2. Віровчення і культ основних течій нетрадиційних релігій.

Міжнародне товариство свідомості Крішна (Рух „Харе Крішна”). Це неоорієнтальне об’єднання, яке найпоширеніше серед нетрадиційних сучасних релігій. Воно було створене в 1966 р. у Нью-Йорку вихідцем з Індії Абхай Чиран Де, який прийняв ритуальне ім’я Бжактіведанта Свамі Прабхупада.

Вчення крішнаїтів генетично пов’язане з індуїзмом. Крішнаїти вважають своє віровчення і культ органічним продовженням, сучасною інтерпретацією давнього ведичного вчення.

Основна праця, в якій засновник організації Прабхупада виклав своє вчення, називається „Бжагавад-Гіта, як вона є”. За формою вона являє собою упереджений переклад „Бжагават-Гіти”, шостої книги визначної епічної поеми „Махабхарата” з авторськими коментарями і доповненнями.

Таким чином кришнаїти хочуть підкреслити, що їхня релігія не є якимсь новоутворенням. Вона має давні корені.

Основою вчення є віра в Крішну як Верховну Особу Господа та необхідність відданого служіння йому.

Віровчення крішнаїтів ґрунтується на принципі монотеїзму, відповідно до якого існуючі божества є формами прояву єдиного Абсолютного Бога – Крішни.

Великого значення теологія кришнаїтів надає дуалістичному розумінню світу, поділяючи його на матеріальну і духовну сфери. Людина також являє собою істоту, яка складається з двох начал: духовного і матеріального. Духовне начало є основою людини: тіло лише оболонка душі, і душа постійно змінює цю оболонку. Звільнитися від матеріального світу розвинути в собі свідомість Крішни здатна кожна людина. Для цього вона має присвятити себе відданому служінню Богові.

Один із важливих принципів, на яких базується культова практика крішнаїтів, складається в самообмеженні людини. Крішнаїт має звести до мінімуму потреби матеріального тіла, щоб підняти свою свідомість на вищий рівень і зберегти час для духовної діяльності.

Багато уваги в крішнаїзмі приділяється харчовим обмеженням. Крішнаїтам заборонено вживати в їжу м’ясо, рибу, яйця. Вони також забороняють уживання наркотиків, алкоголю, кави, чаю, тютюну. Засуджують статеві стосунки, не призначені для продовження роду.

Особливого значення крішнаїти надають медитації. Під час медитації людина цілком відчуджується від цього світу і концентрується на любові до Бога. Виняткова роль під час медитації надається мантрі, яка складається з повторення у різному порядку трьох слів: Харе, Крішна, Рама. Цю мантру крішнаїт повинен щоденно повторювати як мінімум 1728 разів, на що потрібно близько шести з половиною годин. Відлік ведеться за допомогою вервиці (намиста Крішни, 109 наместин перебираються 16 разів). Як стверджують учителі крішнаїзму – гуру, повторення мантри необхідно для того, щоб цілком сконцентрувати свідомість на Богові, ввійшовши в молитовний стан і медитуючи на звуки його святого імені.

Світовий центр „Міжнародного Товариства Свідомості Крішни” знаходиться в Індії.

Діяльність Товариства свідомості Крішни на території колишнього СРСР розпочалася в 1971 р. В Україні дозвіл на діяльність громад крішнаїтів офіційно було дано в 1991 р. Всеукраїнський центр громад крішнаїтів зареєстровано в 1995 р. Нині діє більше 50 громад Міжнародного Товариства свідомості Крішна в різних областях України. Це найбільша з неорієнтальних течій в Україні.

Церква мормонів або „Церква Ісуса Христа святих останніх днів” виникла в першій половині ХІХ століття в США. Засновник цієї церкви Джозеф Сміт. За його словами йому було явлення якогось ангела, який назвав себе Моронієм, сином Мормона – пророка і літописця. Вісник повідомив Сміту, що він – Сміт – обраний для особливої місії і тому йому відкривається таємниця золотих аркушів, на яких відбиті невідомі досі Писання, в яких міститься „вся повнота” Євангелія. Так, в 1930 р. у світ вийшов текст, що отримав назву „Книга Мормона”. Для прихильників цієї церкви він вважається богонатхненним і має авторитет нарівні з Біблією.

Основний зміст „Книги Мормона” складає розповідь про дві невідомі науці цивілізації, що існували в давнину на Американському континенті. Перша з них, відповідно до мормонського вчення, була заснована частиною невдалих будівельників Вавілонської вежі. Біля витоків другої стояли праведні іудеї, які втекли з Палестини після розгрому Ієрусалима. Поступово деякі з нащадків переселенців впали в гріх, і за це Бог наділив їх темною шкірою. Праведники ж залишилися білими, і, як повідомляє „Книга Мормона” саме до них, в Америку, після воскресіння з мертвих з’явився Христос, давши їм істину віру.

Навесні 1830 р. Дж. Сміт з кількома соратниками організував власне релігійне суспільство. У пошуках „Землі Обітованої” перші мормони неодноразово переселялися зі штату в штат, вступаючи в конфлікт з місцевими жителями і владою. Однією з причин цих скандалів була прийнята тоді у мормонів практика багатоженства. У 1848 р. мормони перебралися в штат Юта, де заснували свою столицю – місто Солт-Лейк-Сіті.

В основі віровчення мормонів лежить положення про те, що Біблія не є остаточним одкровенням – її доповнюють і продовжують тексти, передані через Дж. Сміта, а також його спадкоємців. Згідно з цими Одкровеннями Бог-Отець і Христос – воскреслі люди, які володіють фізичним тілом, а Святий Дух – теж людина, але наділена духовним тілом. Усі вони є трьома самостійними Богами.

Бог-Отець є Творцем у тому сенсі, що за допомогою своїх небесних дружин він створив духовні тіла для споконвічного існування людських душ, які потім фізично народжуються на Землі.

Мета життя людини – стати Богом, подібним до Отця, але досягти цієї мети можуть тільки мормони, що суворо виконують усі вимоги цієї Церкви.

„Церква святих останніх днів” налічує більше 8 млн. віруючих, 40 000 їхніх місіонерів працюють у всьому світі. Мормони складають 75 % населення м. Солт-Лейк-Сіті в штаті Юта. Тут знаходиться всесвітній центр Церкви. В Україні діє 60 релігійних громад мормонів (з них більше 20 незареєстровані).

Новоапостольська церква виникла у Великій Британії в 1832 р. як рух за відродження первісного християнства. Нині центр церкви знаходиться у Швейцаріїї (м. Цюріх). Загальна кількість прихильників Ново апостольської церкви у світі становить близько 8 млн. осіб, які діють у 190 країнах світу.

Основою віровчення церкви є Біблія, зокрема послання святих апостолів. Із семи християнських таїнств Ново апостольська церква визнає лише три: водне хрещення, закарбування (хрещення) Святим духом і причастя. Рішення релігійного центру з питань віровчення та діяльності є обов’язковим для всіх громад і членів церкви. Корпус Священнослужителів складається з апостолів, єпископів, старост, пасторів, проповідників. Вони можуть посідати певні світські посади, але богослужіння ведуть на громадських засадах. Очолює церкву першоапостол. В Україні ця церква діє з 1994 р., має понад 30 релігійних громад в різних областях України, в тому числі діє вона і в Тернополі, видає двомовний журнал (українською і російською мовами) „Наша сім’я”.

Церква Уніфікації. Її засновник і керівник Сан Мен Мун. Він народився в 1920 р. в селянській родині на півночі Кореї. У 1936 р. на Великдень його „відвідало видіння”. До нього з’явився Ісус Христос і повідомив, що той покликаний завершити місію, яку Ісус почав близько двох тисяч років тому.

Десять років присвятив Мун вивченню Священного Писання і духовним пошукам. В 1954 р. заснував „Церкву Уніфікації”, а в 1957 р. видав під своїм ім’ям додаток до Священного Писання за назвою „Божественний принцип”.

Муніти – суворі монотеїсти, вони вірять у єдиного Бога, думаючи при цьому, що Він втілює в собі подвійні властивості зовнішнього і внутрішнього й одночасно чоловічого й жіночого начал. Учення „Церкви Уніфікації” містить у собі такі основні положення:

Бог діє протягом усієї людської історії, щоб досягти ідеального світу на землі.

Старий і Новий Заповіти в Біблії свідчать про те, що Бог допомагав зневіреному людству знову знайти здатність до досягнення бажаного блага.

Кінець світу – це кінець історії зла і початок становлення суспільства, заснованого на ідеалах добра.

Людство не загине при настанні кінця світу, а навпаки, відродиться.

Історія людства поділяється на три періоди: епоха Авраама – формування роду людського; епоха Ісуса – розвиток людства, зрештою епоха Муна, що з’явився на землю, щоб завершити священну місію і звільнити людей від сатани.

У 1992 р. Мун оголосив себе „Істинним Батьком” нового людства і з 1993 р. оголосив, що фактично настала ера мунізму.

Є у вченні Муна особливість, що пояснює його привабливість для молодих людей. Усю теологію об’єднаної церкви проймає особливий інтерес до суто інтимних стосунків біблійних персонажів, до проблем „чистої крові”. Муніти ставлять в основу всього родину і шлюб. Мунітські родини набагато міцніші, ніж взагалі у світі; вони послідовно проводять ідею виховання в цнотливості – „блуд” вважається в них найстрашнішим гріхом.

Церква об’єднання – це досить розвиненна і сильна релігійна організація, вона діє в 160 країнах світу і має понад мільйон послідовників. Керівним органом Церкви уніфікації є „Всесвітній Місіонерський центр”, штаб квартира якого знаходиться в Нью-Йорку. Громади Церкви об’єднання (уніфікації) з 1991 р. активно діють на теренах України, намагаючись залучити якомога більше прихильників.

Багаїзм є синкретичною релігією, націленою на об’єднання всіх віросповідань у всесвітнє братство. Її засновником був іранський торговець – мусульманин, відомий під іменем Блага-Улла (1819-1850) („Слава Господа”).

Віру Багаї сповідують представники різних рас і національностей, майже з усіх країн світу, вона об’єднує понад 6 млн. людей.

Вчення цієї віри стверджує, що творець через установлені ним періоди посилає на Землю посланців (пророків), вони є носіями одкровення. Ними були Будда, Мойсей, Зороастра, Ісус Христос, Мохаммед, Блага-Улла. Відмінності в існуючих релігіях неістотні. Засновані посланцями Творця релігії – це послідовні етапи розгортання однієї єдиної релігії Бога. Усі релігії взаємно доповнюють одна одну.

Багаї закликають людство до глобальної єдності. Її пророк говорив, що Земля – це одна країна, а людство її громадяни. За переконаннями прихильників віри Багаї, їхній учитель є останнім за часом пророком Бога на землі і його місія реалізувати єдність релігій світу.

Послідовники багаїзму проповідують такі принципи і основи Нового світового Порядку – Царства Божого:

всі релігії мають спільне джерело;

кожен віруючий повинен самостійно шукати істину;

відмова від усіх видів упередженості (расової, національної, релігійної та ін.);

гармонія з розумом і науковим знанням;

повна рівноправність чоловіків і жінок;

усунення крайніх проявів бідності і багатства;

установлення світової федерації на принципах загальної безпеки і міжнародної справедливості;

єдина спільна мова, за допомогою якої люди вільно зможуть розуміти один одного.

Багаїсти не визнають традиційні уявлення про Бога і вважають усі спроби описати його марними, тому, що Бога не можна збагнути розумом.

Кількість священних книг у багаїзмі точно не підраховано, але в будь-якому разі їх більше сотні. Багаї вшановують як твори засновників власної релігії, особливо книгу Бага-Улли „Найсвятіша книга”, так і деякі книги інших релігій – зокрема Біблію, Коран, Бгагавад-Гіту.

Усі багаїтські громадяни, що існують у світі, об’єднані в єдину організацію, що називається „Міжнародним Співтовариством Багаї”. Починаючи з 1991 р. громади багаї почали з’являтися у деяких великих містах України. В Україні нині діють 12 офіційно зареєстрованих громад багаїстів.

„Церкву саєнтології” заснував Лафайет Рон Хаббард (1911-1986) – колишній морський офіцер, письменник-фантаст. Центр цієї церкви знаходиться в Лос-Анжелесі. Основи уявлень саєнтологів викладені в книзі Хаббарда „Діанектика” – сучасна наука душевного здоров’я. Діанектика – це вчення про розум, про душевне здоров’я, технологію позбавлення комплексів і шкідливих звичок. Разом з виходом книги Хаббард організував широку мережу психотерапевтичних сеансів, обіцяючи докорінного поліпшення і удосконалення духовних здібностей людини, досягнення внутрішнього спокою й досягнення найвищої душевної досконалості. На цих сеансах церква заробляла чималі гроші. Хаббард намагався подати свою діанектику як науку, але зустрівши повне несприйняття з боку вчених, надав їй релігійного забарвлення. Пізніше Хаббард розробив „саєнтологію”. Термін саєнтологія в англійській мові вживається в значення „наукоподібності”.

Основний догмат саєнтології полягає в тому, що світ приречений на знищення. Саєнтологія вчить, що за межами тіла і розуму існує так званий основний елемент особистості, що називається „тетан”, який являє собою людський дух або життєву енергію і володіє надприродними можливостями. З погляду Хаббарда тетани можуть залишати тіло, яке вони заселяють й існувати поза будь-яким фізичним тілом. Цей дух, або життєва енергія повинні розумітися так, що ми можемо просуватися до більш високого рівня існування, де на нас не впливатимуть різні життєві незгоди і неприємності. Це і є шлях досягнення стану певної душевної свободи, що є ключем до безсмертя.

Саєнтологія відповідає критеріям, що використовують для визначення релігії:

Віра в якусь Вищу Реальність, як Бога бо вічна істина, що вище мирського життя;

Релігійні практики, що скеровані на розуміння, досягнення цієї Вищої Реальності або прилучення до неї;

Спільнота віруючих, що об’єдналися для того, щоб слідувати за цією Вищою Реальністю.

За даними саєнтологів, вони мають 3100 церков, місій та філій у 107 країнах світу й близько 8 млн. послідовників.

Сатанізм – мабуть найдавніший напрямок у сучасних нетрадиційних релігіях. Він розглядається як поклоніння злу, як релігія заснована на принципах, протилежних християнству.

Ідейним натхненником сучасних сатаністів вважається випускник Кембриджу, окультист і автор ряду „магічних” книг Алістер Кроулі (1875-1947), який сам себе назвав „Звіром Апокаліпсиса”. Кроулі добре знав східну містичну літературу, багато мандрував по світу. Підсумком його теоретичних пошуків стали класичні для сатаністів книги „Теорія і практика магії”, „Книга Зокана”, „Видіння і голос”. Він активно займався втіленням своїх ідей у життя. Саме йому належить розробка багатьох сатаністських обрядів, що стали тепер уже звичними, використання в культах сильнодіючих наркотиків, організація кількох „орденів” – праобразів сатаністських груп і сект.

Початок масового руху сатаністів поклала „Церква сатани”. Вона була заснована в 1964 р. в США Ла Веєм, який спочатку був артистом цирку, органістом у нічному клуб, фотографом. Зараз її штаб-квартира знаходиться в Сан-Франциско.

Ла Вей відомий і як автор „Біблії сатани” („Чорної біблії”), написаної ним у 1968 р. як повна протилежність християнської Біблії і виданої 125-тисячним тиражем. У цій книзі він складно і систематизовано виклав основи віри в сатану.

У центрі сатанізму знаходиться поклоніння особистісному і могутньому дияволові. У сатанізмі все перевернено: диявол християнства стає богом сатаністів, християнські чесноти розглядаються як пороки, а пороки – як чесноти. Життя розуміється як безперервна боротьба між силами світла і пітьми, причому сатаніст бореться на стороні пітьми, віруючи, що зрештою вона здобуде перемогу.

Основні ідеї сатанізму такі: 1) Сатана сильніший від усіх; 2) Кожен сам як такий – бог; 3) Життя – це насильство; 4) Необхідно потурати і підкорятися своїм низинним інстинктам і потягам; 5) Необхідно чинити врозріз з вимогами суспільних законів, або хоча б бути індиферентним до них; 6) Дійсна радість – помста своїм ворогам; 7) Усе пов’язане з офіційними релігіями має по можливості опоганюватися.

Основа культу сатаністів – принесення жертви. Вибір жертви простий. Це кожний з тих, хто вчинив із сатаністами на їхній погляд, неправильно або серйозно порушив їх спокій. Замість справжньої жертви іноді може бути використаний її образ: лялька, фотографія, малюнок, письмовий або словесний опис. Втім, людські жертвоприношення, хоча і мають місце, надзвичайно рідкісні. У переважній більшості сатаніти приносять у жертву інші живі істоти (голуба, кролика, півня, барана тощо).

Найвідоміший сатаністський ритуал „чорна меса”, що є пародією на християнську літургію. Вона відкривається загальним колективним паплюженням Бога, потім постає „богохульна служба”, в якій використовуються різноманітні релігійні предмети: чорні ряси, свята вода (розбавлена сечею), чорні свічки (виготовляють інколи з людського жиру), перевернуті розп’яття тощо.

Служба проводиться у спеціально підготовленому приміщенні із жертовником, укритим чорною тканиною і чорними стінами, на яких розміщено зображення диявола. Особливого значення сатаністи надають знущанню над хрестом та іншими символами християнства. Зібрання супроводиться найчастіше гнівом і люттю, мстивими закликами на адресу своїх ворогів, насамперед, християн. Буває, що під час таких „чорних мес” скоюються тяжкі злочини (вбивство людини чи дитини як жертвоприношення сатані). Важливим моментом сатаністського культут є залучення й посвячення нових прихильників. Воно передбачає укладення договору з сатаною. Договір цей може бути усний чи письмовий, але підписаний власною кров’ю вступаючого. „Новонавернений” до сил зла проходить „хрещення” (здійснюють сумішшю з води, солі та сірки), і отримує нове ім’я. Ставлять знак сатани на прихованій від сторонніх частині тіла. Культ сатани ґрунтується на природних інстинктах людини, виховує в неї агресивність, жорстокість, шкідливо впливає на духовний розвиток особи. Часто сатаністи вчиняють тяжкі злочини. Через це культ сатани заборонено в багатьох країнах світу. Сатаністькі організації особливо поширені в США і Західній Європі. Їх прихильники є і в Україні, здебільшого серед молоді. До сатаністських культів, що діють сьогодні на вітчизняному ґрунті належать: „Чорний ангел”, „Південний хрест”, „Товариство сатани”, „Чорне братство” та ін.