2.4. Амортизація основних виробничих фондів

Здійснення безперервного процесу виробництва потребує постій­ного відтворення фізично зношених і технічно застарілих основних фондів. Для цього провадиться поступове відшкодування їх вартості, що здійснюється внаслідок амортизаційних відрахувань (амортизації). Амортизація основних фондів – це процес перенесення вартості всіх видів засобів праці на вартість створеної продукції.

Об'єктом амортизації є основні виробничі фонди (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку експлуатації (корисного використання) об'єкта. Для відшкодування вартості зношеної части­ни основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні від­рахування відповідно до розмірів фізичного й морального (техніко - економічного) зносу. Сума амортизаційних відрахувань за норматив­ний період використання засобів праці повинна дорівнювати сумі первісної вартості та витрат на підтримку їх у робочому і технічно досконалішому стані. Ці відрахування включають до собівартості виготовленої продукції, реалізують під час її продажу, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, який використовується для відтворення основних виробничих фондів. Амортизаційні відрахування здійснюють за відповідними нормами амортизації, що становлять їх щорічний розмір у відсотках до балансової вартості основних фондів:

, (2.10)

де – первісна вартість основних фондів певної групи; – ліквідаційна вартість основних фондів; – термін експлуатації основних фондів, визначений технічною документацією.

Кожне підприємство може застосовувати норми і методи нараху­вання амортизації основних засобів, які передбачені чинним подат­ковим законодавством.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку під­приємств" амортизації підлягають наступні витрати:

• на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на прид­бання племінної худоби та придбання, закладання і вирощування ба­гаторічних насаджень до початку плодоношення;

• самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

• проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та ін­ших видів поліпшення основних фондів;

• придбання, ремонт і модернізацію легкового автотранспорту лише юридичними особами, основною діяльністю яких є надання плат­них послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) та послуг з надання легкового автотранспорту в оренду (прокат) стороннім громадянам і організаціям;

• поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Не підлягають амортизації витрати на:

• придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

• вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

• придбання основних фондів або нематеріальних активів для їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві (наприклад будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку;

• утримання основних фондів, що знаходяться на консервації;

• будівлі, спо­руди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої під час про­ведення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та перебу­вання на консервації.

Згідно з діючим законодавством України основні фонди поділяють на три групи, для яких встановлено щорічні норми амортизацій­них відрахувань:

• перша група (будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої) – норма амортизації 5%;

• друга група (автомобільний транспорт та агрегати, вузли до нього, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, ЕОМ, інформаційні системи, телефони, офісне устаткування та приладдя до них) – норма амортизації 25%;

• третя група (інші фонди, які не включені до перших двох груп) – норма амортизації 15%.

Ці ж норми застосовуються бюджетними установами і організаціями для визначення зносу основних засобів.