Збір психологічного анамнезу

На початку роботи психолог вивчає історію розвитку дитини, анамнестичні дані, знайомиться з роботами і продуктивною творчістю дитини, розмовляє з його близькими. Важливо визначити, як розвивалася дитина з перших днів життя. При цьому величезне значення мають дані інформації, отримані від батьків, в першу чергу від матері. Фахівцеві необхідно знати, як дитина звикала до режимних моментів в ранньому дитинстві, чи була занадто збудливою або, навпаки, не реагувала на зміни обстановки; коли почала дізнаватися маму і відповідати їй посмішкою; чи мав місце "комплекс пожвавлення" на першому році життя і як він протікав.

Слід встановити, як реагувала дитина на близьких і чужих в ранньому віці, чи спокійно йшла на руки до чужих або виражала при цьому занепокоєння, і що змінилося зараз; якою була реакція дитини на мокрі пелюшки і "чужий" горщик; чи відмічають близькі особливу вибірковість і стереотипність дитини в їжі, одязі, організації домашнього побуту. Необхідно також узнати чи виникали у дитини рухові стереотипії, нав'язливість і агресивні прояви.

Важливе значення має також інформація про становлення локомоторних функцій. У деяких дітей може відзначатися деяке зміщення в термінах рухового розвитку.

Фахівцеві слід уточнити дані про характер мовного розвитку дитини. Своєрідність аутичної мови може проявлятися у відсутності використання займенників першої особи, вживанні не за віком складних слів "паралелепіпед", "паралелограм", эхохалій мовних стереотипій. У деяких дітей мова взагалі може бути відсутньою.

Важливо також знати, чим захоплюється дитина, в які ігри грає, чи використовує при цьому неігрові предмети (палички, вірьовки, папірці та ін.), чому віддає перевагу - іграшкам або неігровим предметам, чи грає дитина завжди одна або можлива спільна гра; який світ ігрових сюжетів дитини. Вивчаючи продукти діяльності дитини фахівцеві важливо відмітити зв'язок зображуваного дитиною з предметним світом, його переваги і захоплення, статичність або динаміку малюнків, особливу "фантастичність" внутрішнього світу дитини. Визначення рівня порушень емоційно-вольової сфери (варіант РДА за О. С. Нікольською).

Метою цього етапу є визначення типу аутистичного дизонтогенезу дитини. Вона досягається за допомогою спостереження за поведінкою і спонтанною діяльністю дитини, що дозволяє на початковому рівні оцінити можливі порушення емоційно-вольової сфери. Потім, залежно від демонстрованих можливостей дитини, фахівець може будувати подальше вивчення його вже в результаті встановлення контакту і організації взаємодії з нею.

Спостереження за дитиною здійснюється з першого моменту її появи в кабінеті психолога. Воно дозволяє визначити багато специфічних характеристик аутичної дитини. Так, наприклад, фахівець звертає увагу на зовнішні ознаки прояву античності, а саме: позу, ритм і характер рухів, міміку обличчя.

При оцінці поведінки дитини звертається увага на її адекватність і зацікавленість або усуненість від того, що оточує. Важливо відмітити, як дитина реагує на нову і незвичну для нього обстановку: індиферентна, спокійна або ховається за матір, кричить, б'ється не хоче входити в кабінет, його тягнуть сильцем (третій тип аутистичного дизонтогенезу).

Основним завданням другого етапу вивчення аутичных дітей є визначення типу аутистичного дизонтогенезу за допомогою встановлення адекватно-можливих стосунків між дитиною і дорослим. Адекватність контакту залежить від міри порушення афективної сфери дитини. Формою організації взаємодії може стати довільна діяльність дитини і підключення до неї дорослого. При відповідному рівні розвитку дитини така спільна діяльність може перерости в гру. У тому випадку, якщо спільну гру не вдається сформувати фахівець організовує простір кабінету так, щоб за допомогою предметів, що пред'являються дитині, по можливості керувати його поведінкою і діяльністю. З іншого боку вивчення процесу розвитку ігрової діяльності дитини також дозволить виявити порушення його афективної сфери. Так, наприклад, важливо звернути увагу на те, як діє дитина з предметами, чи носять маніпуляції аутостимуляторный характер чи використовує він предмети по ігровому призначенню або надає їм інші сенси; чи програє короткі сюжетні епізоди (узяв ведмедика, поклав в машинку, прокатав); чи випробовує потяг до програвання сюжетів, пов'язаних з переживанням страхів; чи виявляє цікавість до виконання ролей з перевтіленням в тварин.

Оцінюючи особливості эмоционально-вольової і коммуникативно-потребнісної сфер аутичної дитини, слід спиратися на основні критерії аутистичного дизонтогенезу, виділені в класифікації О. С. Нікольської.

Перший тип аутистичного дизонтогенезу (рівень польової реактивності) :

- підвищена відчуженість від навколишнього світу, відмова від будь-яких контактів;

- виражена пасивність до сенсорних подразників (вкладений в руку дитини предмет або іграшка випадає з неї);

- відсутність зорового контакту (погляд не фіксується на співрозмовнику, а плавно вислизає);

- наявність "польової" поведінки;

- мутизм, відсутність потреби у вербальних контактах будь-якого характеру.

Другий тип аутистического дизонтогенеза (рівень стереотипів) :

- виражена чутливість до дій довкілля (силі голосу, світла, температурі, дотикам);

- активне відкидання світу у вигляді аутостимуляций;

- велика кількість моторних стереотипій;

- наявність мовних штампів, эхохалій, мовних стереотипій;

- прояв вимогливості до організації стереотипного місця існування (проявляється в особливій вибірковості в їжі, в носінні тільки якогось одного виду одягу у користуванні тільки якимись окремими предметами і так далі);

- наявність страхів;

- автономна гра.

Третій тип аутистичного дизонтогенезу (рівень експансії) :

- прояв вираженої конфліктності поведінки;

- швидка присиченість у будь-якій діяльності;

- виражена вибірковість в контактах;

- наявність невмотивованих страхів;

- безадресна мова, не спрямована на співрозмовника;

- відсутність використання займенників першої особи;

- погляд "крізь" людину.

Четвертий тип аутистичного дизонтогенезу (рівень емоційного контролю) :

- прояв сенситивності і підвищеної чутливості в контактах;

- потреба в позитивній оцінці і эмпатичній підтримці;

- симбіотичний зв'язок з близькими (з матір'ю);

- мова може носити затухаючий характер;

- візуальний контакт не постійний, має переривчастий характер.

В процесі вивчення рівнів емоційної регуляції дитини фахівцеві необхідно уважно відстежувати посилення аутистичних ознак (розширення варіантів аутостимуляцій, посилення вибірковості контакту, повна відмова від нього, виникнення страхів агресії, самоагресії) при його вступі в контакт з дитиною.