Дія електричного струму на організм людини.

Розрізняють наступні види дії електричного струму на людину: термічна, електрохімічна (електролітична), біологічна і механічна.

Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури кровоносних судин, нервів, серця та інших органів, які знаходяться на шляху струму, що викликає в них суттєві функціональні розлади.

Електрохімічна (електролітична) дія струму характеризується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, що супроводжується значними порушеннями їх фізико-хімічного складу.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення біоелектричних процесів які пов'язані з життєвими функціями організму, що викликає невимушені, судомні скорочення м'язів серця та легенів, що викликає зміни у кровообігу і роботі органів дихання та припиняє їх діяльність.

Механічна (динамічна) дія струму - це розшарування, розриви та інші подібні ушкодження тканин організму та стінок кровоносних судин внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові.

Види електричних травм.

Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводять до електротравм, які умовно поділяються на два види:

- місцеві електротравми, які означають місцеве ушкодження організму;

- загальні електричні травми (електричні удари), коли ушкоджується (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення норм діяльності життєво важливих органів та систем.

За статистичними даними орієнтовний розподіл НВ внаслідок дії електричного струму має такий вигляд:

- місцеві електричні травми – 20 %;

- загальні електричні травми (електричні удари) – 25 %;

- змішані травми (одночасно місцеві електричні травми та електричні удари) – 55 %.

5. Місцеві електричні травми

Місцеві електричні травми – це чітко виявлені порушення щільності тканин тіла, зокрема кісток, спричинені дією електричного струму або електричної дуги. Місцеві електричні травми виліковуються і працездатність потерпілого відновлюється повністю або частково. Однак при важких опіках людина помирає. Небезпека місцевих електротравм та складність їх лікування залежать від місця, характеру та ступеня ушкодження тканин, а також від реакції організму на це ушкодження. При цьому безпосередньою причиною смерті є не електричний струм, а місцеве ушкодження організму, викликане струмом.

Характерні місцеві електричні травми - електричні опіки, електричні мітки або знаки, металізація шкіри, електроофтальмія, механічні пошкодження.

Електричні опіки – це ушкодження поверхні тіла під дією електричної дуги або великих струмів. Це найбільш поширені електричні травми, вони складають 60-65%, причому біля 1/3 їх супроводжується іншими електричними травмами. Опіки бувають трьох видів:

- струмові, коли струм протікає через тіло людини;

- дугові, які виникають під дією електричної дуги (температура 3500-15000 ^оС);

- змішані (90 % зі смертельним наслідком).

Невеликі опіки - I, II ступінь; значні III, IV ступінь.

Електричні мітки або знаки – це чітко окреслена пляма ущільнення на шкірі людини овальної або круглої форми діаметром 1-5 мм сірого або блідо-жовтого кольору. Є дві точки: вхід і вихід струму. Електричні знаки безболісні і з часом виліковуються.

Електрометалізація шкіри – проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією електричної дуги. Уражена ділянка тіла має жорстку поверхню. Металізація шкіри спостерігається у 10 % потерпілих від дії електричного струму.

Електроофтальмія – це запалення зовнішніх оболонок очей внаслідок дії ультрафіолетового випромінювання електричної дуги, яке розвивається через 4-8 годин після ультрафіолетового опромінення. При цьому спостерігається сльозовиділення, різкий біль в очах. Виліковується через декілька днів.

Механічні ушкодження – судомне скорочення м’язів людини під дією електричного струму. Внаслідок цього можуть відбуватися розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин, нервової тканини і навіть переломи кісток, вивихи суглобів.

Механічні ушкодження мають місце під час роботи в установках з напругою до U<1000 В при тривалому перебуванні під напругою.