2. ВІДТВОРЕННЯ СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ

Основою життя людського суспільства є матеріальне виробництво, бо в ньому створюються необхідні засоби існування

людини. Проте одним актом виробництво не закінчується. Так само, як людство не може перестати споживати, воно не може перестати виробляти. Тому виробництво повинно безперервно повторюватись. Безперервне повторення виробництва отримало назву відтворення.

Для того, щоб виробництво повторювалось, необхідно вироблений продукт постійно реалізовувати, тобто доводити до споживача й тим самим давати новий поштовх для виробництва. І тут виникає найсуттєвіше питання: чи може весь вироблений суспільством продукт бути реалізованим? Якщо може, то продовження суспільного виробництва здійснюється без проблем. За виручені від реалізації продукції кошти купуються нові засоби виробництва, робітникам виплачується заробітна плата, тобто починається новий кругооборот. А якщо продукція реалізується не повністю? Тоді частина капіталу, вкладена у фактори виробництва, не повертається (заморожується в готовій продукції). Торговельний підприємець не може розплатитися з промисловим, останній не має змоги виплатити заробітну плату робітникам, закупити нову сировину, повернути кредити банку і т.д. Настає криза неплатежів, яка породжує кризу виробництва.

Коли розглядалося індивідуальне виробництво (на рівні підприємства, фірми), проблема реалізації стояла на другому плані. Головним було з'ясування процесу створення й збільшення вартості. Тому допускалось, що десь є споживачі, які куплять створений індивідуальним підприємцем товар, тобто кругооборот капіталу

може постійно повторюватись. Але коли мова йде про суспільне виробництво, де ми маємо справу з сукупною пропозицією й сукупним попитом, проблема реалізації постає повною мірою. Саме від її вирішення залежить ритмічність суспільного відтворення.

Отже, проблема реалізації полягає в тому, щоб вироблений суспільний продукт-(результат річного функціонування національного виробництва) без перешкод міг реалізовуватись і тим створювати умови для подальшого продовження процесу виробництва. І не тільки в незмінних масштабах, а й забезпечуючи економічне зростання. А це означає, що відтворення - процес неоднорідний.

Розрізняють два види відтворення: просте й розширене. Просте означає, що виробництво з року в рік повторюється в незмінних масштабах. Це може

відбуватися за умов, коли вся створена додаткова вартість буде використовуватися на задоволення особистих потреб товаровиробника.

Приклад. К = 1000 грн., з них 800 грн. затрачено на постійний капітал (С), 200 грн. - на змінний (V). т'= =100%. За цих умов "^ = 800С + 200У + 200т = 1200грн. Використавши з виручки (1200грн.) 200грн. додаткової вартості на особисті потреби, підприємець до наступного туру виробництва приходить зі своїм початковим капіталом у 1000грн. (1200 - 200), і все продовжується в попередніх розмірах \Ґ = 800С + 200V 4- 200т = 1200. Кінцеві обсяги виробництва залишаються незмінними. У першому турі виробництва кінцевий продукт дорівнював 1200грн. і в другому теж 1200грн. і т.д.

Розширене відтворення передбачає, що виробництво з року в рік повторюється у зростаючих масштабах. Це можливо лише за умови, коли частина додаткової вартості буде використовуватися для нагромадження. Отже, розширене відтворення передбачає розподіл додаткової вартості на дві частини: частина відходить в особисте споживання (фонд споживання), а частина йде на додаткове придбання засобів виробництва та робочої сиди (фонд нагромадження).

Приклад. К = 1000грн., 800грн. - С, 200грн. - V, т'= 100%. \У = 800С 4- 200У + 200т - 1200грн.

100 - фондспоживання(ФС)

200т чґ

^ 100 - фонд нагромадження (ФН)

ФН використовується на додаткове придбання факторів виробництва. Припустимо, 80грн. затрачено на придбання додаткових засобів виробництва (С), а на 20грн. наймається додаткова робоча сила (V). Тоді наступний тур виробництва відбувається на розширеній основі (800+80)С + (200+20)У. Якщо норма додаткової вартості залишиться незмінною - 100%, то буде створено 220грн. додаткової вартості, а АУ = 880С + 220У + 220т = 1320грн. Отже, в результаті нагромадження додаткової вартості відбулося розширення виробництва. Кінцевий продукт у першому виробничому акті дорівнює 1200грн., а в другому - 1320грн. Обсяги виробництва зросли на 120грн. (1320-1200). Див. схему 123.

Схема 123

Видивідтворення

Тільки розширене відтворення забезпечує постійне збільшення обсягів виробництва, а цим самим більш повне задоволення зростаючих потреб суспільства. Тому просте відтворення не є характерним для людського суспільства. Воно може бути лише як окремий епізод, а не як постійно діюча форма суспільного виробництва.

Постійне зростання обсягів виробництва, яке здійснюється на основі розширеного відтворення, складає зміст економічного

зростання. Розрізняють два типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний - коли нарощування обсягів виробництва відбувається в основному за рахунок залучення до виробництва все нових і нових ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) при незмінній продуктивній силі праці. Характерною і найбільш специфічною рисою екстенсивного типу є те, що в його умовах коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат вироб-

ництва приблизно дорівнює одиниці, тобто для додаткового виробництва одиниці певного результате потрібно збільшити затрати всіх ресурсів виробництва також на одиницю.

Інтенсивний - коли нарощування обсягів виробництва здійснюється за рахунок більш раціонального використання всіх видів ресурсів, що неминуче пов'язано зі зростанням продуктивної сили праці. В умовах інтенсивного типу економічного зростання коефіцієнт еластичності більший одиниці. А це означає, що в інтенсивній економіці для виробництва додаткової одиниці певного результату потрібно збільшити затрати ресурсів менше, як на одиницю. Отже, у великих результатах не обов'язково містяться більші затрати виробництва, як це має місце при екстенсивній економіці. Див.схему 124.

Схема 124

Типи й фактори економічного зростання

Аналіз проблем економічного зростання й розвитку, узагальнення як світового, так і вітчизняного досвіду господарювання дає підстави виділити й третій тип економічного розвитку, який ми називаємо детенсивним. ("іепсіоп" у буквальному перекладі означає "напруга", а префікс "сіє" вказує на відсутність будь-якої напруги). Детенсивний розвиток є характерним для сучасної вітчизняної економіки й породжується причинами суто специфічного порядку (насамперед макроекономічним дерегулюванням виробництва). В умовах детенсивного економічного розвитку для виробництва додаткової одиниці продукції необхідно обсяги ресурсів додатково збільшити більше, як на одиницю. Тобто,

коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат виробництва тут уже менший одиниці.

У детенсивній економіці в рівновеликих обсягах результатів виробництва містяться, як і в інтенсивній, різновеликі обсяги затрат виробництва. Але відмінність полягає в тому, що в більших результатах містяться ще більші затрати (а не менші). Це означає, що в цілому суспільстві приріст обсягів результатів виробництва досягається за рахунок ще більшого приросту затрат усіх ресурсів виробництва. Наочно відмінності між названими типами економічного розвитку показані на рис.5.

Рис.5

Типи економічного розвитку (Затрати ресурсів на одиницю продукції)

Аналіз розвитку вітчизняної економіки за період з 1985 по 1990 рр. свідчить, що деякі елементи детенсифікації виробництва почали проявлятися ще тоді. Але явно й відкрито економіка набула детенсивного характеру в період 1991-94 рр. Саме тоді почали посилено розвиватися кризові та інфляційні процеси: виробництво катастрофічне скорочувалося, а ціни обвально зростали; збільшувались номінальні доходи населення, а гроші знецінювалися ще в більшій мірі. Це є свідченням хоча й опосередкованого, але всетаки зв'зку між процесами детенсифікації й розвитку кризи. Вони - взаємно посилюють одне одного й виступають одночасно і причинами, і наслідками одне одного.

Проте головною причиною посилення процесів детенсифікації національної економіки є, як ми собі уявляємо, активне й цілеспрямоване здійснення практики дерегулювання державного сектора економіки. Ідея економічної свободи державних підприємств