50. Загальна характеристика принципів і змісту соціального виховання з позицій держави та соціальних інституцій

Головними принципамисоціального виховання з позицій держави та соціальних інститутів є:

· індивідуальна допомога у ліквідації конфліктних і критичних ситуацій у соціальній взаємодії особистості, її ціннісному становленні та розвитку індивідуально-творчих начал;

· групова підтримка людини та її мікросередовища (сім’ї, школи, громади) у фізичному, психічному, соціальному становленні;

· громадський захист права кожної дитини і дорослого на достойне життя у суспільстві незалежно від індивідуальних особливостей фізичного та розумового розвитку, соціального статусу;

· практична діяльність щодо збереження фізичного і психічного здоров’я у соціальному мікросередовищі;

· послідовний розвиток екологічної, соціальної, особистісної, професійної компетентності особистості;

· організація різноманітної соціально адекватної групової дозвіллєвої діяльності (фізичної, пізнавальної, комунікативної, рефлексивної, практичної, індивідуально-творчої);

· забезпечення і підтримка успішної суб’єкт-суб’єктної взаємодії підростаючого покоління в соціокультурному просторі;

· забезпечення готовності кожної дитини до відповідальної самоорганізації, морального само будування власного життя і власної особистості шляхом організації соціального досвіду і самодіяльного спілкування у контактній групі;

· допомога у створенні таких умов життєдіяльності у мікросередовищі, за яких не дивлячись на фізичні недоліки, життєві кризи, особистісну життєву втрату людина може жити, зберігаючи відчуття власної гідності і поваги до себе з боку оточуючих;

· реадаптація людини у змінному соціумі за допомогою зростання ступеня її самостійності і самоконтролю ситуації.

Зміст соціального виховання з позицій держави та соціальних інституцій полягає у тому, що соціальне виховання - створення в суспільстві умов та заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння підростаючим поколінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування в нього соціально-позитивних ціннісних орієнтацій.

Соціальне виховання здійснюється у процесі взаємодії особистості в різних відносно автономних сферах життєдіяльності: освіта, організація соціального досвіду людини, індивідуальна допомога їй. Освіта включає в себе систематичне навчання та самоосвіту.

51. Виховні організації та соціальне виховання

Виховна організація – це різновид соціального об’єднання людей одного або різного віку, основною метою якого є виховання особистості.

Виховні організації відіграють значну роль, оскільки саме в них відбувається власне соціальне виховання.

Соціальне виховання у виховній організації – це контрольований процес соціалізації, який здійснюється у спеціально створених виховних організаціях і сприяє розвитку позитивних якостей та можливостей особистості, що є цінними для суспільства. Соціальне виховання у виховних організаціях складається з трьох взаємопов’язаних процесів:

1) організація соціального досвіду:

а) організація життєдіяльності групи;

б) організація взаємодії членів групи;

в) стимулювання діяльності;

г) вплив на мікрогрупи в межах групи.

2) освіта:

а) систематичне навчання (засвоєння досвіду);

б) пропаганда і поширення культури;

в) стимулювання самоосвіти;

3) індивідуальна допомога людині:

а) допомога у вирішені власних проблем;

б) створення виховуючи ситуацій;

в) стимулювання або заохочення самовдосконалення.

У різних виховних організаціях співвідношення значимості та ваги цих процесів є різним.