- •1.Сутність та основні етапи організації проведення досліджень
- •2. Вибір проблеми та вимоги до обґрунтування теми,а такожїї конкретизація.
- •4. Класифікація наукових документів
- •7. Методологія і методи наукового пізнання
- •9. Сутність, значення та основні правила аргументації
- •10. Спеціальні методи економічних досліджень: їх види та застосування
- •11. Методи спостереження та збору даних
- •Опис методів
- •13. Методи вибіркового спостереження на засадах відносних та середніх величин
- •15.Методи економічного аналізу та їх класифікація
- •16.Принципи застосування методів економічного аналізу в наукових дослідженнях
- •17. Методи інформаційно-логічного аналізу: їх суть і значення в проведені наукових досліджень
- •18. Методи порівняння та розрахунку відносних і середніх величин
- •19. Методи функціонального факторного аналізу: сутність, види, сфера застосування.
- •21. Досліджуючи зв'язки між ознаками, необхідно виділити насамперед два види зв'язків: 1) функціональний (повний) і 2) кореляційний (статистичний) зв'язок.
- •23. Методи моделювання: сутність, класифікація та застосування
- •24. Програмно – цільовий метод. Його сутність тапринципи побудови
- •25. Етапи розробки цільових комплексних програм та їх характеристика
- •26. Евристичні методи: сутність, види та їх застосування в науковихдослідженнях
21. Досліджуючи зв'язки між ознаками, необхідно виділити насамперед два види зв'язків: 1) функціональний (повний) і 2) кореляційний (статистичний) зв'язок.
Функціональним називають такий зв'язок між ознаками, при якому кожному значенню однієї змінної (аргумента) відповідає строго визначене значення другої змінної (функції). Такі зв'язки спостерігаються в математиці, фізиці, хімії, астрономії та інших науках.
Наприклад, площа круга (8 = яР2) і довжина кола (С = 27ГЇР) повністю визначається величиною радіуса, площі трикутника і прямокутника - довжиною їх сторін тощо. Так, із збільшенням радіуса кола на 1 см його довжина збільшується на 6,28 см, на 2 см - на 12,56 см і т.д.
У сільськогосподарському виробництві прикладом функціонального зв'язку може бути зв'язок між виручкою від продажу продукції, ціною реалізації 1 ц і кількістю реалізованої продукції; валовим збором, урожайністю і розміром посівної площі; фондовіддачею, вартістю валової продукції і основних фондів; заробітною платою і кількістю відпрацьованого часу при погодинній оплаті тощо.
Функціональний зв'язок виявляється як у сукупності в цілому, так і в кожній її одиниці абсолютно точно і виражається за допомогою аналітичних формул.
В соціально-економічних явищах функціональні зв'язки між ознаками трапляються рідко. Тут найчастіше мають місце такі зв'язки між змінними величинами, при яких чисельному значенню однієї з них відповідає кілька значень інших. Такий зв'язок між ознаками дістав назву кореляційного (статистичного) зв'язку. Наприклад, відомо, що із збільшенням доз мінеральних добрив і поліпшенням їхньої структури (співвідношення), як правило, урожайність сільськогосподарських культур підвищується, але добре відомо, що приріст урожайності у кожному окремому випадку буде різним при однакових нормах внесення добрив. Крім того, одні і ті самі норми добрив, навіть при дуже вирівняних умовах, часто по-різному впливають на урожайність. Крім самих добрив на величину формування урожайності впливають також інші фактори, насамперед, такі як якість грунту, опади, строки і способи сівби та збирання тощо. Відома закономірність між урожайністю і добривами проявиться при досить великій кількості спостережень і при порівнянні досить великої кількості середніх значень результативної і факторної ознак.
Прикладом кореляційного зв'язку в сільськогосподарському виробництві може бути зв'язок між продуктивністю тварин і рівнем годівлі, якістю кормів, породністю худоби; між стажем роботи і продуктивністю праці робітників тощо.
Кореляційний зв'язок є неповним, він проявляється при великій кількості спостережень, при порівнянні середніх значень результативної і факторної ознак. У цьому відношенні виявлення кореляційних залежностей пов'язано з дією закону великих чисел: тільки при досить великій кількості спостережень індивідуальні особливості і другорядні фактори згладяться і залежність між результативною і факторною ознаками, якщо вона має місце, виявиться досить виразно.
За допомогою кореляційного аналізу вирішують такі основні завдання:
а) визначення середньої зміни результативної ознаки під впливом одного або кількох факторів (в абсолютному або відносному вимірі);
б) характеристика ступеня залежності результативної ознаки від одного з факторів при фіксованому значенні інших факторів, включених до кореляційної моделі;
в) визначення тісноти зв'язку між результативними і факторними ознаками (як з усіма факторами, так і з кожним фактором окремо при виключенні впливу інших);
г) визначення і розкладання загального обсягу варіації результативної ознаки на відповідні частини і встановлення ролі кожного окремого фактора в цій варіації;
д) статистична оцінка вибіркових показників кореляційного зв'язку. Кореляційний зв'язок виражається відповідними математичними рівняннями. За напрямом зв'язок між корелюючими ознаками може бути прямим і оберненим. При прямому зв'язку обидві ознаки змінюються в одному напрямі, тобто із збільшенням факторної ознаки зростає результативна і навпаки (наприклад, зв'язок між якістю грунту і врожайністю, рівнем годівлі і продуктивністю тварин, стажем роботи і продуктивністю праці). При оберненому зв'язку обидві ознаки змінюються в різних напрямах (наприклад, зв'язок між урожайністю і собівартістю продукції, продуктивністю праці і собівартістю продукції).
22. Методи прогнозування
Прогнозування – це дослідження, що базується на всебічному аналізі ретроспективного розвитку та глибокому знанні об’єктивних законів і має на меті наукове обґрунтування можливого стану об’єктів у майбутньому, а також визначення альтернативних шляхів термінів та умов досягнення такого стану.
Прогнози, що розробляються на науковій основі, можуть бути розподілені на 9 груп залежно від:
1) відношення до об’єкта прогнозу:
- активні;
- пасивні;
2) мети прогнозу:
- конформативні (спрямовані на підтвердження або спростування певного уявлення про об’єкт);
- планіфікаційні (розробляються для того, щоб слугувати основою для побудови плану директивного документа);
3) характеру використовуваних обґрунтувань (у тому числі методів):
- інтуїтивні;
- логічні, або науково-теоретичні;
4) форми результату прогнозування:
- кількісні (які описують у формалізованому, кількісному вимірі параметри мабутнього стану об’єкта);
- якісні (засвідчують зміну якісних характеристик або перехід предметів чи явищ у нову форму);
5) кількості досліджуваних факторів, врахованих при розробці прогнозу:
- індивідуального фактору;
- емпіричних залежностей;
- детермінованих (функціональних) залежностей;
- стохастичних ( факторних) залежностей;
6) характеру застосовуваних методів:
- за характером застосовуваної інформації: евристичні , які у свою чергу поділяються на інтуїтивні та аналітичні; фактографічні (виходять з аналізу накопиченої інформації про об’єкт прогнозування, що поділяються на статистичні і випереджувальні;
7) кількості методів, що використовуються для прогнозування:
- симплексний ( один метод);
- дуплексний (два методи застосовуються і взаємно доповнюють один одного);
- комплексний (більше двох методів);
8) терміну, на який цей прогноз поширюється:
- довгостроковий ( в економіці понад 5 років);
- середньостроковий (до 5 років);
- короткостроковий ( на 1 рік);
9) поставлених завдань:
- нормативний (визначаються шляхи досягнення поставлених цілей у послідовності від бажаного майбутнього до сучасного);
- дослідницькі, або пошукові ( визначаються можливості досягнення цілей, виходячи із закономірностей розвитку та наявних тенденцій).
До основних принципів прогнозування належать:
- цілеспрямованість;
- системність;
- наукова обґрунтованість;
- багаторівневе описання;
- інформаційна єдність ;
- адекватність об’єктивним закономірностям розвитку;
- альтернативність;
- послідовне вирішення невизначеності.
Основні функції економічного прогнозування є такими:
1) науковий аналіз процесів і тенденцій;
2) дослідження об’єктивних зв’язків;
3) визначення факторів та рівнів їх впливу;
4) оцінка об’єкта прогнозування;
5) виявлення альтернатив розвитку економіки;
6) нагромадження наукового матеріалу для планування, проектування та вибору управлінських рішень.
Найбільш вживаними методами прогнозування є:
- методи екстраполяції та інтерполяції;
- методи автокореляційних функцій;
- метод регресивних та кореляційних моделей;
- використання функцій із гнучкою структурою;
- метод нормативного прогнозування;
- метод експертних оцінок.
