АГУСТОВ», займали першенствуючи положення, управляли кожний своєю половиною імперії – Західної і Східної. При цьому сам Діоклетіан зберіг за собою право вищої влади для обох частин імперій. Августи обирали собі співправителів, яким присвоювався титул «Цезарів»; так виникла «ТЕТРАРХІЯ» - правління чотирьох імператорів, вважавшихся членами єдиної «ІМПЕРАТОРСЬКОЇ РОДИНИ»