Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vidpovidi.doc
Скачиваний:
109
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
250 Кб
Скачать
☆

21. Досліджуючи зв'язки між ознаками, необхідно виділити насамперед два види зв'язків: 1) функціональний (повний) і 2) кореляційний (статистичний) зв'язок.

Функціональним називають такий зв'язок між ознаками, при якому кожному значенню однієї змінної (аргумента) відповідає строго визначене значення другої змінної (функції). Такі зв'язки спостерігаються в математиці, фізиці, хімії, астрономії та інших науках.

Наприклад, площа круга (8 = яР2) і довжина кола (С = 27ГЇР) повністю визначається величиною радіуса, площі трикутника і прямокутника - довжиною їх сторін тощо. Так, із збільшенням радіуса кола на 1 см його довжина збільшується на 6,28 см, на 2 см - на 12,56 см і т.д.

У сільськогосподарському виробництві прикладом функціонального зв'язку може бути зв'язок між виручкою від продажу продукції, ціною реалізації 1 ц і кількістю реалізованої продукції; валовим збором, урожайністю і розміром посівної площі; фондовіддачею, вартістю валової продукції і основних фондів; заробітною платою і кількістю відпрацьованого часу при погодинній оплаті тощо.

Функціональний зв'язок виявляється як у сукупності в цілому, так і в кожній її одиниці абсолютно точно і виражається за допомогою аналітичних формул.

В соціально-економічних явищах функціональні зв'язки між ознаками трапляються рідко. Тут найчастіше мають місце такі зв'язки між змінними величинами, при яких чисельному значенню однієї з них відповідає кілька значень інших. Такий зв'язок між ознаками дістав назву кореляційного (статистичного) зв'язку. Наприклад, відомо, що із збільшенням доз мінеральних добрив і поліпшенням їхньої структури (співвідношення), як правило, урожайність сільськогосподарських культур підвищується, але добре відомо, що приріст урожайності у кожному окремому випадку буде різним при однакових нормах внесення добрив. Крім того, одні і ті самі норми добрив, навіть при дуже вирівняних умовах, часто по-різному впливають на урожайність. Крім самих добрив на величину формування урожайності впливають також інші фактори, насамперед, такі як якість грунту, опади, строки і способи сівби та збирання тощо. Відома закономірність між урожайністю і добривами проявиться при досить великій кількості спостережень і при порівнянні досить великої кількості середніх значень результативної і факторної ознак.

Прикладом кореляційного зв'язку в сільськогосподарському виробництві може бути зв'язок між продуктивністю тварин і рівнем годівлі, якістю кормів, породністю худоби; між стажем роботи і продуктивністю праці робітників тощо.

Кореляційний зв'язок є неповним, він проявляється при великій кількості спостережень, при порівнянні середніх значень результативної і факторної ознак. У цьому відношенні виявлення кореляційних залежностей пов'язано з дією закону великих чисел: тільки при досить великій кількості спостережень індивідуальні особливості і другорядні фактори згладяться і залежність між результативною і факторною ознаками, якщо вона має місце, виявиться досить виразно.

За допомогою кореляційного аналізу вирішують такі основні завдання:

а) визначення середньої зміни результативної ознаки під впливом одного або кількох факторів (в абсолютному або відносному вимірі);

б) характеристика ступеня залежності результативної ознаки від одного з факторів при фіксованому значенні інших факторів, включених до кореляційної моделі;

в) визначення тісноти зв'язку між результативними і факторними ознаками (як з усіма факторами, так і з кожним фактором окремо при виключенні впливу інших);

г) визначення і розкладання загального обсягу варіації результативної ознаки на відповідні частини і встановлення ролі кожного окремого фактора в цій варіації;

д) статистична оцінка вибіркових показників кореляційного зв'язку. Кореляційний зв'язок виражається відповідними математичними рівняннями. За напрямом зв'язок між корелюючими ознаками може бути прямим і оберненим. При прямому зв'язку обидві ознаки змінюються в одному напрямі, тобто із збільшенням факторної ознаки зростає результативна і навпаки (наприклад, зв'язок між якістю грунту і врожайністю, рівнем годівлі і продуктивністю тварин, стажем роботи і продуктивністю праці). При оберненому зв'язку обидві ознаки змінюються в різних напрямах (наприклад, зв'язок між урожайністю і собівартістю продукції, продуктивністю праці і собівартістю продукції).

22. Методи прогнозування

Прогнозування – це дослідження, що базується на всебічному аналізі ретроспективного розвитку та глибокому знанні об’єктивних законів і має на меті наукове обґрунтування можливого стану об’єктів у майбутньому, а також визначення альтернативних шляхів термінів та умов досягнення такого стану.

Прогнози, що розробляються на науковій основі, можуть бути розподілені на 9 груп залежно від:

1)    відношення до об’єкта прогнозу:

-         активні;

-         пасивні;

2)    мети прогнозу:

-         конформативні (спрямовані на підтвердження або спростування певного уявлення про об’єкт);

-         планіфікаційні (розробляються для того, щоб слугувати основою для побудови плану директивного документа);

3)    характеру використовуваних обґрунтувань (у тому числі методів):

-         інтуїтивні;

-         логічні, або науково-теоретичні;

4)    форми результату прогнозування:

-         кількісні (які описують у формалізованому, кількісному вимірі параметри мабутнього стану об’єкта);

-         якісні (засвідчують зміну якісних характеристик або перехід предметів чи явищ у нову форму);

5)    кількості досліджуваних факторів, врахованих при розробці прогнозу:

-         індивідуального фактору;

-         емпіричних залежностей;

-         детермінованих (функціональних) залежностей;

-         стохастичних ( факторних) залежностей;

6) характеру застосовуваних методів:

- за характером застосовуваної інформації: евристичні , які у свою чергу поділяються на інтуїтивні та аналітичні; фактографічні (виходять з аналізу накопиченої інформації про об’єкт прогнозування, що поділяються на статистичні і випереджувальні;

7) кількості методів, що використовуються для прогнозування:

- симплексний ( один метод);

- дуплексний (два методи застосовуються і взаємно доповнюють один одного);

- комплексний (більше двох методів);

8) терміну, на який цей прогноз поширюється:

- довгостроковий ( в економіці понад 5 років);

 - середньостроковий (до 5 років);

- короткостроковий ( на 1 рік);

9) поставлених завдань:

 - нормативний (визначаються шляхи досягнення поставлених цілей у послідовності від бажаного майбутнього до сучасного);

- дослідницькі, або пошукові ( визначаються можливості досягнення цілей, виходячи із закономірностей розвитку та наявних тенденцій).

До основних принципів прогнозування належать:

-         цілеспрямованість;

-         системність;

-         наукова обґрунтованість;

-         багаторівневе описання;

-         інформаційна єдність ;

-         адекватність об’єктивним закономірностям розвитку;

-         альтернативність;

-         послідовне вирішення невизначеності.

Основні функції економічного прогнозування є такими:

1)    науковий аналіз процесів і тенденцій;

2)    дослідження об’єктивних зв’язків;

3)    визначення факторів та рівнів їх впливу;

4)    оцінка об’єкта прогнозування;

5)    виявлення альтернатив розвитку економіки;

6)    нагромадження наукового матеріалу для планування, проектування та вибору управлінських рішень.

Найбільш вживаними методами прогнозування є:

-         методи екстраполяції та інтерполяції;

-         методи автокореляційних функцій;

-         метод регресивних та кореляційних моделей;

-         використання функцій із гнучкою структурою;

-         метод нормативного прогнозування;

-         метод експертних оцінок.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]