- •Місце України в міжнародних відносинах Європи часів Богдана Хмельницького
- •Виникнення громад та їхня культурно-освітня діяльність в другій половині XIX століття. Володимир Антонович
- •Відновлення могутності Київської держави та князівської влади за Володимира Мономаха
- •Українсько-московський договір 1654 p.: причини та наслідки
- •Причини та початок трудової еміграції українців в другій половині XIX століття
- •Причини політичної роздрібненості Київської держави та її наслідки
- •Основні напрямки державної політики гетьмана Івана Виговського
- •Народовці, радикали, москвофіли в суспільно-політичному житті західноукраїнських земель у другій половині XIX століття
- •Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII століття. Зміни в соціально-економічних відносинах
- •Освіта й література Київської Русі та Галицько-Волинського князівства
- •Вплив ідей Михайла Драгоманова на розвиток українського руху
- •Архітектура і образотворче мистецтво Київської Русі та Галицько-Волинського князівства
- •Виникнення українських політичних партій наприкінці XIX – на початку XX століття
- •Галицьке та Волинське князівства та їх об'єднання за князювання Романа Мстиславича
- •Гетьман Петро Дорошенко в боротьбі за незалежність та територіальну цілісність Української держави
- •Роль Данила Галицького у зміцненні української держави. Коронація Данила
- •Запорізька Січ у складі Гетьманщини у другій половині XVII століття. Кошовий отаман Іван Сірко
- •Діяльність української парламентської громади у і та II Державних думах Росії
- •Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького. Значення Галицько-Волинського князівства в історії України (11)
- •Роль Києво-Могилянської академії в культурно-освітньому розвиткові українського народу
- •Роль Михайла Грушевського в громадсько-політичному житті України (кінець XIX – початок XX століття)
- •Монгольська навала на українські землі, її наслідки
- •Місце і роль гетьмана Івана Мазепи в українському національно-визвольному русі. Іван Мазепа – будівничий української культури
- •Народницький рух в Україні. «Чигиринська змова»
- •Особливості політичного становища українських земель у складі Великого князівства Литовського
- •Конституція Пилипа Орлика – перша Конституція України, її значення
- •Внесок Наукового товариства ім. Т. Шевченка в становлення національної науки
- •Спроби збереження української державності у складі Великого князівства Литовського у XV столітті. Князь Свидригайло
- •Особливості розвитку української культури в другій половині XVII-XVIII століттях
- •«Братство тарасівців», його роль у розвитку українського національно-визвольного руху
- •Виникнення Кримського ханства. Турецько-татарські наскоки в другій половині XV-XVI ст., та їх наслідки
- •Архітектура та образотворче мистецтво другої половини XVII-XVIII століть
- •Місце Івана Франка у розвиткові української суспільно-політичної думки
- •Українська шляхта у XIV-XVI століттях. Костянтин (Василь) Острозький
- •Запорізька Січ в історії українського народу. Ліквідація козацької республіки московським урядом в останній чверті XVIII століття
- •Архітектура та образотворче мистецтво другої половини XIX – початку XX століття
- •Остаточна ліквідація гетьманства та залишків автономного устрою Гетьманщини в другій половині XVIII століття. Кирило Розумовський
- •Освіта й література другої половини XIX – початку XX століття
Місце Івана Франка у розвиткові української суспільно-політичної думки
Іван Якович Франко (1856-1916 pp.) – вдатний український письменник, громадсько-політичний діяч. Випускник Дрогобицької гімназії та філософського факультету Львівського університету перебував під впливом ідей М. Драгоманова. Він видавав журнал «Громадський друг» (з-за переслідування поліції міняв назви на «Дзвін», «Молот»), де знайшли відображення його суспільно-політичні погляди. Франко поділяв соціалістичні ідеї про перехід до більш справедливого ніж капіталізм суспільного ладу, однак засуджував ідеї К. Маркса про пролетарську державу та революцію. Він виступав проти антидемократизму та антиукраїнства марксизму. Для нього політичні права і свободи знаходилися вище, ніж інтереси певних класів і партій. Майбутню пролетарську державу, яку пропонував Маркс, Франко бачив «величезною народною тюрмою». 1890 р. з ініціативи Франка заснована Русько-українську радикальну партію, що стала першою партією в Україні. Вона виступала за самостійну, соборну, демократичну, соціалістичну українську республіку. 1899 р. Франко разом з М. Грушевським утворили Національно-демократичну партію, але вже без соціалістичного напрямку. Видатний письменник працював у Науковому Товаристві ім. Шевченка, очолював філологічну секцію, редагував «Літературно-Науковий Вісник» НТШ.
Українська шляхта у XIV-XVI століттях. Костянтин (Василь) Острозький
З занепадом Київської Русі та Галицько-Волинського князівства у XIII-XIV ст. провідну роль в українському державотворенні стала відігравати шляхта – дрібні та середні землевласники. Саме вони намагалися підтримати князя Свидригайла у його спробі прийти до влади, оскільки останній виступав проти поглинання Литви Польщею. Українська шляхта була зацікавлена у збереженні автономії українських земель у складі Великого Князівства Литовського. До визначних українських шляхтичів, котрі відстоювали права українців, належить Констянтин-Василь Острозький (1526-1608 pp.). Він володів великими местностями на Волині, Київщині, Поділлі, Галичині, був старостою володимир-волинським, воєводою київським, сенатором. Навіть претендував на польську корону після смерті короля Сигізмунда II Августа (1572 p.) і московський трон після смерті царя Федора Івановича (1598 p.). Острозький послідовно захищав українські права, був активним противником Люблінської унії, підтримував зв'язки з козаками, хоча і приймав участь у придушенні повстань К. Косинського та С. Наливайка. Острозький відіграв значну роль у національно-культурному житті України. Він засновник шкіл у Турові, Володимир-Волинському, Слов'яно-греко-латинської академії та друкарні в Острозі. На його кошти видано повний текст Біблії староукраїнською мовою (Острозька Біблія). Не заперечуючи проти об'єднання православних і католиків, виступав за те, щоб це питання розглядалося не тільки вищим духовенством, а на церковному соборі. З прийняттям Брестської унії виступив проти неї. Після Люблінської унії 1569 р. польський король починає роздавати українські землі польським шляхтичам. Щоб зберегти свої наділи українські шляхтичі – Вишневецькі, Острозькі, Заславські, Збаразькі, Немиричі – вимушені переходити у католицтво і ополячуватися, або поповнювали козацькі ряди (П. Сагайдачний, Б. Хмельницький). Українська шляхта переставала бути державотворчою силою. Цю роль на себе перебрало у XVI-XVII ст. козацтво.