3.2.6.3.Захист від електромагнітних полів

Основні способи захисту від ЕМП: колективний захист, що включає організаційні, технічні та лікувально-профілактичні заходи, й індивідуа­льний захист.

Організаційні заходи захисту включають:

заборону допуску до роботи підлітків до 18 років, осіб, що стражда­ють на хвороби серця, крові, нервової системи, очей;

проведення щорічних медоглядів, надання додаткової відпустки та скороченого робочого дня;

раціональне розташування обладнання;

встановлення оптимального режиму роботи обслуговуючого персоналу.

Технічні заходи захисту реалізуються використанням здатності полів рефлектуватись (відбиватись) або поглинатись.

Метод рефлектування. Найкращі рефлектувальні властивості мають металеві екрани з високою електропровідністю. Екрани бувають сітчасті та суцільні. Листи екранів повинні мати надійний контакт між собою та обов’язково заземлюватися.

Метод поглинаючих навантажень. Використовуються екрани з погли­наючим покриттям, матеріали з каучуку, пінополістиролу, які повністю по­глинають ЕМП. Може використовуватися спеціальна гума. Для екранів, що локалізують і поглинають ЗВЧ-поля, застосовують феритові пластини, мате­ріали марки ХВ (вузько-діапазонні), марок У2Ф-2, У2Ф-3 та ін.

Коли з технічних причин неможливо екранувати джерело випромі­нювання, то екранують робочі місця або переносять їх на безпечну від­стань.

Індивідуальний захист. Індивідуальні екрани, виготовлені з металізо­ваних матеріалів; радіозахисні окуляри ОРЗ-5 зі скла, що відбиває ВЧ-, УВЧ-, НВЧ-випромінювання; капюшони, халати або комбінезони з мета­лізованої бавовняної тканини.

5. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту

3.2.7.1.Інфрачервоне випромінювання

Інфрачервоне випромінювання (ІЧВ) - частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 760 нм - 560 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект. Джерела випромінювання поділя­ються на природні і штучні. До природних джерел ІЧВ належить природ­на інфрачервона радіація сонця. Штучними джерелами цього випроміню­вання є будь-які поверхні, температура яких вища за температуру поверхні, яка підлягає опромінюванню.

Ефект дії інфрачервоного випромінювання залежить від довжини хвилі, яка зумовлює глибину проникнення. У зв’язку з цим ІЧВ поділя­ється на три групи(згідно класифікації Міжнародної комісії з освітлення): А, В і С. Група А - короткохвильове, а групи В і С - довгохвильове. Най­більш активним є короткохвильове ІЧВ (760-1400 нм), оскільки володіє найбільшою енергією фотонів, здатних глибоко проникати в тканини ор­ганізму й інтенсивно поглинатись водою, що знаходиться в тканинах.

Спектр ІЧВ (довгохвильові, короткохвильові) в основному залежить від температури джерела випромінювання: при температурі до 100^оС ви­промінюються довгохвильові промені, а при температурі більше 100^оС - короткохвильові.

Вплив ІЧВ на людину може бути загальним і локальним. Його дія зводиться до нагрівання шкіри, очей, до порушення діяльності ЦНС, сер­цево-судинної системи, органів травлення. Коли інтенсивність теплового опромінення перевищує допустиму величину, виникають теплові опіки різного ступеня, перегрівання всього організму, тепловий та сонячний удари. Інтенсивність інфрачервоного випромінювання вимірюється акти­нометрами, а спектральна інтенсивність випромінювання - інфрачерво­ними спектрографами типу ИКС-10, ИКС-12, ИКС-14 та радіометром - РАТ-2П.

Нормальними умовами, що відповідають санітарно-гігієнічним нор­мам, вважають такі, за яких інтенсивність опромінення працівників ін­фрачервоними променями не перевищує: 35 Вт/м при опромінюванні 50% і більше поверхні тіла, 70 Вт/м² при опроміненні від 25 до 50% по­верхні тіла і до 140 Вт/м при випромінюванні від нагрітих поверхонь з використанням 3ІЗ. Концентрований пучок енергії не повинен перевищу­вати 1 Дж/см /хв.

Допустима тривалість безперервного опромінення ІЧ променями на­ведена у табл. 8.

Таблиця 8