Висновки

Почерк – складна цілісна система, різні сторони якої взаємозалежні. Для нього характерні, як відомо, властивості, які дозволяють використовувати його в криміналістичних цілях. Одні з них – індивідуальність і відносна стійкість – є вихідними для ідентифікації особи, інші (здатність реагувати на різні психофізіологічні фактори) дають можливість отримати відомості про зовнішню обстановку та внутрішній стан виконавця – це так звані діагностичні дослідження.

В основі формування навичок лежить створення динамічного стереотипу. Динамічний стереотип – це системність реакцій на зовнішні подразники, сигнали яких поступають до центрів великих півкуль головного мозку людини. Як наслідок створення динамічного стереотипу, нервова праця, яка затрачається на певні дії, зменшується і стає можливим виконувати ці дії, не концентруючи на них всієї своєї уваги, тобто автоматизовано.

Автоматизація, з фізіологічної точки зору, означає можливість виконання певних дій при певній загальмованості, зниженого збудження відповідних центрів кори великих півкуль.

Автоматизована система рухів, за допомогою якої виконуються письмові знаки, які складають рукопис, - це злагоджена, струнка система, елементи якої суворо узгоджені. Вона дійсно відображає поняття почерку.

Але у почерку є такі елементи, які не вичерпуються системою рухів, наприклад, вибір певного варіанту почерку для конкретного випадку, якщо особа, що пише володіє кількома варіантами; просторова орієнтація на аркуші паперу дати, фрагментів тексту, підпису тощо.

Вказаний вибір безпосередньо не пов'язаний з технікою письма, а відображає, наприклад, навички зорового орієнтування. Ці навички безпосередньо не пов'язані з системою рухів особи, що пише, а відображає інші сторони письма. Але поняття почерку повинно охоплювати всі сторони письмово-рухової навички, які пов'язані з технікою письма, і основний зміст цієї навички складає система рухів особи, що пише.

Ідентифікаційними властивостями почерку, які дозволяють його використовувати для встановлення особи, що писала, є індивідуальність почерку, динамічна стійкість, варіаційність, вибіркова мінливість.

Індивідуальність почерку означає, що не може бути двох людей, які мають зовсім однакові почерки. Індивідуальність – це неповторність зафіксованого у рукопису комплексу особливостей письмово-рухової навички в різних людей. В основі своєрідності письмово-рухової навички в свою чергу лежить індивідуальність механізму письма, яка формується у результаті впливу чисельних об'єктивних та суб'єктивних причин.

Формування почерку – тривалий процес. Починається він іще в період шкільного навчання письму і продовжується в ході застосування набутих навичок у подальшому навчанні та практичній діяльності.

У дошкільний період створюються передумови для формування письмово-рухової навички. Навчання у школі є стадією активного формування почерку. Після закінчення навчання письму почерк конкретної особи ще не сформований остаточно; під впливом різних умов навчання і роботи продовжується індивідуалізація і закріплення писемно-рухової навички.

На підставі експериментальних досліджень у галузі психології, фізіології рухів і почеркознавства, можна стверджувати, що основа індивідуального почерку сформована до п'ятого року навчання – 12-14 років (стадія зв'язного письма), коли сформований руховий аналізатор.

У наступні роки навчання у почерку наступають значні зміни, оскільки він через малу практику письма ще не досить стійкий. Однак рухова його основа не дивлячись на зміни залишається незмінною. До 15-17 років у людини в основному закінчується формування письмово-рухової навички. До цього часу в результаті письмової практики, яка протікає в різних умовах, закріплюється й стає стійким індивідуальна письмово-рухова навичка, яка отримана при навчанні письму, Надалі вона удосконалюється залежно від подальшого навчання або роботи.

На формування письмово-рухової навички впливають фактори двох видів: а) внутрішні, які обумовлені анатомічними, психологічними і фізіологічними особливостями організму особи, що навчається, і б) зовнішніми, до яких відносяться поза при письмі, умови письма, методичні прийоми навчання письму.

Такі дослідження можливі завдяки тому, що пристосувальні можливості писемно-рухової системи не безмежні. Вплив різноманітних факторів на почерк може бути таким значним, що успішне пристосування механізму письма по ходу рухів виявиться неможливим.

Криміналісти помітили, що різноманітні причини по-різному порушують процес письма й змінюють властивості почерку. Саме цим зумовлений той факт, що експериментальні дослідження криміналістів будувалися диференційовано стосовно впливів різних конкретних причин. Так, предметом спеціального дослідження були стабільність і мінливість властивостей почерку залежно від зовнішніх умов, наприклад, незвичної пози, незвичного матеріалу письма, внутрішнього стану того, хто пише, - підвищеної збудливості, сп'яніння тощо, від прагнення навмисно змінити свій почерк з метою маскування з урахуванням різноманітних способів -–скорописного викривлення, письма з наслідуванням друкованим буквам, лівою рукою тощо. Результати цих досліджень озброювали експерта-почеркознавця знаннями про специфічні зміни почерку в залежності від конкретної причини або групи причин, які впливають на процес письма.

До їхнього числа можна віднести дослідження, спрямовані на встановлення зовнішньої обстановки та умов письма (факт виконання тексту в незвичній позі, викривленим почерком, із наслідуванням почерку чи підпису іншої особи тощо), а також внутрішнього стану виконавця ( втома, стан збудження або загальмованості, психічна хвороба тощо).

Властивість почерку реагувати на різні психофізіологічні фактори проявляється тоді, коли зміни умов письма настільки значні, що успішне пристосування до них механізму письма за ходом рухів виявиться неможливим. У результаті виникне порушення звичного автоматизованого процесу письма й наступлять зміни в почерку, які не можна вважати варіаційними.

Фактори, які викликають порушення звичного процесу письма, називають “збиваючими” обставинами. Зміни в почерку, які наступають під їхнім впливом, нерідко утруднюють процес дослідження почерку при проведенні почеркознавчих експертиз. Експерт повинний вміти відрізнити такі зміни від стабільно збережених ознак, а для цього необхідно знати ступінь стійкості ознак почерку в залежності від дії різних обставин.

У теорії та практиці судово-почеркознавчої експертизи “збиваючі” обставини поділяють на “природні”, до яких відносять причин, які не пов'язані з бажанням виконавця змінити почерк і частіше за все створювані зовнішньою обстановкою письма, й “штучні”, які пов'язані з прагненням виконавця змінити свій почерк.

. Відносно стійкі (хронічні): Нервові, психічні захворювання, травми мозку, вікові зміни тощо.

Для них характерні в залежності від рівня побудови письма й збиваючої причини такі комплекси ознак: а) зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнений темп письма, зміна: диференціації натиску, форми з'єднувальних рухів; б) зниження координації рухів 2-ї групи; порушення топографії (просторової орієнтації) у вигляді незвичайного розміщення фрагментів тексту; в) незвичайна будова письмових знаків; г) букви що читаються умовно й такі, що не читаються; д)порушення писемно-речових навичок, є) порушення ознак усіх перелічених рівнів.

ІІ.Тимчасові (епізодичні)

3. Природні:

Зовнішні (контактні):незвичайне тримання пишучого приладу, ліворучне письмо, письмо кулаком, незвичайна поза, втома пишучої руки, холодові навантаження, фізична (м'язова) втома тощо, які характеризуються такими комплексами ознак: а) зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнений темп письма, зміна: диференціації натиску, форми з'єднувальних рухів; зниження координації рухів 2-ї групи, б) зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнений темп письма, зміна: диференціації натиску, форми з'єднувальних рухів; зниження координації рухів 2-ї групи, порушення топографії; спрощення загальної структури букв і зменшення кількості варіантів букв, дзеркальність окремих знаків або їхніх елементів; в) зниження координації рухів 1-ї групи, уповільнений темп письма, зміна: диференціації натиску, форми з'єднувальних рухів; зниження координації рухів 2-ї групи, порушення топографії, спрощення загальної структури окремих букв, виправлення букв, зайві штрихи; пропуски букв, зайві букви, порушення топографії, Порушення топографії, зниження координації рухів 2-ї групи; зайві штрихи або пропуски їх у буквах; пропуски букв або зайві букви.

Внутрішні: алкогольне сп'яніння, фармакологічні засоби та інші, що підсилюють збуджуючі процеси, для яких характерні такі комплекси діагностичних ознак: а) зниження координації рухів 2-ї групи; б) зниження координації рухів 2-ї групи, порушення топографії; букви, що читаються умовно або не читаються, виправлення букв, зайві штрихи або пропуски їх у буквах; неадекватні букви у словах, пропуски букв або зайві букви, перестановка букв у слові, неадекватні розділові знаки або їхня відсутність

Штучні”- скорописне викривлення почерку, яке характеризується таким комплексом ознак: фрагментарне зниження координації рухів 1-ї групи; фрагментарне зниження координації рухів 2-ї групи; нові, не властиві звичайному почерку виконавця, варіанти букв, різке їхнє збільшення.

Аналіз літературних джерел, результати узагальнення експертної практики та анкетування експертів-почеркознавців і представників правоохоронних органів, які проведені науковцями, надали можливість скорегувати коло питань, які можуть бути вирішені при проведенні діагностичних досліджень, і найчастіше зустрічаються в експертній практиці. До їх числа відносяться: 1. Встановлення зовнішньої обстановки і умов виконання рукопису; 2. Встановлення внутрішнього стану особи , що пише; 3. Визначення установки на старанне , повільне письмо або на недбале швидке письмо; 4. Встановлення факту виконання рукопису зміненим почерком.

Встановлення впливу на процес виконання почеркового об’єкту зовнішніх умов.

У цю групу можна включити такі питання:

Чи не виконаний рукопис у незвичній (незвичайній) позі?

В літературі відмічається, що незвична поза сприяє зміні певних ознак почерку. В цих випадках у письмово-руховому апараті людини не відбувається ніяких змін, але умови, що склалися (необхідність писати в незвичній позі) змушують виконавця пристосуватися до таких умов, тобто перебудувати механізм письма. З одного боку виконавець прагне зберегти властивий йому зорово-руховий образ, з другого – вимушений змінити його, тому що інакше не зможе виконати текст (підпис). У результаті знижується автоматизація рухів, їхня точність, з'являються спрощення, збільшується зв'язність.

Чи не виконаний рукопис на незвичайному матеріалі письма?

Ця обставина інакше впливає на механізм письма. Природно, що письмо на незвичайній підкладці викличе інші зміни, ніж письмо в незвичній позі. При письмі на незвичайному матеріалі письма виконавець змінює будову букв щодо уповільненого темпу та уривчастого виконання. Це зрозуміло, тому що через підвищене зчеплення кінчика пишучого приладу з матеріалом письма швидкий темп стає неможливим. Письмо втрачає цілісний характер. Дугові рухи замінюються прямолінійними, деякі виконавці переходять на письмо з наслідуванням друкованому шрифту, як результат пристосування до змінених умов письма.

На відміну від попередньої групи “збиваючих” факторів у даному випадку в почерку відбуваються зміни, пов'язані з порушеннями у самому механізмі письма, в системі керування почерком. У даному випадку у наявності зіткнення розладу процесу письма зі спробою пристосувати (перебудувати) апарат письма у зв'язку зі змінами, які у ньому відбулися.

До цієї групи діагностичних досліджень можна включити питання, які пов'язані зі встановленням факту виконання рукопису у незвичному для виконавця стані (наприклад, стан фізичної втоми, м'язової втоми, тяжкий хворобливий стан, стан сп'яніння тощо).

Питання про вплив на почерк внутрішнього стану людини дуже цікаве, складне, й, на жаль, ще недостатньо досліджене.

Разом з тим є окремі дослідження впливу на процес письма мозкових травм, сп'яніння, підвищеного збудження, загальмованості, втоми, холоду, хворобливого стану й, нарешті, природного старіння організму, які надають експертам певну інформацію, яка полегшує процес дослідження й оцінки виявлених ознак.

За допомогою діагностичних досліджень вирішуються різні питання, обумовлені станом людини у процес виконання почеркового об'єкту.

1. Можливості встановлення факту виконання рукопису під впливом м'язової втоми.

2. Можливості встановлення факту виконання рукопису в умовах низької температури.

3. Можливість встановлення факту виконання рукопису особою, що знаходилась у незвичайному психофізіологічному стані.

4. Можливості встановлення факту виконання тексту чи підпису у стані алкогольного сп'яніння.

5. Встановлення факту виконання рукопису (підпису) особою похилого й старечого віку

6. Установка на старанне, уповільнене письмо.

Встановлення впливу на процес виконання почеркового об’єкту штучних «збиваючих» факторів.

До штучних «збиваючих» факторів, які впливають на процес письма відноситься навмисна зміна свого почерку скорописним способом (у межах скорописних форм букв, письмо незвичною лівою рукою, наслідування друкованому почерку).

При дослідженні рукописів, виконаних із навмисною зміною почерку, є особливості, які пов′язані головним чином із вивченням і оцінкою ознак. Це визначає необхідність вирішення ряду додаткових питань, яких немає при дослідженні звичайного незміненого почерку, а саме: встановлення видів зміни почерку, визначення ступеня зміни й збереження в стійкому стані ознак почерку, вивчення впливу зміни одних ознак на зміну інших.

Структура діагностичного процесу та використання засобів для вирішення діагностичних задач залежить від компонентного складу завдання. У відповідності з розробленою класифікацією діагностичні задачі поділяють на дві основні категорії:

3. завдання, що реалізують свою мету в умовах наявності як досліджуваного об'єкту, так і порівняльного матеріалу (зразків почерку конкретної особи);

4. завдання, які передбачають реалізацію своєї мети в умовах наявності лише досліджуваного об'єкту.

Можливість встановлення умов виконання почеркового об’єкту при наявності досліджувального документа і зразків почерку (підпису) його виконавця.

Вирішення діагностичної задачі, що має багатоступеневу структуру, яка передбачає перехід у пізнанні від загального до часткового, також базується на рівневому принципі. Кожна наступна ступінь діагностичного процесу є необхідним доповненням до попередньої, подальшим її розвитком і поглибленням. Так, щоб вирішити діагностичну задачу, кінцевою метою якої є розпізнавання конкретних “збиваючих” факторів або їхньої певної групи, експерт перш за все повинен встановити факт незвичайності письма у досліджуваному об'єкті, потім розпізнати чи є ця незвичайність для даного виконавця звичною (постійною) або тимчасовою і визначити різновидність “збиваючих” факторів. У рамках встановленого виду “збиваючих” факторів (природних або штучних) експерт може довести вирішення діагностичної задачі до встановлення конкретної причини.

Друга група задач, яка передбачає обмежений компонентний склад, характеризується укороченою структурою діагностичного процесу, оскільки виключається можливість використання такої важливої в діагностиці ланки, як порівняльне дослідження. Виключення останнього не дозволяє вирішити ідентифікаційну підзадачу, виділити повний комплекс діагностичних ознак, а отже довести дослідження до кінця. Як правило, в таких випадках висновки щодо конкретизації незвичності письма можуть носити лише ймовірний характер.

До процесуального оформлення судово-почеркознавчої експертизи при вирішенні діагностичних питань пред'являються загальні для висновку експерта вимоги. Перш за все це вимоги законності та обґрунтованості.

Виділяється три частини: вступна, дослідницька й висновки, які повністю відображають процес експертного дослідження.

Специфіка діагностичних задач, особливості дослідження почеркових об'єктів, які містять змінені властивості письма, передбачають деякі особливості складання тієї чи іншої структурної частини висновку

Вступна частина висновку містить результати ознайомлення з матеріалами, що надійшли на дослідження: постановою про призначення експертизи, почерковим об'єктом, порівняльним матеріалом, які сприяють з'ясуванню цілі дослідження й умов, у яких ця ціль повинна бути реалізована.

Дослідницька частинависновку максимально повно відображує хід і результати вирішення задачі. Тут традиційно описується: огляд документа, результати роздільного та порівняльного досліджень, оцінка результатів порівняння, вказуються застосовані методи й використані технічні засоби.

Висновок експертапри вирішенні діагностичної задачі, незалежно від характеру висновків (ступеню їхньої визначеності) обов'язково повинний супроводжуватися фотознімками. Останні не тільки забезпечують наочність, підвищують переконливість висновків, але й полегшують перевірку достовірності оціночних суджень експерта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України - К., 1996.

2. Кримінальний кодекс України . – К.: 2003. – 176 с.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: 2003. – 212с.

4. Цивільно- процесуальний кодекс України. – К.: 2003. – 168с.

5. Закон України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 60.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" №8 від 30 травня 1997р.

7. Наказ МВС України від 30.08.1999 № 682 “Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичних служб МВС України”.

8. Ароцкер Л.Е. Криминалистическое исследование подписей, выполненных с подражанием. // Сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы» № 2, М., 1956.

9. Ароцкер Л.Е., Коновалов Е.П. Признаки автоподлога подписей // «Криминалистика и судебная экспертиза», Киев, 1957.

10. Ароцкер Л.Е., Основные вопросы криминалистического исследования подписей, выполенных «с подражанием» // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3, М., 1958.

11. Ароцкер Л.Е. Экспертиза подписей, выполненных с подражанием после длительной тренировки //. В сб. «Практика криминалистической экспертизы» № 1-2, М., 1961.

12. Берзин В.Ф., Ковальчук З.А., Меленевская З.С. Оценка признаков, противоречащих выводу на заключительной стадии идентификационного исследования // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып.37. Киев. 1988.

13. Бродская А.Б. Криминалистическое исследование сходных почерков. // Проблемы судебной экспертизы, вып.2, М., 1961.

14. Бондар М.Є., Драпей Н.Г., Сукманова Т.О. Вирішення почеркознавчих задач стосовно підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів. Методичні рекомендації, Київ, 2004.

15. Вольвач Н.С. О влиянии свойств пишущего прибора на признаки почерка // Криминалистика и судебная экспертиза, Киев, 1957.

16. Воробей О.В., Меленевська З.С. Криміналістичне дослідження підписів. Посібник // К.. Університет. Вид-во “Пульсари” , 2006. – 84 с.

17. Гусев А.А. О технике производства многообъектных экспертиз подписей // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958

18. Гусев А.А., Устьянцева Т.В. Установление технической подделки подписи. М. 1967.

19. Горгошидзе Л.Ш. Возможности решения некоторых диагностических задач при исследовании подписей // Судебная экспертиза и проблемы борьбы с преступностью. Ташкент, 1964.

20. Грачев В.А. Об иллюстрации акта криминалистической экспертизы подписей // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958

21. Елисеев А.А. Подпись как почерковое начертание. // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958

22. Киричинский Б.Р.. Техническое исследование подписей. В сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы», № 3, М., 1958.

23. Криминалистическое исследование подписей, выполненных в необычных условиях (намеренное изменение, подражание, состояние алкогольного опъянения и стресса), в целях установления их подлинности (неподлинности). Методическое пособие для экспертов, М., 1994.

24. Липовский В.В. Устойчивость признаков подписи. // «Криминалистика и судебная экспертиза», вып. 2, Киев, 1965.

25. Липовский В.В. “Система идентификационных признаков подписи.- Сб. «Вопросы судебной экспертизы», Баку 1969.

26. Липовский В.В. Криминалистическое исследование подписей, выполненных от имени лиц пожилого и старческого возраста. (Методическое пособие для экспертов), М., 1983.

27. Липовский В. В. Установление условий выполнения подписей от имени лиц пожилого и старческого возраста // Методическое пособие. Судебно-почерковедческая экспертиза малообъемных почерковых объектов. Киев. 1989.

28. Липовский В.В. О некоторых вопросах проблемы индивидуальности подписи, «Рефераты второй научной конференции НИИСЭ», Танкент, 1961.

29. Липовский В.В. Особенности методики исследования подписей, выполненных от имени лиц пожилого и старческого возраста // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып 28. Киев, 1984.

30. Липовский В.В. Почерковедческое исследование подписей, исполненных с помощью технических приемов. РИО МВД УССР. Киев, 1975.

31. Липовский В.В., Меленевская З.С. Оценка различающихся признаков при решении вопроса о подлинности подписи. Сб. «Криминалистика и судебная экспертиза», вып. 5. К., РИО МООП УССР, 1968, стр. 337-338.

32. Маркова Л.В. Криминалистическое исследование подписей, выполненных лицами от своего имени с намеренным искажением. // автореф. Кнд. Дис., М., 1992.

33. Манцветова А.И., Орлова В.Ф., Славуцкая И.А. Теоретические основы судебного почерковедения. // Труды ЦНИИСЭ, вып. 1, М.,1967.

34. Манцветова А.И. Исследование координации движений // Экспертная практика. Вып. 15, М., 1969.

35. Манцветова А.И., Мельникова Э.Б., Орлова В.Ф.. Экспертиза почерка. В сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы» № 6-7. М., 1961.

36. Можар И.М. Устойчивость признаков почерка в зависимости от времени // Криминалистика и судебная экспертиза, Киев, 1957

37. Меленевская З.С. К вопросу об усовершенствовании синтезирующих суждений экспертов в идентификационных исследованиях /Криминалистика и судебная экспертиза: Межвед. Науч.-метод. Сб. / МЮ Украины. – К.,2001. –С.35-40.

38. Меленевская З.С., Фридман И.Я. Подражание при сходсте несомненных подписей подозреваемых лиц. В сб. «Экспертная практика и новые методы исследования», № 19, М., ВНИИСЭ, 1975, стр. 9-13.

39. Меленевська З.С. Підпис // Юридична енциклопедія том 4 // Київ Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана, 2002

40. Меленевська З.С.,Свобода Є.Ю.,.Шаботенко А.І.Судово-почеркознавча експертиза, Навчально-методичний посібник у двох частинах (загальна і особлива), КНУВС, 2006 (у друкарні)

41. Меленевська З.С.,.Шаботенко А.І., Шпакович Н.Г. Методичні рекомендації Формулювання синтезуючої частини висновків почеркознавчої експертизи. ДНДЕКЦ МВС України, 2008

42. Меленевська, З.С., Шаботенко А.І., Шведова О.В. Зразки висновків експерта з вирішення почеркознавчих задач .Методичний посібник, вид. КНТ, Київ 2009

43. Можар И.М. Криминалистическая экспертиза рукописей и подписей, выполненных с разрывом во времени, в уголовном и гражданском судопроизводстве, канд. Дисс., Харьков 1967.

44. Орлова В.Ф. Основные положения почерковедческого исследования подписей. В сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы», № 3, М., 1958.

45. Орлова В.Ф., Методика исследования подписей. «Теория и практика криминалистической экспертизы» сб. 6-7, М., 1961.

46. Орлова В.Ф. Теория судебно-почерковедческой идентификации // Труды ВНИИСЭ, вып. 6, 1969.

47. Орлова В.Ф. Идентификационные признаки подписи.// Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958

48. Проблемы комплексного криминалистического исследования подписей (Материалы Всесоюзного научно-практического семинара, Харьков, 29-31 октября 1985 г.), М., 1986.

49. Палиашвили А.Я. Признаки подделки документа. Изготовленного из другого документа, содержащего подлинную подпись. // Теория и практика криминалистической экспертиза, Сб. 1 М., 1955

50. Палиашвили А.Я. Исследование поддельных расписок. //Сборник научных трудов. Вып. Ш. Ташкент, 1960.

51. Семенова М.М., Михайленко С.Г. Криминалистическое исследование подписей, сполненных в состоянии опъянения. // Минск, 1975.

52. Солнцева Л.Ф. Транскрипция подписи и ее идентификационное значение. // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3, М., 1958

53. Солнцева Л.Ф. Идентификация личности по подписи. М., 1960.

54. Соколовский З.М. Как оценить наличие карандашных и чернильных штрихов в исследуемых подписях. // Экспертная практика Харьковского НИИСЭ // Метод. бюлл. № 14-15, Харьков, 1965.

55. Судебно-почерковедческая экспертиза, часть ІІ, (пособие для экспертов-почерковедов и судебно-следственных работников), М., 1971.

56. Установление технической подделки подписей. В сб. «Криминалистическая экспертиза», вып. 4. М., РИО МООП СССР, 1966.