Лекція 4

II. Виробнича санiтарiя, гігієна праці

22. Дія шуму на організм людини Шум , ультразвук та інфразвук

Шум – це складний звук, який складається із сполучення за частотою та інтенсивністю звуків.

З фізіологічнго погляду – шумом є всякий небажаний, неприємний для сприйняття людиною звук (несприятливодіючий).

З фізичного погляду – це хвильові коливання пружного середовища.

Роберт Кох писав, що „...настане час, коли людство почне боротися з шумом, як з чумою та холерою”.

За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяють на такий, що заважає (перешкоджає) мовному зв’язку, подразнювальний (спричиняє нервове напруження і внаслідок цього – зниження працездатності, загальну перевтому), шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий період і спричиняє розвиток хронічних захворювань, погіршення слуху, гіпертонію, виразку шлунку), травмуючий (різко порушує фізіологічні функції організму людини).

Є дві групи джерел шуму: виробничий і побутовий.

Виробничим шумом називається шум на робочих місцях, який виникає під час виробничого процесу.

Джерела виробничого шуму:

- механічні процеси (машини та апарати, насоси, вентилятори, електродвигуни, верстати, електроінструменти );

- аеродинамічний (рух повітря, газу);

- гідродинамічний (рух рідин);

- електромагніти;

- транспортні засоби.

Виробничі шуми поділяються:

- за характером спектру (широкосмугові, тональні);

- за часовими характеристиками (постійні і непостійні).

Постійним вважається такий шум, рівень звуку якого за восьмигодинний робочий день змінюється не більше, як на 5 дБ.

Непостійні шуми діляться на шуми, які змінюються в часі, переривчасті; імпульсні.

Спектри бувають лінійні; суцільні; змішані.

На виробництві більшість джерел шуму мають змішаний і суцільний спектр.

Джерела побутового шуму – крик, гуркіт, радіо, телевізор, музичні інструменти тощо.

Основні фізичні характеристики шуму

Звуковими хвилями називається коливні збурення, що поширюються від джерела шуму в довкілля.

Будь-яке джерело шуму (звук, звукова хвиля) характеризується наступними параметрами.

Довжина хвилі – це відстань, яку проходить звукова хвиля протягом періоду коливань (відстань між двома сусідніми шарами повітря, що мають однаковий звуковий тиск, виміряний одночасно)

, (13)

де  – довжина хвилі, м;

С – швидкість поширення звукових хвиль (для повітря С= 340 м/с при 20 ⁰С);

 – частота коливань, Гц.

Швидкість поширення звукових хвиль залежить від фізичних властивостей тіла (густини, пружності, тиску), в якому поширюється звук та від температури. У повітрі збільшення швидкості складає 0,6 м/с при підвищенні температури на 1ºС.

Частота коливань – це кількість коливань за одну секунду (одне коливання за секунду – 1 Гц). Слуховий апарат людського організму сприймає звукові коливаня у частотному діапазоні 16 – 20 000 Гц (частота 5 – 6 порядку). Найчутливіше вухо до коливань в діапазоні середніх частот 1000 – 3 000 Гц. Такі звуки називають “чутними”. “Нечутні” звуки за частотою нижче 16 Гц (інфразвуки), або вище 20 000 Гц ( ультразвуки).

Звуки з частотою 30 – 300 Гц є низькочастотні; 300 – 800 Гц – середньочастотні; більше 800 Гц – високочастотні.

Звуковим тиском Р, Па називається різниця між моментальним значенням повного тиску в збудженому середовищі і середнім тиском в незбудженому середовищі. Сприйняття людиною звуку залежить не тільки від частоти (f), а й від інтенсивності (I) і звукового тиску (Р) .

Швидкість коливного руху частинок у звуковій хвилі V, що залежить від амплітуди коливань (тобто від звукового тиску р), та частоти 

, (м/с) . (14)

Величина ^С називається питомим акустичним опором середовища, через яке поширюється звук. Для повітря при нормальному тиску (барометричний тиск 760 мм. рт. ст., t = 20 ⁰С, густина  = 0,001205 г/см³, С = 344 м/с, ^С  41 г/см^2с).

Інтенсивність звуку, або сила звуку - 1 Вт/м² - це енергія, яка переноситься звуковою хвилею перпендикулярно до поверхні 1 м² за одиницю часу 1с визначається за формулою

, Вт/м². . (15)