Висновки

Потяг бути лідером, випустити сенсаційний матеріал чи недостатній професіоналізм часто є причиною оприлюднення недостовірної травмуючої інформації у ЗМІ.

Вважаємо основною причиною патогенного впливу - мету журналістів, зміст і характер діяльності. Домінуюча тенденція демонстрації матеріалу – створення яскравого, емоційно захоплюючого нарису, статті, репортажу. Такий механізм використовують для популяризації свого медіа інституту – каналу, газети тощо. Паралельно журналісти рідко зважають, як власне впливати на аудиторію за допомогою статті чи передачі. Рідко прослідковується мета – допомогти людям пережити травму, вирішити проблеми, частіше фіксуємо бажання здивувати, налякати і т.д. Сподіваємося, сьогодні, коли ЗМІ є частиною життя практично всіх людей, питання про мету кожної конкретної роботи журналіста ігнорувати не можна.

Проблема інформаційної безпеки має зміст лише у контексті визнання суверенності індивідуальної свідомості, самостійної цінності кожного індивіда у процесах масової комунікації. Звідси і вихідне право особистості на охорону психічного здоров’я і захист від небажаного впливу комунікатора – конкретної особи чи то інститутоалізованого суб’єкта масової комунікації.

Довготривалі і латентні впливи масової комунікації на суспільство (як патогенні, так і соціотерапевтичні) довший період залишались поза інтересом наукового пошуку – серйозних досліджень.

Вважаємо, що необхідно вивчати довготривалі ефекти масової комунікації у контексті життєвого циклу особистості в цілому. Доцільно стверджувати, що невиправдана експлуатація сакральних образів спричинює їх девальвацію, а перевантаження соціодинамічних ресурсів до апатії та мортифікації соціуму. Невипадково (і це також реакція соціуму) останнім часом дослідники визначають проблемою «інформаційне забруднення» середовища і результати гіперексплуатації психічних ресурсів людини; вважають це потенційно катастрофічним для виживання соціуму.

Усвідомлення механізмів соціодинаміки і її процесів – одна із найважливіших умов саморегуляції соціуму; це частина, фактор развитку власне масової комунікації. Підвищення визначеного рівня складності породжує рефлексивні механізми саморегуляції.

У процесі науково-теоретичного і практичного дослідження визначили основні думки стосовно теми роботи:

1. У сучасній масовій комунікації все більшого значення

набувають феномени і артефакти, головним фактором яких є їх психологічний компонент. У глобальному інформаційному просторі виникла нова медіа реальність – психологічна. Масова комунікація як процес спонтанної самоорганізації і саморегуляції колективної свідомості, як механізм підтримання психічного гомеостазу є специфічним предметом медіапсихології.

2. Включення суб’єкта у систему масової комунікації змінює

психотехніку сприйняття, мислення, поведінки, а також впливає на емоційну стійкість, що визначили на основі аналізу наукової літератури із медіапсихології та частково довели у процесі власного дослідження емоційної сфери глядача. Сучасний журналістський текст орієнтується і базується не на ідеології, а на ментальних структурах, цінностях і страхах середньостатистичної людини.

3. Інформації ЗМІ характерна патоемоціогенність, наслідки

якої як варіант – афективні реакції, психічні та психологічні травми: астено-невротичні і тривожно-депресивні стани. Емпірично дослідили проблему патоемоціогенності інформації телевізійної передачі з метою актуалізації даного питання; визначено факт існування патогенного впливу інформації на емоційну стійкість глядача.

Проведене дослідження не претендує на вичерпний аналіз проблеми

патоемоціогенності інформації ЗМІ. Її складність та надзвичайна значущість вимагає подальшого поглиблення змісту.