Порядок виконання роботи

1. Запустіть програму-практикум.

2. Ознайомтеся з правилами функціонування програми-практикуму в розділі “Про програму”.

3. Запустіть анімаційні фільми використовуючи кнопки тематичних підрозділів. Паралельно ознайомтеся з теоретичним матеріалом у текстовому вікні.

4. Дайте відповіді на тестові запитання в розділі “Завдання” та на контрольні запитання в методичн их вказівках.

Контрольні питання

1. Перерахуйте відомі Вам топології локальних мереж. Назвіть недоліки та переваги кожної з названих топологій?

2. Назвіть основні відмінності пасивного мережевого обладнання від активного?

3. Для чого використовується карта мережевого інтерфейсу?

4. Який принцип роботи повторювачів? На скільки областей колізій вони ділять мережу?

5. На якому рівні семирівневої моделі OSI працюють повторювачі та хаби?

6. Охарактеризуйте призначення комутатора та маршрутизатора. На якому рівні вони працюють?

Лабораторна робота №3. Адресація в ip-мережах

Тема роботи: Адресація в IP-мережах.

Мета роботи: Вивчити призначення та структуру IP-адреси, розглянути правила адресації мереж різних класів.

Теоретичні відомості.

Типи адрес стеку TCP/IP

У стеці TCP/IP використовуються три типи адрес:

• локальні (які також називаються апаратними),

• IP-адреси,

• доменні імена.

У термінології TCP/IP під локальною адресою розуміється такий тип адреси, що використовується засобами базової технології для доставки даних у межах підмережі, що є елементом складеної інтермережі. У різних підмережах припустимі різні мережеві технології, різні стеки протоколів, тому при створенні стека TCP/IP передбачалася наявність різних типів локальних адрес. Якщо підмережею інтермережі є локальна мережа, то локальна адреса - це Мас-адреса. Мас-адреса призначається мережевим адаптерам і мережевим інтерфейсам маршрутизаторів. Мас-адреси призначаються виробниками обладнання і є унікальними, тому що управляються централізовано. Для всіх існуючих технологій локальних мереж Мас-адреса має формат 6 байт, наприклад 11-A0-17-3D-BC-01. Однак протокол IP може працювати й над протоколами більш високого рівня, наприклад над протоколом IPX або Х.25. У цьому випадку локальними адресами для протоколу IP відповідно будуть адреси IPX і Х.25.

IP-адреси являють собою основний тип адрес, на підставі яких мережевий рівень передає пакети між мережами. Ці адреси складаються з 4 байт, наприклад 109.26.17.100. IP-адреса призначається адміністратором під час конфігурування комп'ютерів і маршрутизаторів. IP-адреса складається із двох частин: номера мережі й номера вузла. Номер мережі може бути обраний адміністратором довільно, або призначений за рекомендацією спеціального підрозділу Internet (Internet Network Information Center, InterNIC), якщо мережа повинна працювати як складова частина Internet. Звичайно постачальники послуг Internet одержують діапазони адрес у підрозділів InterNIC, а потім розподіляють їх між своїми абонентами.

Символьні доменні імена в IP-мережах будуються по ієрархічній ознаці. Складові повного символьного імені в IP-мережах розділяються крапкою й перераховуються в наступному порядку: спочатку просте ім'я кінцевого вузла, потім ім'я групи вузлів (наприклад, ім'я організації), потім ім'я більшої групи (піддомена) і так до імені домена найвищого рівня (наприклад, домена об'єднуючої організації за географічним принципом: UA - Україна, SU - США). Прикладом доменного імені може служити ім'я base2.sales.zil.ua. У мережах TCP/IP використовується спеціальна розподілена служба Domain Name System (DNS), що встановлює цю відповідність на підставі створюваних адміністраторами мережі таблиць відповідності. Тому доменні імена називають також DNS-іменами.