4. Час відпочинку

Трудове законодавство не дає визначення поняття "час відпочинку", таке визначення вироблено наукою трудового права.

Оскільки законодавець протиставляє час відпочинку робочому часу, то тим самим весь час особи, що знаходиться в трудових відносинах, поза межами робочого часу вважається часом відпочинку.

У правознавчій літературі час відпочинку визначається як час протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов'язків і вправі використовувати його на власний розсуд.

 Основними видами часу відпочинку є:

1. перерви протягом робочого дня;

2. щоденний відпочинок;

3. щотижневий відпочинок (вихідні дні);

4. святкові і неробочі дні;

5. щорічні відпустки.

 Перерва протягом робочого дня

 Працівникам протягом робочого дня надається перерва для відпочинку і харчування. Вона не включається в робочий час, а тому працівники можуть використовувати час перерви на свій розсуд.

Закон передбачає, що така перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи.

Початок перерви, її тривалість і час закінчення встановлю ються безпосередньо на підприємстві у правилах внутрішнього трудового розпорядку. Законодавством встановлено лише максимальну тривалість перерви — до 2 годин. Мінімум її визначається самим підприємством. На практиці тривалість перерви коливається в межах від 30 хвилин до 1 години.

Законодавством встановлені інші види перерв для працівників протягом робочого дня:

1. для годування дитини віком до 1,5 року (Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти  хвилин  кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість  перерви встановлюєтьсяне менше години (ст. 183 КЗпП);

2. для обігрівання — тим, хто в холодну пору року працює на відкритому повітрі або в закритих нетоплених приміщеннях;

3. перерви для відпочинку працівникам, які працюють на вантажно-розвантажувальних роботах;

4. перерви на роботах зі шкідливими умовами праці.

 Вони не є часом відпочинку та надаються як компенсація за умови праці або іншим призначенням і включаються до робочого часу.

 Весь час поза межами робочого часу протягом доби є часом щоденного відпочинку.

 Мінімальна тривалість безперервного щотижневого відпочинку не може бути меншою 42 годин.

 До щотижневого відпочинку належать також і вихідні дні. При 5-денному робочому тижні працівникам надається 2 вихідних дні на тиждень, а при 6-денному — 1 вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при 5-денному робочому тижні визначається або законодавством, або ж графіком роботи підприємства і, як правило, надається разом із загальним вихідним днем (субота або понеділок).

Трудове законодавство забороняє залучати працівників до роботи у вихідні дні.

Робота у вихідні дні компенсується за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.

 святкові та неробочі дні.

Законодавством України про працю встановлені такі святкові дні: 1 січня — Новий рік, 7 січня — Різдво Христове, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — Ден  Перемоги, 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України.

Неробочими днями є: 7 січня — Різдво Христове, один день (неділя) — Пасха (Великдень), один день (неділя) — Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, роботодавець надає особам, які сповідують відповідні релігії, до 3 днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

 Робота у святкові дні компенсується оплатою в подвійному розмірі або наданням іншого дня відпочинку.

Коли відповідний святковий день припадає за календарем на один з вихідних днів, останній автоматично зміщується на наступний після святкового дня день.

  Відпустки обчислюються у календарних днях.

Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки за відпрацьований повний робочий рік становить 24 календарних дні. Робочий рік працівника обчислюється з дня укладення трудового договору.

Для деяких категорій працівників законом встановлені щорічні основні відпустки подовженої тривалості.

для неповнолітніх передбачено надання відпустки тривалістю 31 календарний день;

для інвалідів І і II груп незалежно від причин інвалідності — 30 календарних днів;

для  інвалідів III групи — 28 календарних днів.

 Додаткові щорічні відпустки за особливий характер праці.

щорічних додаткових відпусток за особливий характер

Законодавством передбачено 2 види щорічних додаткових відпусток за особливий характер праці:

1)    працівникам, робота яких пов'язана з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я; (тривалістюдо 35 календарних днів)

2)    працівникам з ненормованим робочим днем. (тривалістю до 7 календарних днів)

Загальна тривалість Додаткові щорічні відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці— до 35 календарних днів. .

Щорічні основна і додаткова відпустки повної тривалості за перший рік роботи надаються, як правило після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

 Загальна тривалість щорічних основної і додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, які працюють на підземних гірничих роботах — 69 календарних днів.

 Закон передбачає право працівника використати щорічну відпустку повністю або частинами. Поділ щорічної відпустки на частини допускається на прохання працівника за наявності згоди роботодавця за умови, щоб основна безперервна її частина становила не менше 14 календарних днів.

Щорічна відпустка повинна бути оплачена не пізніше ніж за 3 дні до її початку.

Соціальні відпустки.

На підставі медичного висновку жінкам надається відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів. У разі народження 2 і більше дітей, а також при ускладнених пологах тривалість післяпологової відпустки становить 70 календарних днів.

За бажанням жінки, після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Якщо дитина потре бує домашнього догляду і після досягнення нею 3-річного віку, жінці за її бажанням надається відпустка без збереження заро бітної плати тривалістю, що визначена у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною 6-річного віку.

 Відпустки без збереження заробітної плати

Законом "Про відпустки" передбачено 2 види відпусток без збереження заробітної плати: відпустки, які надаються працівникам за їхнім бажанням в обов'язковому порядку внаслідок суб'єктивного права, що належить їм за законом, та відпустки без збереження заробітної плати, які надаються за погодженням сторін трудового договору, за сімейними обставинами.

Для прикладу відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: