- •© Мінрегіон України, 201х
- •1Загальні положення
- •1.1 Сфера застосування
- •1.2Нормативні посилання
- •1.3Терміни та визначення понять
- •1.4Познаки
- •2Основи проектування
- •2.1Вимоги
- •2.2Основні положення розрахунку за граничними станами
- •2.3Вплив навантаження та навколишнього середовища
- •3Властивості матеріалів
- •3.1Загальні положення
- •3.2Розрахункові характеристики матеріалів
- •3.3Розрахункові значення геометричних параметрів
- •3.4Розрахункові значення міцності
- •3.5Цільна деревина
- •3.6Клеєна деревина
- •3.7 Фанеровані матеріали (lvl)
- •3.8Плити на основі деревини
- •3.10Металеві кріпильні деталі
- •4Довговічність
- •4.1Стійкість деревини до впливу біологічних організмів
- •4.2Стійкість від корозії
- •5Основи розрахунку конструкцій
- •5.1Загальні положення
- •5.2Категорії елементів дерев’яних конструкцій
- •5.3Елементи
- •5.4З’єднання
- •5.5Збірні конструкції
- •6Розрахунок елементів деревяних конструкцій за граничнИми стаНами несучої здатності
- •6.1Загальні положення
- •6.2Центрально – розтягнуті вздовж волокон елементи
- •6.3Центрально - стиснуті вздовж волокон елементи
- •6.4Елементи що працюють на згин
- •6.5Елементи, що працюють на осьовий розтяг зі згином
- •6.6Елементи, що працюють на осьовий стиск зі згином
- •6.7Кручення
- •6.8Стиск поперек волокон
- •6.9Напруження стиску під кутом до волокон
- •6.10Розтяг поперек волокон
- •7. Розрахунок елементів дерев’яних конструкцій за граничними станами експлуатаційної здатності
- •7.1Піддатливість вузлів
- •7.2Граничні прогини балок
- •7.3Коливання елементів
- •8Елементи і конструкції
- •8.1Розрахунок односхилих клеєних балок
- •8.2Розрахунок двосхилих клеєних, гнутоклеєних і гнутоклеєних балок з прямолінійними скатами постійної висоти поперечного перерізу
- •8.3Розрахунок клеєних балок з плоскими фанерними стінками
- •8.4Елементи з підрізкою
- •8.5Міцність системи
- •9З’єднання в дерев’яних конструкцІях
- •9.1Загальні положення
- •9.2Загальні рекомендації щодо проектування з’єднань
- •9.3Загальні вказівки по розрахунку з’єднань
- •9.4З’єднання з робочими в’язями
- •9.5Металеві зв'язки нагельного типу
- •10Рекомендації по проектуванню дерев’яних конструкцій.
- •10.1Загальні положення по проектуванню дерев’яних конструкцій
- •10.2Рекомендації по проектуванню балок
- •10.3Рекомендації по проектуванню рам
- •10.4Рекомендації по проектуванню арок
- •10.5Рекомендації по проектуванню ферм
- •(Нормативний) властивості матеріалів
- •(Нормативний) класи міцності деревини
- •(Нормативний) клеєна деревина – вимоги
- •Загальні пложення
- •Вимоги по виготовленню
- •Заводський контроль продукції
- •Сторонній контроль
- •(Інформативний) дані для з’єднувальних елементів та з’єднань
- •(Обов’язковий) зв'язки у вигляді зубчастих шпонок
- •(Довідковий) рекомендований сортамент пиломатеріалів
- •(Довідковий) рекомендовані залежності між класами міцності та сортами деревини які використовувались у вітчизняній нормативній літературі
- •(Альтернативні) контактні з’єднання
- •(Альтернативні) з’єднання на металевих зубчастих пластинах
10.3Рекомендації по проектуванню рам
10.3.1 Рами відносяться до плоских розпірних конструкцій. При проектуванні переважно слід використовувати клеєні дерев'яні рами суцільного перерізу. Наскрізні (решітчасті) рами проектують в основному із цільної деревини. По формоутворенню рами підрозділяються на: двошарнірні рами стояково-балкової системи й тришарнірні рами.
Двошарнірні рами слід проектувати із жорсткими вузлами приєднання стійок до фундаментів. У двошарнірних рамах стояково-балкової системи ригелями можуть бути будь-які безрозпірні конструкції.
У тришарнірних рамах з'єднання полуригеля зі стійкою виконується жорстким.
10.3.2 Клеєні рами залежно від використовуваних матеріалів і формоутворення підрозділяються на: рами із прямолінійних елементів, виготовлених із клеєної масивної деревини; рами з багатошарової клеєної деревини із криволінійними ділянками і клеєфанерні рами.
10.3.3 Рами слід проектувати переважно із змінною висотою h і постійною шириною b поперечних перерізів. Для більшості типів рам можуть бути рекомендовані наступні конструктивні розміри: висота поперечних перерізів у зоні карнизних вузлів h1= (1/20 – 1/30)l, у конькових вузлах h2 = (0,2 – 0,3)h1, а в опорних вузлах стійок h3 = 0,4h1. Відношення максимальної висоти до ширини поперечного перерізу в рамах може прийматися h1/b = 4 – 8. Дані конструктивні рекомендації ставляться до рам масового застосування. Для більш прогонних і унікальних по формоутворенню рам, можуть установлюватися свої вимоги, які залежать від багатьох факторів і конкретних завдань проектування.
10.3.4 В елементах клеєних рам в поперечних перерізах допускається поєднувати деревину двох класів міцності, використовуючи в крайніх зонах на 1/6 висоти поперечного перерізу більш високий клас міцності деревини, а в середній частині – деревину більш низького класу міцності.
10.3.5 Статичні розрахунки рам виконуються відповідно до вимог ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1(5.4.4).
10.3.6 Рами повинні розраховуватися по граничних станах несучої здатності й експлуатаційної придатності відповідно до вимог ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1.
10.3.7 Криволінійні ділянки гнуто-клеєних рам з масивної деревини або LVL повинні розраховуватися з урахуванням вимог ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1(6.4.3).
10.4Рекомендації по проектуванню арок
10.4.1 Арки, як і рами, відносяться до плоских розпірних конструкцій. Залежно від статичної схеми арки бувають дво- і тришарнірні; залежно від матеріалу – клеєдощаті, клеєфанерні, дощаті й з пиломатеріалів на механічних зв'язках; залежно від типу перетинів – прямокутної із шаруватої клеєної деревини, двотаврового клеєфанерного, коробчатого, коробчато-двотаврового, постійного і змінного поперечного перерізу по довжині (мал. 9.2); залежно від обрису – з елементів прямолінійного, ламаного обрисів і криволінійних елементів постійного й змінного радіуса кривизни; залежно від зовнішнього вигляду – суцільні й решітчасті; залежно від типу з'єднань – на клеях, нагелях, кільцевих і зубчасто-кільцевих шпонках, цвяхах.
а)
|
б) |
в) |
г) |
д) |
е) |
ж) |
а) – прямокутне; б) – двотаврове; в) – клеєфанерне двотаврове; г) – клеєфанерне коробчате; д) – клеєфанерне двутаврово-коробчате; е) і ж) – перетини гратчастих арок
Рисунок 10.2 – Поперечні перерізи арок
10.4.2 Стрілу підйому пологих арок звичайно ухвалюють 1/5 – 1/7 від прольоту. У загальному випадку відношення стріли підйому до прольоту повинне ухвалюватися залежно від функціонального призначення проектованої будівлі або покриття. Перетин клеєдощатих арок невеликого прольоту (прольотом до 18 м) рекомендується проектувати таким, щоб відношення висоти поперечного перерізу до ширини не перевищувало 5. При більшому відношенні h/b, необхідно виконувати розрахунки на стійкість при вигині й передбачати конструктивні заходи по забезпеченню стійкості поперечного перерізу.
10.4.3 В поперечних перерізах арок із клеєної деревини допускається поєднувати деревину двох класів міцності, використовуючи в крайніх зонах на 1/6 висоти поперечного перерізу більш високий клас міцності деревини, а в середній частині – деревину більш низького класу міцності.
10.4.4 В криволінійних елементах арок, виготовлених із клеєної шаруватої деревини, товщина дощок не повинна перевищувати 33 – 36 мм і бути не більш r/250, де r – радіус кривизни. Клеєна шарувата деревина, використовувана для виготовлення арок, повинна задовольняти вимоги EN 14080.
10.4.5 При конструюванні клеєфанерних арок необхідно дотримувати всіх вимог склеювання фанерної стінки з поясами, як для клеєфанерних балок.
10.4.6 Крок арок, в залежності від прольоту, рекомендується ухвалювати від 3 до 6 м.
10.4.7 Статичний розрахунок арок слід виконувати відповідно до вимог ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1 (5.4.4).
10.4.8 Арки повинні бути розраховані по граничним станам несучої здатності й експлуатаційної придатності відповідно до вимог ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1.
