faem_kab_sep_dms_lek

конкурентноздатності продукції.

Канада спочатку розцінювала створення НАФТА як погрозу своєму статусу привілейованого торгово-економічного партнера США, але в кінцевому рахунку взяла гору точка зору, відповідно до якої тристороння зона вільної торгівлі є найменшим злом у порівнянні з перспективою появи двосторонньої американо-мексиканської зони вільної торгівлі. Підписавши НАФТА, Канада поєднала свої економічні відносини зі США, що не мають аналогів серед інших промислово розвитих держав, закріпила статус привілейованого торговоекономічного партнера самої могутньої країни світу і забезпечила доступ до самого ємного у світі ринку. Крім того, Канада розраховує одержати доступ до мексиканського ринку і розширити економічні зв'язки з Латинською Америкою.

Вважається, що Канада може успішно конкурувати на мексиканському ринку в таких областях, як телекомунікація і зв'язок, устаткування для видобувної промисловості, виробництво продовольства. Мексика залежить від імпорту зерна і м’ясомолочної продукції. До останнього часу значну частку мексиканського імпорту продовольства забезпечували виробники зі США. Висновок НАФТА зрівнює шанси канадських і американських фермерів на мексиканському ринку. Динамічна індустріалізація Мексики дозволяє Канаді розраховувати на зростаючий мексиканський попит на канадську сировину (деревина, метали, азбест і ін.).

У той же час у Канаді зберігаються побоювання, що може мати місце скорочення робочих місць у зв'язку з розширенням трудомістких виробництв у Мексиці, у якій рівень оплати праці в 10 - 12 разів нижчий.

Домагаючись режиму вільної торгівлі зі США, Мексика розраховувала реалізувати такі переваги, як наявність дешевої робочої сили, достаток природних ресурсів, у тому числі нафти і газу; прискорити темпи свого економічного розвитку, насамперед за рахунок економії на масштабах виробництва й у результаті лібералізації руху капіталу; скоротити період реформування своєї економіки і прилучення до числа промислово розвинутих країн до 10-15 років.

81

РОЗДІЛ IX.

УМОВИ ПЕРЕВЕЗЕННЯ, ЗБЕРІГАННЯ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ ТОВАРАМИ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ ПІД МИТНИМ КОНТРОЛЕМ

9.1. ТОВАРНА НОМЕНКЛАТУРА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ТН ЗЕД)

При переході до нових ринкових інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, застосовуваним у світовій практиці, виникла необхідність зміни організації митного контролю за товарами, що знаходяться в зовнішньоторговельному обороті. Якщо раніш (до кінця 80-х рр.) режим і процедура пропуску товарів визначалися в залежності від того, хто був суб'єктом зовнішньоторговельної операції, то зараз головним критерієм є об'єкт угоди, тобто конкретний товар. У зв'язку з цим для державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності використовується Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності, розроблена на базі Гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС) і Комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейського економічного співтовариства (КН ЄЕС);

Дев’ятизначний цифровий код ТН ЗЕД означає: перші шість цифр — код товару по ГС;

перші шість цифр плюс сьома і восьма цифри — код товару по КН ЄЕС; дев'ята цифра — можливу деталізацію в майбутньому тих чи інших

товарних позицій з урахуванням інтересів Росії.

Правильне визначення положення товару в номенклатурі (його класифікація) має вирішальне значення для встановлення режиму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, під яким цей товар підпадає.

Відхилення від установленого порядку переміщення через границю конкретного товару шляхом його неправильної класифікації і/чи вказівки невірних даних у митній декларації розглядаються митними органами як порушення, що тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства.

У ТН ЗЕД строго дотримується принцип однозначного віднесення товарів до класифікаційних угруповань відповідно до приміток і основних правил інтерпретації ТН ЗЕД. Однозначне розуміння класифікаційних угруповань є необхідною умовою при визначенні ставок митних зборів і інших платежів, зіставленні даних про зовнішню торгівлю різних країн і ін. Одиниці виміру, використовувані в ТН ЗЕД, відповідають міжнародним стандартам.

ТН ЗЕД практично цілком збігається з Гармонізованою системою опису і кодування товарів, тому її застосування в митно-тарифних і статистичних цілях здійснюється відповідно до основних правил класифікації, а також поясненнями і примітками, що є невід'ємною і головною частиною ГС. Існує шість основних правил:

1. Найменування розділів, груп, підгруп дані тільки для зручності користування. З правової точки зору класифікація товарів по групах повинна здійснюватися відповідно до пояснень і приміток до розділів, групам, позиціям

82

ГС. Якщо ж у чи поясненнях примітках немає іншого застереження, тоді товари повинні класифікуватися згідно 2, 3, 4, 5 і 6-му правилам ГС.

Наприклад, у 88-ю групу «Засобу повітряного і космічного транспорту; їхньої частини» повинна включатися поряд з іншими субпозиція 880250 «Космічні апарати (включаючи супутники) і їхні ракети-носії». Докладний перелік товарів, що чи повинні не повинні включатися в 88-ю групу, приведений у поясненнях, відповідно до яких у товарну субпозицію 880250 включаються:

космічні апарати, що є транспортними засобами (наприклад, супутники зв'язку, метеорологічні супутники і т.п.); ракетоносії, ті з них, що використовуються для виведення корисного вантажу на траєкторії навколо чи Землі інших небесних тел. Однак у цю позицію не повинні включатися: військові чи ракетоносії балістичні ракети, «корисний» вантаж яких повертається на поверхню Землі. Ці ракетоносії повинні враховуватися в товарній позиції 9306 «Бомби, гранати, торпеди, міни, реактивні снаряди, ракети, боєприпаси і їхні частини...».

2.Товар повинний включатися в позицію незалежно від того, чи знаходиться він у комплектному чи незакінченому виробництвом виді. При цьому комплектний чи незакінчений виробництвом товар повинний мати всі основні ознаки комплектного чи закінченого виробництвом виробу. У товарну позицію, до якої відносяться комплектні чи закінчені виробництвом вироби, повинні також включатися товари в незібраному чи розібраному стані, наприклад постачання меблів «житлова кімната» у розібраному виді.

Відповідно до цього правила товар, що складається частково з суміші чи з'єднань з іншим матеріалом, при збереженні його цілісності повинний враховуватися в тій же позиції, що і товар без суміші і з'єднань. Наприклад, йогурт у суміші з добавками цукру і фруктів повинний включатися в товарну субпозицію 040310 «Йогурт».

Необхідно враховувати, що застосування даного правила можливе тільки з урахуванням приміток і пояснень до розділів і груп ГС. Наприклад, у поясненні до розділу XV «Чорні і кольорові метали і вироби з них» визначено:

сплав чорних і кольорових металів повинний класифікуватися по металі, що по вазі в даному сплаві переважає над вагою будь-якого іншого металу;

сплав, що складається з чорних чи кольорових металів з дорогоцінними металами (срібло, золото, платина), вага яких у загальній вазі сплаву перевищує 2%, повинний враховуватися в групі 71 «Дорогоцінні метали...».

3.Якщо за якимись причинами товар можна класифікувати по двох чи більш позиціях, то в цих випадках випливає:

а) віддати перевагу тому виду, що має більш конкретне в порівнянні з іншими найменування. Наприклад, ворсяні текстильні коврики для салону автомобіля повинні включатися в товарну позицію 5703 «Килими й інші текстильні напільні покриття...», а не в позицію 8708 «Запасні частини і приналежності до автомобілів...», тому що вони конкретно описані «коврики...», а не «приналежності для автомобіля»;

б) товари, що складаються з різних матеріалів чи різних компонентів, а

83

також товари у виді наборів, що призначені для їхньої реалізації через роздрібну торгівлю і не можуть бути класифіковані відповідно до пункту «а» даного правила, повинні класифікуватися по тім матеріалі чи компоненту, ознаки якого найбільше повно відбивають специфічний характер чи призначення товару. Наприклад, комплект подарункового набору, що складає з ножиців (8213), гребінця (9616), мила туалетного (340111), туалетної води (3303), зубної пасти (3306), зубної щітки (960321), покладених у косметичну сумочку з текстильного матеріалу (420212), повинний включатися в товарну позицію 9605 «Несесери дорожні для особистого туалету...».

Однак це правило не поширюється на «комплект» продуктів, що складає з однієї банки креветок (160520), 1 кг пряників (190520) і 1 кг свіжих огірків (0707), покладених у господарську сумку (4202), тому що жоден з перерахованих товарів не може бути компонентом, що відбиває специфічний характер даного набору.

У тих випадках, коли до товарів при їх ній класифікації не може бути застосоване правило 3 (пункти «а» і «б»), їх варто включати в ту позицію, код якої є останнім у цифровому ряді серед товарів, яким в однаковій мірі віддається перевага.

4.Товари, що не можуть бути класифіковані відповідно до трьох перерахованих вище правил, повинні включатися в ті позиції, що найбільш близькі їм по змісту чи по призначенню.

Це правило введене в номенклатуру для того, щоб надати можливість класифікувати нові товари в міжнародній торгівлі. Використовується воно вкрай рідко.

5.За даним правилом визначається класифікація футлярів, шухляд і подібних їм пакувальних виробів, спеціально пристосованих для збереження і транспортування визначеного товару чи набору товарів:

а) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярськохудожніх інструментів, ювелірних виробів і інші подібні пакування, спеціально пристосовані для даного товару чи набору товарів, розраховані на тривале використання, поставляються і продаються звичайно разом з товарами, для яких вони призначені і класифікуються одним кодом разом з товаром. Це правило застосовується в тих випадках, коли пакувальні вироби поставляються разом з їхнім вмістом, хоча для зручності транспортування вони можуть бути розділені.

Якщо ж здійснюється постачання подібних товарів окремо від виробів, для яких вони призначені, тоді вони повинні включатися у відповідні їхньому призначенню товарні позиції. Наприклад, валізи, футляри, аташе-кейси й іншого подібного їм вироби, постачання яких здійснюється в якості самостійних, повинні враховуватися в позиції 4202 «Валізи, аташе-кейси, футляри...».

Це правило також не поширюється на пакувальні матеріали, що не відповідають основному характеру товару. Наприклад, срібні цукерниці повинні враховуватися в позиції 711311 «Ювелірні вироби...зі срібла...», а не в позиції 1704 «Кондитерські вироби...»;

84

б) виключенням із правила 5 є тара і подібні їй товари багаторазового використання. Наприклад, каністри для бензину повинні враховуватися в позиції 7310 «Цистерни, бачки...аналогічні ємності з чорних металів».

6. Класифікація товарів у субпозиціях повинна вироблятися по їхніх найменуваннях і з врахуванням пояснень і приміток до розділів, груп ГС. Наприклад, необхідно класифікувати товар «краватка чоловіча трикотажна». Здавалося б, що його треба віднести до товарної позиції 6215 «Краватки, краватки-метелики і шийні хустки», але в поясненнях до цієї товарної позиції визначено, що «краватки, краватки-метелики...з трикотажу чи ручного в'язання» повинні включатися в позицію 6117 «Інші готові приналежності одягу, трикотажні деталі одягу чи приналежності одягу».

9.2. ПОРЯДОК І УМОВИ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ МІЖ МИТНИЦЯМИ

Питання порядку та умов перевезення товарів регулюються ст. 81-99 Митного кодексу України, ст. 15-102 Закону України «Про Єдиний митний тариф» та конкретизуються митними відомчими нормативними актами (наказами, інструкціями).

Перевезення - це один із видів митних режимів. Як зазначалося раніше, митний режим є одним із важливих інститутів митного права, який визначає порядок переміщення товарів через митний кордон та по митній території держави, У цілому митний режим характеризують як сукупність положень, які визначають правовий статус товару і транспортних засобів, що переміщуються через митну територію держави або по ній для митного оформлення.

Ст. 15 Закону України «Про Єдиний митний тариф» визначає такі митні режими для товару та транспортних засобів:

1) випуск для вільного використання;

2)реімпорт;

3)реекспорт; 4)транзит;

5)митний ліцензійний склад;

6)магазин безмитної торгівлі;

7)переробка на митній території;

8)переробка під митним контролем;

9)тимчасове ввезення (вивезення);

10)вільна економічна зона;

11)переробка поза межами митної території; 12)експорт;

13)імпорт;

14)знищення;

15)відмова на користь держави.

Треба враховувати право власника товару на вибір та зміну; митного

режиму в будь-який час. В цій лекції будуть розглянуті в основному аспекти переміщення товарів і транспортних засобів між митницями. Положення ці конкретизуються в наказах Держмиткомітету від 27 вересня 1993 р. «Про

85

порядок митного оформлення перевезень товарів та предметів між митницями», від 6 березня 1995 р. «Про порядок митного оформлення книжки МДП на товари та інші предмети, що перевозяться між митницями з дотриманням процедури МДП» та іншими наказами.

Відповідно до ст. 81 МК України товари, щодо яких митне оформлення не завершено, в тому числі й ті, що переміщуються транзитом через митну територію України, можуть перевозитися з однієї митниці в іншу під відповідальністю підприємства чи особи, яка прийняла товари для перевезення. Витрати на такі перевезення відшкодовуються в порядку, передбаченому законодавством України, а фактично всі ці питання вирішує власник товару, перекладаючи їх на ціну товару.

Держмитслужба встановила, що вантажі під митним контролем перевозяться між митницями рід митним забезпеченням (пломби, печатки, інше) (3 євро за 1 пломбу - така вартість встановлена у вересні 1999 р.).

Митниці відправлення встановлюють термін поставлення вантажу до митниці призначення, виходячи із 80 км за добу. Фактично враховуються можливості наявного транспортного засобу. При відправленні вантажу на митницю призначення митниця, яка відправляє вантаж, складає провізну відомість, її реквізити:

-найменування митниці відправлення;

-місце призначення;

-кому видана відомість;

-митниця призначення;

-термін доставки;

-вага вантажу;

-кількість місць;

-назва вантажу;

-вартість;

-номери супровідних документів;

-номери товарно-транспортних накладних;

-митне забезпечення;

-зобов'язання та підпис перевізника.

Все це завіряється штампом «Під митним контролем» та особистою номерною печаткою інспектора митниці. Провізні відомості складаються в 3-х примірниках:

1-й електронною поштою направляється в митницю призначення; 2-й видається перевізнику на руки; 3-й залишається на контролі у митниці відправлення.

Перевізник зобов'язаний у зазначений термін доставити вантаж до митниці призначення. Несвоєчасність поставлення без об'єктивних причин розглядається як порушення митних правил згідно зі ст. 109 МК України.

Після поставлення вантажу інспектор митниці призначення робить запис у провізній відомості «Вантаж прибув», засвідчує особистою номерною печаткою і дану провізну відомість відправляє електронною поштою на

86

митницю призначення, робить відповідні записи в журналі реєстрації провізних документів.

Митниця відправлення після отримання першого примірника провізної відомості робить відмітки в журналі провізних відомостей і знімає даний вантаж з контролю.

У правовому відношенні відбувається процес передачі прав митного контролю та оформлення товару від однієї митниці до другої.

Треба мати на увазі різні часові моменти початку режиму перевезення між митницями: в одному випадку власник товару з самого початку заявляє про транзит товару (до іншої митниці або держави); в іншому-власник змінює режим (на прикордонну митницю, потім на митний ліцензійний склад, потім переробку товару, потім перевезення в іншу митницю, потім перевезення в іншу державу тощо).

Правове регулювання питань, що виникають, передбачає їх чітке визначення і вирішення відповідно до ситуації, яка склалася. Зокрема, чистий транзит передбачає звільнення від стягнення митних платежів і податків, від застосування до товарів заходів економічної політики на прикордонній митниці.

Треба мати на увазі, що Уряд має право впливати на режим транзиту шляхом його заборони як відповідного заходу на дискримінаційну політику іноземної держави або союзу держав.

Транзит або переміщення товарів здійснюється за встановленими маршрутами для визначених підакцизних товарів і за будь-якими маршрутами для інших. Митниця відправлення встановлює термін доставки (2000 км за 1 місяць). Право митниці - взяти товар до супроводження митною вартою, щоб його не «потопили» в державі.

На вантажі, що вивозяться з України, додатково заповнюється аркуш ВМД, який разом з іншими товаросупровідними документами прямує до пункту пропуску на кордоні, де вилучається митницею, яка здійснює випуск вантажу за межі митної території України. У графі Д робиться запис «Направляється на... митницю для пропуску за межі території України», проставляється штамп «Під митним контролем» та особиста номерна печатка інспектора митниці

Митниця призначення при надходженні вантажу вилучає даний примірник ВМД, записує в журналі обліку та інформує митницю відправлення про фактичне вивезення за межі України оформленого нею товару.

Впускна митниця оформлює ВМД на транзит. Вантаж разом із примірником даної ВМД після запису у графі Д відправляється у випускну митницю. Випускна митниця при надходженні вантажу даний примірник ВМД вилучає, дані про вантаж заносяться в журнал реєстрації, а вилучений примірник ВМД з відміткою «Вантаж прибув» завіряється печаткою інспектора і відправляється поштою у митницю відправлення.

Митниця призначення також у день випуску вантажу за межі митної території України письмово інформує по оперативних каналах зв'язку (факс,

87

електронна пошта) митницю відправлення про перевезення вантажу за вказаними номерами ВМД.

Якщо вартість вантажу менша 100 дол. США і декларація на транзит не оформлюється, то контроль за доставленням вантажу здійснюється за провізними відомостями.

Контроль за виконанням обов'язків перевізника здійснює митниця відправлення. При непідтвердженні у встановлені строки митницею призначення надходження вантажу митниця відправлення письмово інформує про це митницю призначення і проводить розслідування причин недоставляння вантажу та вирішення питання про притягнення винних до відповідальності.

Якщо вантаж перевозиться по «операції МДП» із застосуванням книжки МДП - провізна відомість не виписується. Порядок замовлення книжки МДП окремий. CARNET TIR (Конвенція МДП 1975 р.) - Міжнародні Транспортні Перевезення - вимагає наявності ліцензії на здійснення таких Перевезень. АСМАП - Асоціація міжнародних автомобільних перевезень - видає організаціям книжки МДП за відповідну плату і контролює їх роботу. Транзитні вантажі звільняються від сплати ввізних мит, податків і зборів.

Книжка МДП дійсна для виконання одного перевезення в одну сторону. CARNET TIR - являє собою книжку з жовтими і відривними білими № 1

та зеленими № 2 аркушами.

Перший жовтий аркуш оформляється з початку перевезення і залишається в книжці МДП до кінця, заповнюється власником книжки. Відривні аркуші 1 і 2 (непарні білі і парні зелені) з 1 по 15 графу також заповнюються власником книжки.

Відповідно до положень Конвенції МДП інспектор здійснює реєстрацію книжки МДП в журналі обліку CARNET TIR, а відірвані аркуші підшиває в окремій папці.

Відривні корінці № 2 зеленого кольору у відповідну митницю направляє інспектор випускної митниці.

Порядок заповнення титульної сторінки книжки МДП визначено

наказом Держмиткомітету від 6 березня 1995 р. «Про порядок митного оформлення книжки МДП на товари та інші предмети, що перевозяться між митницями з дотриманням процедури МДП». Як правило, такий транспортний засіб доглядається тільки зовні, щоб не було пошкоджено тенту та накладеного митного забезпечення.

Закон встановлює дві умови переміщення товару під транзитом:

1)товари повинні залишатися в незмінному стані (крім змін природного зносу або збитку при нормальних умовах транспортування);

2)їх не можна використовувати ні в яких цілях, крім транзиту.

Якщо митний орган має підстави для підозрювання перевізника у тому, що він не гарантує цих вимог, то митний орган допускає вантаж до транзиту тільки після перевірки транспортного засобу при умові перевезення з митним супроводженням або виконання перевезення митним перевізником. Витрати на переоснащення транспортного засобу та інші несе перевізник (власник), і держава їх не відшкодовує. Якщо умови транзиту порушено, перевізник

88

повинен сплатити штраф у розмірі таких митних платежів, за яких би товар був випущений у вільний оборот. Митні платежі та збори не сплачуються, якщо при транзиті товар знищено внаслідок аварії, дії непереборної сили.

Ст. 82 МК України чітко регламентує права та обов'язки перевізника, у тому числі й після аварії. Він повинен негайно повідомити про це митний орган, що розташований найближче до місця аварії. Всі витрати несе перевізник.

9.3. ОСОБЛИВОСТІ ЗБЕРІГАННЯ ПРЕДМЕТІВ ПІД МИТНИМ КОНТРОЛЕМ

Кожний митний режим, в якому перебуває на митній території України товар, має свої особливості. Але загальним є правило, що за суворе дотримання режиму несе відповідальність власник товару. Він повинен своєчасно повідомити митний орган, в якому він акредитований чи який визначив, документально оформив конкретний митний режим, щодо змін, які він сам бажає зробити або які відбулися з його товаром поза його бажанням (лихо, непереборна сила пошкодила або знищила товар).

В основі зміни митного режиму лежать економічні відносини - за перебування під митним контролем і різними митними режимами встановлено різні розміри і види митних зборів.

Конкретно ст. 85-93 МК України визначають правові положення (права та обов'язки) сторін щодо зберігання товару під митним контролем. Зокрема, за ст. 85 товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон, до митного оформлення можуть зберігатися підприємством чи митницею.

За перебування товарів під митним контролем митницею з власника товару справляється збір у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Збір за перебування під митним контролем справляється незалежно від місцезнаходження та сплати митного збору за зберігання.

Законодавче визначено перелік товарів, які повинні зберігатися виключно митницею. До них ст. 86 МК України відносить товари:

-такі, що не були пропущені при ввезенні на митну територію України внаслідок установлених заборон чи обмежень на їх ввезення чи транзит через Україну, і такі, що не були вивезені в день їх ввезення;

-такі, що обкладаються митом і митними зборами при ввезенні на митну територію України, у разі Несплати платежів;

-такі, на які не надано відстрочення сплати платежів;

-безпосередньо передані митниці на зберігання (у тому числі й тимчасово ввезені); валюта та цінності, передані митниці на зберігання внаслідок обмежень, зберігаються з депонуванням у банках України («Аваль»).

За кожний день зберігання товарів (крім валюти і цінностей) справляється митний збір у розмірах, що встановлюються Кабміном України. Товари можуть зберігатися під митним контролем протягом шести місяців, крім товарів з обмеженим строком зберігання (продукти харчування, ліки тощо). Ст. 89 МК України визначає, що товари (крім валюти та цінностей) зберігаються

89

менший строк, коли вартість товару досягає вартості їх зберігання. Митниці надається право інвентаризації товару, що знаходиться на відповідальному зберіганні під митним контролем у підприємства. Разом з тим, зберігання товару під митним контролем не означає локалізацію доступу до нього власника. Останній має право здійснювати такі операції:

-готувати товар до продажу та транспортування (сортування, роздрібнення партій, перепакування за погодженням з митним органом);

-змішувати компоненти товарів без зміни суттєвих характеристик від тих, які були спочатку передачі товару на зберігання під митним контролем;

-виконувати прості складські операції.

Але якщо підприємство не забезпечує дотримання вимог порядку на території митниці, то митниця має право не дозволяти проведення визначених операцій з товарами.

Закон встановлює, що підприємство, яке зберігає товар, може видати його тільки з дозволу митниці. При цьому може змінитися власник товару, тому товар видається дійсному (у тому числі новому) власникові товару.

9.4. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ МИТНИХ ЛІЦЕНЗІЙНИХ СКЛАДІВ

Треба розрізняти поняття «склад митниці» - приміщення, що є власністю митниці, для зберігання товарів і предметів або для власних цілей митниці та «митний ліцензійний склад» - вид митного режиму, при якому ввезені товари зберігаються під митним контролем без стягнення митних платежів та без застосування обмежень економічної політики держави.

На митних ліцензійних складах знаходяться товари, щодо яких митне оформлення ще не здійснено, які підлягають оподаткуванню митними платежами, але це відкладено на певний час чи до зміни митного режиму.

Митні ліцензійні склади становлять митну територію України. Порядок ввезення, зберігання і вивезення товарів регулюється чинним законодавством, їх можуть використовувати як громадяни України, так і іноземні власники товару за умови дотримання вимог чинного законодавства.

Митні ліцензійні склади можуть бути:

-відкритого типу (загальнодоступними), де зберігаються товари всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності без обмежень;

-закритого типу, де зберігаються товари, що належать виключно власнику складу. Вони можуть не мати самостійних ознак юридичної особи (самостійного балансу, прибутку від функціонування).

Власником митного ліцензійного складу може бути будь-яка юридична чи фізична особа, що є учасником зовнішньоекономічної діяльності та отримала ліцензію на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу.

Основні завдання митного ліцензійного складу:

-сприяння розвитку зовнішньоекономічної діяльності України;

90