- •Кліматичні
- •Едафічні фактори
- •Орографічні фактори
- •Гомотипові взаємодії (коакції)
- •Гетеротипові взаємодії (коакції)
- •Історія поняття
- •Останні дослідження
- •Підвиди
- •Еволюційні аспекти
- •Типи паразитизму
- •Симбіоз і еволюція
- •Структура харчового ланцюжка
- •Харчова / трофічна мережа
- •Типи харчових ланцюгів
- •Класифікація екологічних проблем
- •Основні групи екологічних проблем Забруднення атмосфери
- •Забруднення та виснаження водних ресурсів
- •Деградація ґрунтів
- •Геолого-геоморфологічні екологічні проблеми
- •Гідромеліорація
- •30.Основи природоохоронної діяльності
Типи паразитизму
Паразити, котрі живуть всередині тіла хазяїна, називаються ендопаразитами (наприклад, аскаридив кишечникуконяабо людини); ті паразити, що живуть на зовнішніх покривах хазяїна, називаютьсяектопаразитами (наприклад, блохитакліщі).Епіпаразити, або надпаразити — це паразити, що паразитують на інших паразитах. Зазвичай, ендопаразити в пошуках хазяїна покладаються на пасивні механізми (розповсюдження яєцьаболичинокдля випадкового поїдання твариною-хазяїном, і т.ін.), а ектопаразити розповсюджуються активно: так, наприклад, у вагітних самок кролей перед пологами помітно збільшується кількість блох, котрі потім переходять на потомство.
Паразити-некротрофи використовують хазяїна, призводячи до його смерті від нестачі поживних речовин або побічних ефектів від життєдіяльності паразита (наприклад, таким паразитом для людини є бактерія-збудник чуми). Паразити-некротрофи у випадку, коли вони можуть виживати після смерті хазяїна, називаються паразитоїдами.
Паразити-біотрофи звичайно не призводять до смерті хазяїна і не можуть вижити у випадку його смерті. Такими паразитами, наприклад, є чисельні віруси.
Соціальні паразити отримують вигоди від взаємодії із співтовариствами соціальних тварин (наприклад мурахаботермітів), використовуючи особливості їхньої суспільної організації (такими є, наприклад, кілька видівжуків, що живуть в мурашниках, харчуючись на «складах» продуктів всередині них, та отримуючи від мурах захист від ворогів).Клептопаразитизм виявляється в крадіжці їжі, матеріалів для гнізд, і т. ін. одними видами у інших. Клептопаразитами є, наприклад, тропічні птахи фрегати, котрі самі майже не можуть добуватирибу, але відбирають її в іншихптахів. Специфічний гніздовий паразитизм характерний для багатьох видівзозуль: в цьому випадку птахи-паразити підкладають свої яйця в гнізда іших птахів, котрі потім вигодовують чужих пташенят.
Біологічне шахрайство, як тип паразитизму, звичайно розвивається в ситуаціях генералізованого неспецифічного мутуалізму між широкими спектрами організмів — таких, наприклад, як утворення мікоризиміжгрибамита рослинам. Деякі види рослин виробили пристосування до утворення «мікоризоподібної» структури з гіфами грибниці, при цьому не постачаючи в грибницю поживні речовини в обмін на мінеральні (як це відбуваєтся в нормальній, симбіотичній грибниці), а висмоктуючи їх звідси — при цьому гриб, що утворив мікоризу, отримує їх з іншої рослини.
Еволюційні аспекти
Біотрофічний паразитизм звичайно є вельми успішним пристосуванням. Залежно від системи визначень, близько половини відомих видівтварин мають щонайменше одну паразитичну стадію в своєму життєвому циклі; також паразитизм досить часто зустрічається середрослинтагрибів. З іншого боку, практично всі вільноживучі види тварин є хазяями одного чи більшетаксонівпаразитів.
Організми-хазяї зазвичай в ході еволюції також виробляють захисні механізми проти паразитів. Рослини часто продукують токсини, що можуть одночасно завдавати ефективного впливу на паразитичні гриби, бактерії та рослинноядних тварин. Імунна системахребетнихздатна нейтралізовувати більшість паразитів (особливо мікропаразитів) при їхньому контакті з рідинами організму.
З іншого боку, більшість паразитів, особливо мікроорганізмів, еволюційно надбали адаптації для захисту від протидії хазяїв. Такими адаптаціями можуть бути потовщені клітинні стінки бактерій, клещеві захвати на кінцівках, що запобігають вичесуванню блох та кліщів з волосяного покриву, і т.ін.
При описаному типі взаємодії обидва види (хазяїн та паразит) звичайно спільно еволюціонують до більш-менш стабільного стану, коли їхній вплив на чисельність один одного стає мінімально можливим (але з цього правила можуть бути і винятки — див. паразитоїд).
Інколи дослідження паразитів допомагає виявити родинні зв'язки між їхніми хазяями. Наприклад, довготривалий диспут орнітологів відносно систематичного положення фламінго— чи є вони більш спорідненими з рядомCiconiiformes (Лелекоподібні), абоAnseriformes (Гусеподібні) — було вирішено завдяки дослідженню їхніх паразитів, які виявились спільними з такими у Гусеподібних (втім, дослідженняДНКв останні роки показало, що фламінго не є дуже близькими родичами і цього ряду).
Важливо відмітити, що такі визначення як «надбання» та «шкода» при використанні їх відносно паразитизму відносяться не до окремих осіб, а до таксона в цілому. Наприклад, якщо при враженні паразитом особа стає сильнішою та витривалою, але втрачає функцію розмноження (як це буває при враженні равликів деякими пласкими червами), цей організм треба вважати таким, що в еволюційному сенсі зазнав шкоди від даного паразита.
Сама по собі шкода, завдана паразитом хазяїну, може варіювати в дуже широких межах: від різного типу тканинних вражень, таких як кастрація або розчин (розчинення) кісток, до набагато витонченіших, таких як зміна поведінки хазяїна.
8.Симбіо́з — взаємодія і співіснування різних біологічнихвидів.
У природі зустрічається широкий спектр прикладів взаємовигідного симбіозу. Від шлункових і кишкових бактерій, без яких було б неможливетравлення, до рослин (частоорхідеї), чийпилокможе поширювати лише один, певний видкомах. Такі відносини завжди успішні, коли вони збільшують шанси обох партнерів на виживання. Здійснювані в ході симбіозу дії або вироблювані речовини є для партнерів істотними і незамінними. У взагальненому розумінні такий симбіоз — проміжна ланка між взаємодією і злиттям.
У ширшому науковому розумінні симбіоз є будь-якою формою взаємодії між організмами різних видів, зокрема паразитизм— відносини, вигідні одному, але шкідливі іншому симбіонту. Обопільно вигідний вид симбіозу називаютьмутуалізмом.Коменсалізмомназивають відносини, корисні одному, але байдужі іншому симбіонту, а аменсалізмом — відносини, шкідливі одному, але байдужі іншому.
Різновид симбіозу — ендосимбіоз, коли один з партнерів живе усередині клітини іншого.
Наука про симбіоз називається симбіологія.
Запилення квіткових рослин комахами, в ході якого комахи харчуються нектаром.
Транспортування насіння рослин тваринами, які поїдають плоди і виділяють неперетравлене насіння разом з послідом у іншому місці.
Лишайник складається з гриба і водорості. Водорость в результаті фотосинтезу проводить органічні речовини (вуглеводи), що використовуються грибом, а той поставляє воду і мінеральні речовини.
Деякі мурашки захищають («пасуть») попелицю і замість цього одержують від неї виділення, що містять цукор.
Багато грибів одержують від дерева живильні речовини і забезпечує його мінеральними речовинами (мікориза).
Біологи виявили взаємовигідне співробітництво між мурахами Camponotus schmitzi, що мешкають на Борнео, і комахоїдними рослинами непентесами (Nepenthes bicalcarata)[1]. Це перший відомий випадок мутуалізму між комахами і комахоїдними рослинами.
Непентес мешкає на бідних поживними речовинами торф'яних болотах і змушений отримувати азот та інші елементи від комах, що падають у своєрідний глечик з травними ферментами. Виявляється, що в цьому хижій рослині допомагають інші комахи — мурашки. Вчені порівняли непентеси, заселені і не заселені мурашиними колоніями. У рослин співставили такі параметри як площа листя, їх забарвлення, хімічний та ізотопний склад. Виявилося, що в тих рослинах, які позбавлені сусідів-мурашок, вміст азоту в листках було майже втричі менший, ніж у тих, які були заселені колоніями. Фактично, рослини, позбавлені допомоги сусідів, постійно перебували в стані азотного голодування і не могли повноцінно розвиватися. Мурахи доглядали за непентесами: очищали краї глечика, щоб вони завжди залишалися гладкими, видаляли з глечика занадто велику неперетравлену здобич і навіть проганяли довгоносиків, які намагалися поласувати пагонами рослини. Але найголовніша послуга з боку мурах для квітки полягала в тому, що комахи залишали свої продукти життєдіяльності рослині і, таким чином, підгодовували її. Більшу частину азоту, як показав ізотопний аналіз, непентес отримував саме від мурашок. У подяку рослина надавала мурашкам спеціалізовані пагони, в яких вони влаштовували свої житла. Крім того, непентиси підгодовували комах нектаром.
Світна бактерія Photorhabdus живе поперемінно то в круглих черв'яках, де вона виступає в ролі корисного співмешканця, то в комахах, для яких вона — смертельний патоген. Перехід з одного стану в інший супроводжується радикальними змінами властивостей бактеріальних клітин. Мікроби перетворюються з патогенної P-форми в мутуалістичну M-форму за рахунок невеликої оборотної генетичної зміни — повороту ( інверсії) регуляторної ділянки геному — промотора madswitch. Якщо промотор знаходиться в положенні «включено», бактерії виробляють речовини, необхідні для мирного життя в тілі хробака. Розворот промотора в положення «вимкнуто» позбавляє бактерії здатності проникати в клітини хробака, зате дозволяє їм виробляти токсини, смертельні для комах, а також антибіотики та інші речовини, необхідні для спільного життя бактерій і черв'яків в тілі убитої комахи. Інверсія промотора здійснюється двома спеціальними ферментами — ДНК-інвертази, причому відбувається це більш-менш випадково. Переважання P-форм в тілі комахи і M-форм в клітинах хробака, мабуть, пояснюється відбором, тобто селективною перевагою, яке мають ці форми в різних умовах.
