12. Козацько-гетьманська держава наприкінці xVll- на початку xVlll ст.

Формування української національної держави у 1648-1657 рр. є дуже складною проблемою в українській історіографії. Піднявшись 1648 р. на визвольну війну під проводом гетьмана Б. Хмельницького, український народ вигнав з рідної землі польську адміністрацію, що потягнуло за собою необхідність негайного створення власної національної держави.

ЇЇ організаторами стали козацька старшина та українська шляхта. Вони взялися за побудову своєї держави з перших же днів війни. Уже в травні 1648 р. з багаточисельних джерел до Польщі почали находити відомості, що Б. Хмельницький створює удільне князівство зі столицею у Києві, а себе титулує князем Русі. На початку лютого 1649 р. Б. Хмельницький повідомив комісарів польського короля про свій намір створити незалежну українську державу.

Перед українською державою відразу постали два завдання: внутрішнє — забезпечити нормальне функціонування економічної системи, правопорядок, захист українського народу; зовнішнє — захист незалежності і територіальної цілісності. Ознаками прояву державної влади в Україні тоді були: органи публічної влади, територіальний поділ, введення своєї податкової системи. Формування української держави здійснювалося в обставинах ведення бойових дій, що обумовлювало її форму, тобто: феодальна верхівка пристосовувала для виконання державних функцій вже готову, перевірену на практиці військово-адміністративну, полково-сотенну організацію козацтва. В екстремальних умовах війни, коли потрібно було максимально об’ єднати та мобілізувати на боротьбу увесь народ, ця організація стала не тільки загальною для всіх повстанських сил, але й єдиною політико- адміністративною та судовою владою в Україні. Їй не була підвладна тільки церква. Мова йде про військово-адміністративну владу Запорізької Січі, яка стала моделлю відновленої української держави.

13.Національно-визвольні рухи в Україні у XVIII ст.

5-6 травня 1648 р. – перша битва на Жовтих Водах - Б. Хмельницький пе­реміг поляків;

15-16 травня 1648 р. – битва під Корсунем - зустрі­лися основні головні сили, Хмельницький майже зовсім розбив поляків, були звільнені території правобережної країни – Брацлавське, Київське, Подільське воєводства. До козаків приєдналось багато селян та війна набуває рис селянського характеру;

12-14 вере­сня 1648 р. – битва під Пилявцями - Хмельни­цький переміг, 80-тис військо поляків зазнало поразки. Хмельницький дійшов до Львова, але Львів не взяв, замість нього – 200 тис. золотих;

влітку 1649 25-тис. польське військо, яке очолив сам король, виступило на Волинь. 15 серпня поляки зазнали величезних втрат під час військових дій. Але кримський хан вступив у переговори з польським королем й поставив ультиматум Хмельницькому. 18 серпня 1649 р. – підписано Зборівський мир. За цим договором Хмельницький отримував 3 воєводства;вирівнювалась у правах католицька та православна церкви; хан міг збирати податки на території Укр., брати в полон українців. Договір тривав до 1650р.

29 червня 1651 р. – битва під Берестечком – найбільша битва, в якій Хмельницький отримав поразки, жертви – 30 тис. козаків. Б.Хмельницький потрапив в полон на 10 днів, тимчасово військом командував І.Богун. В цей час Януш Радзивіл захопив Київ ;

28 вересня 1651 р. – Білоцерківсь­кий мир, за яким Хмельницькому залишалось тільки Київське воєводство, реєстр – 20 тис. козаків, гетьман підпорядковувався королю, заборонялось мати зносини з іншими державами;

1 травня 1652 р. – битва під Ба­тогом - перемога коза­ків, 30 тис. військо поляків зазнало поразки. Московський цар не поспішав з допомогою, тоді Хмельницький підписав угоду з Молдовією. Тимоша Хмельницького було поранено й він загинув – це була велика драма для Богдана Хмельницького.

У серпні 1653р. Ян Казимір з 30 тис. військом виступив проти Б.Х. – битва під Жванцем

У грудні військові дії припинились.

Воєнні успіхи Хмельницького і його полковників на протязі перших двох років були такі значні, що вразили як короля Яна Казиміра, так і канцлера Юрія Оссолінського та привели до складення Зборівської умови 19 серпня 1649 р.

Серпень 1650 — вересень 1651. Козаки зазнали перших військових поразок, які змусили їх відступити з позицій, котрі вони здобули за попередніх років.

укладення перемир'я під Замостям (листопад 1048 p.) було наслідком взаємодії комплексу чинників. Найголовніші з них — прогресуюча втрата боєздатності козацького війська, послаблення підтримки з боку татар, реальність поповнення польської армії збройними формуваннями Литви та Австрії, вихід військ повстанців на етнографічні кордони України, захист старшиною власних вузькостанових інтересів, відсутність чіткої програми подальших дій, обстоювання гетьманом та його прибічниками ідеї «козацького автономізму», нездатність козацької еліти побачити реальність перспектив створення незалежної української держави.

битва під Берестечком (червень 1651 p.). У битві 150—200-тисячному польському війську протистояло 100 тис. війська повстанців, до яких приєдналися 50 тис. татар. З огляду на цю статистику цілком зрозуміло, у яке катастрофічне становище поставили повстанців татари, які, не витримавши артилерійського обстрілу, у вирішальний момент покинули поле бою. Коли ж Б. Хмельницький зробив спробу зупинити відступаючих, то сам опинився в татарському полоні, з якого визволився лише через деякий час.