79.Попередження злочинності неповнолітніх.

Головним напрямком діяльності у боротьбі зі злочинністю неповнолітніх є її попередження. Остання представляє складний комплекс різноманітних заходів попереджувального впливу. Метою попередження даного виду злочинності є не тільки й не стільки досягнення і збереження зниження кількості злочинів, скільки соціальне і моральне оздоровлення підростаючого покоління, якому належить визначати майбутнє країни.

Виходячи з цієї мети попередження злочинності неповнолітніх спрямовано на вирішення таких завдань:

1) здійснення та захист прав і законних інтересів неповнолітніх, охорона їх життя і здоров'я, забезпечення оптимальних умов формування особистості, усунення джерел негативного впливу на умови життя і виховання;

2) підтримання соціального порядку і захист суспільства від правонарушающего поведінки неповнолітніх;

3) сприяння у реалізації та соціальної адаптації неповнолітніх, що характеризуються асоціальним або протиправною поведінкою.

Система учасників (суб'єктів) профілактики злочинів неповнолітніх з необхідністю включає:

1) органи влади і управління;

2) інститути соціального виховання, саме а родину, школу, культурної установи, досягав об'єднання і т. п.;

3) органи соціального захисту, медичної та правової допомоги дітям, які знаходяться в скрутній життєвій ситуації або потрапили в екстремальні життєві несприятливі обставини;

4) правоохоронні органи та їх спеціалізовані служби.

Результативність профілактики пов'язана з її своєчасністю, тому важливе значення набуває рання профілактикика. Її завданнями є залучення батьків в педагогічне виховання, будову дітей у міру необхідності в інтернати, групи продовженого дня; направлення дітей на лікування і т. п.

Раннє попередження злочинів неповнолітніх також здійснюється за допомогою заборонних та низки обмежувальних заходів (заборону продажу неповнолітнім тютюнових виробів, алкогольної продукції і т. д.).

У даний час боротьба зі злочинністю неповнолітніх передбачає координацію зусиль різних державних і суспільних інститутів, у тому числі правоохоронних органів. У зв'язку з цим пріоритетними напрямами їх діяльності в галузі боротьби зі злочинами неповнолітніх, а також із злочинами проти інтересів неповнолітніх повинні стати:

1) соціальна профілактика розглянутих злочинів, що включає комплекс заходів, спроможних усунути негативні соціальні явища, які породжують злочинність неповнолітніх. До них, зокрема, можна віднести стабілізацію політичної та економічної ситуації в країні, скорочення офіційної та прихованого безробіття, підвищення видатків державного бюджету на соціальну сферу, активну пропаганду кримінального закону і т. д.;

2) спеціальне попередження злочинів, спрямованих проти інтересів неповнолітніх. З метою поступового усунення умов, які сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми, необхідно комплексно підходити до боротьби з пияцтвом, алкоголізмом та наркоманією як в цілому, так і конкретно по відношенню до сім'ї і неповнолітніх. Це має полягати в використанні правових, економічних, соціальних та ідеологічні заходів профілактики, а також у диференціації та індивідуалізації виховної роботи з конкретними особами:

- правозастосовна діяльність, заснована на дотриманні законності;

- правотворча діяльність державних органів, що передбачає вдосконалення конституційних, кримінальних, адміністративних і цивільно-правових норм, що регулюють питання відповідальності дорослих осіб за посягання у відношенні неповнолітніх;

- організаційно-методичне забезпечення боротьби зі злочинами неповнолітніх, що полягає в розробці і прийнятті спеціальних нормативних актів відомчого характеру, методичних матеріалів, проведення занять із службової підготовки особового складу органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів, а також інших суб'єктів спеціального попередження;

3) безпосередня профілактика полягає в організації служби соціальної допомоги, залученні до адміністративної та кримінальної відповідальності дорослих, що роблять негативний вплив на неповнолітніх, влаштування в дитячі установи неповнолітніх, які втекли з дому через важку обстановки в сім'ї.

Одними з найважливіших заходів профілактики злочинів серед неповнолітніх є заходи попередження рецидиву злочинів, які включають:

діяльність спеціалізованих інспекторів по лінії карного розшуку, слідчих, прокурорів, суддів, спрямовану на усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми, використання судочинства у виховних цілях;

своєчасне вилучення зброї та знарядь злочинів у раніше засуджених неповнолітніх;

правову та моральну підготовку до життя на волі неповнолітніх засуджених, які підлягають звільненню з місць позбавлення волі, а також подальший контроль за їх поведінкою.

Згідно із Законом України «Про органи і служби у справах неповнолітніх» від 24 січня 2005 р., суб’єктами запобігання злочинності неповнолітніх є такі державні органи: Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту; служби у справах дітей, створені при органах місцевої виконавчої влади; відділи кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ; школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров’я; притулки для дітей; служби у справах дітей; суди; приймальники-розподільники для дітей органів внутрішніх справ; спеціальні виховні установи Державного департаменту України з питань виконання покарань; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).

Прикладом спеціально-кримінологічного запобігання є Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, що схвалена постановою Уряду № 1767 від 20 грудня 2006 р. У ній визначено, що особлива увага приділятиметься запобіганню злочинності серед дітей та підлітків. Передбачено також розробку низки інформаційно-методичних матеріалів з питань запобігання дитячій бездоглядності, бродяжництву та жебрацтву.