2.1. Облік поточних фінансових інвестицій

Методологічні засади фінансового обліку інвестицій регламентуються П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 р. № 291, зареєстрованою Міністерством юстиції України 21.12.99 р. № 893/4186.

Інформація про рух поточних фінансових інвестицій узагальнюється на рахунку 35 “Поточні фінансові інвестиції”, призначеному для обліку інвестицій в акції, облігації, депозитні сертифікати, придбані з метою перепродажу протягом дванадцяти місяців.

Рахунок 35 має два субрахунки:

35 “Еквіваленти грошових коштів” — для обліку високоліквідних фінансових інвестицій, які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та термін погашення яких не перевищує три місяці;

352 “Інші поточні фінансові інвестиції” — для обліку інших поточних фінансових інвестицій.

За дебетом рахунка 35 “Поточні фінансові інвестиції” відображаються вартість придбаних еквівалентів грошових коштів (субрахунок 351) та інших поточних фінансових інвестицій (субрахунок 352) за їхньою собівартістю й суми дооцінки при збільшенні справедливої (ринкової) вартості. За кредитом рахунка 35 списуються балансова вартість реалізованих (таких, що вибули) інвестицій та суми їх переоцінки. Сальдо дебетове відображає справедливу вартість фінансових інвестицій на дату балансу. У бухгалтерському балансі сальдо за рахунком 35 відображається у складі поточних активів.

Аналітичний облік здійснюється за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості одержання інформації про інвестиції як на території країни, так і за її межами.

Надходження поточних інвестицій і збільшення їх балансової вартості можливе в результаті:

1) придбання фінансових інвестицій: ― за грошові кошти;

― способом обміну на цінні папери власної емісії; ― завдяки обміну на інші активи;

2) дооцінки первісної собівартості до справедливої вартості. Фінансові інвестиції початково оцінюються й відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю (див. рис. 3.3). Вона включає ринкову вартість і всі додаткові витрати, понесені під час купівлі цінних паперів, або відповідає справедливій вартості переданих в обмін активів чи власних цінних паперів. Надалі оцінка фінансових інвестицій за первісною вартістю здійснюється за умови незмінності ринкової вартості аналогічних цінних паперів. Інакше вони мають відображатись у балансі за справедливою вартістю. Згідно з П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Тобто на практиці справедливу вартість можна вважати ринковою вартістю інвестицій. Якщо остання буде зменшуватись, то необхідно переоцінювати інвестиції за справедливою вартістю. При цьому втрачатиметься частина фактичної вартості цінних паперів як можливого джерела надходження коштів і одержання доходів.

Ураховуючи, що поточні фінансові інвестиції здійснюються з метою перепродажу, вони є об’єктом податкового обліку, який має свої особливості.

Питання податкового обліку операцій з фінансовими інвестиціями регламентується пунктом 7.6 Закону України від 22.05.97 р. “Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідно до зазначеного Закону, фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. З метою податкового обліку фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Операції з торгівлі цінними паперами Законом віднесені до операцій особливого виду. З метою оподаткування платник податку — інвестор — зобов’язаний вести облік фінансових результатів окремо від продажу цінних паперів.

На відміну від інших поточних активів (наприклад, запасів тощо) витрати, виражені в сумі коштів чи вартості майна, що сплачені (нараховані) як компенсація цінних паперів, не належать до валових витрат та не декларуються в період, коли їх понесено. Оподаткуванню на загальних підставах підлягають одержані додатні фінансові результати, тобто балансові прибутки від продажу інвестицій. У Декларації про прибуток підприємства вони відображаються за рядком 01.4 на підставі додатка КЗ (рядки 1, 2, 3, 4, 5).

Якщо доходи від продажу (вибуття) цінних паперів менші від витрат з їх придбання, то зазнані балансові збитки переносяться на зменшення доходів від таких операцій у майбутньому, тобто в період їх одержання не зменшується прибуток до оподаткування.

Згідно з пп. 3.2.1 Закону України від 03.05.97 р. “Про податок на додану вартість” операції з торгівлі цінними паперами не є об’єктами стягнення ПДВ.

Нижче на конкретному прикладі розглянуто методологію фінансового й податкового обліку придбання та реалізації поточних фінансових інвестицій.

Приклад 1. 10.03.2012 р. підприємство А з метою придбання 1000 акцій підприємства Б передало на умовах обміну 1000 акцій власної емісії, номінал яких — 1,50 грн за 1 шт., ринкова вартість — 1,70 грн.

17.03.2012 р. з метою придбання 100 облігацій підприємства В номіналом 100 грн з 10 % річних підприємство А передало товари; балансова вартість — 8000 грн, справедлива вартість — 12 000 грн.

24.03.2012 р. підприємство А придбало за грошові кошти цінні папери підприємства Д: акції — 200 шт. номіналом 10 грн (ринкова вартість — 15 грн за одиницю); облігації — 100 шт. номіналом 100 грн (ринкова вартість — 97 грн за одиницю). Послуги брокера на фондовій біржі при цьому становили 1000 грн (див. табл. 2.1—2.3).

 Таблиця 2.1.