- •107. Характерні риси моделей бухгалтерського обліку.
- •108. Міжнародні організації зі стандартизації бухгалтерського обліку і звітності.
- •109. Склад та загальна характеристика мсбо і директив Європейського співтовариства.
- •110.Регламентація обліку за міжнародними стандартами.
- •111.Загальні принципи побудови міжнародних планів рахунків бухгалтерського обліку.
- •112. Суть, призначення і облік створення та використання фонду дрібних сум на підприємстві.
- •113. Класифікація, оцінка дебіторської заборгованості та облік рахунків до отримання.
- •114. Облік наданих знижок і повернення проданих товарів.
- •115.Оцінка дебіторської заборгованості (облік сумнівних боргів).
- •116. Облік векселів до отримання.
- •117.Оцінка матеріально-виробничих запасів.
- •119. Виробничі витрати і їх класифікація.
- •120. Порядок і методи обліку виробничих витрат.
- •121.Застосування системи стандарт-кост у процесі обліку витрат на виробництво.
- •122. Облік виробничих витрат за системою директ-кост.
- •123. Порівняльна оцінка системи стандарт-кост та системи директ-костинг у процесі обліку витрат на виробництво.
- •124. Особливості оцінки необоротних активів.
- •125.Облік гудвіла і нематеріальних активів Облік природних ресурсів..
- •126.Методи нарахування амортизації основних засобів.
- •127. Види інвестицій і порядок їх оцінки.
- •128. Облік інвестицій в акції та порядок їх переоцінки.
- •129. Облік інвестицій в асоційовані компанії.
- •130. Призначення та порядок подання консолідованої фінансової звітності.
- •131. Склад консолідованої фінансової звітності.
- •132. Принципи та процедури консолідації фінансових звітів.
- •133. Сутність та класифікація зобов’язань.
- •134. Облік короткострокових (поточних) зобов’язань.
- •135. Облік довгострокових облігацій та їх види.
- •136. Облік довгострокових орендних зобов’язань.
- •138. Сутність, класифікація та порядок визнання доходів і витрат.
- •139. Порядок визначення та облік фінансових результатів.
- •141. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в товариствах.
- •142. Облік власного капіталу і розподіл прибутку в корпораціях.
- •143. Призначення та зміст фінансової звітності.
- •144. Зміст, структура та методика складання балансу.
- •146. Звіт про прибутки та збитки, його зміст і методика складання.
- •147. Призначення і методика складання Звіту про рух грошових коштів.
- •148. Характеристика звіту про зміни у власному капіталі та Приміток до фінансової звітності.
120. Порядок і методи обліку виробничих витрат.
Виробничі витрати - це витрати, які пішли на виробництво.
У зарубіжних країнах застосовують два методи обліку виробничих витрат:
1) Метод обліку витрат по замовленню
2) -//- за процесами.
121.Застосування системи стандарт-кост у процесі обліку витрат на виробництво.
Під системою стандарт - косту розуміють визначені і складені кошториси витрат на виробництво одиниць продукції. Кошториси витрат на виробництво використовуються для оперативного порівняння витрат із фактичної собівартості. Система стандарт-кост передбачає:
● розробку норм стандартів ● складання стандартної калькуляції ● облік фактичних витрат із визначення відхилень від стандартів
Стандарти поділяються на: 1 базові 2. поточні 3. ідеальні 4. досяжні 5. полегшені
Перевагами є: --- можливість завчасно визначити суму оцінюваних витрат і відповідно визначити суму прибутку; --- нерегламентована законом --- проста в техніці ведення витрат
Недоліками є: --- не на всі виробничі витрати можна встановити стандарти; --- норми стандартів переглядаються рідше ніж змінюються виробничі умови.Даний метод ототожнюється з нормативними методами обліку витрат, який використовується в Україні.
122. Облік виробничих витрат за системою директ-кост.
Директ-кост – це метод калькуляції витрат виробництва при якому до витрат на виробництво включають тільки змінні витрати а постійні витрати не входять до собівартості – їх відносять на витрати певного періоду, які списуються з отриманого прибутку протягом періоду в якому вони здійснені.
Переваги: ● можливість визначення у будь-який час величину собівартості, обсягів виробництва і прибутку
Недоліки: ● важко відокремити постійні витрати від змінних ● характер і мета управлінського та фінансового обліку настільки різні, що об’єднувати їх недоцільно ● система складна і дорога у використанні
123. Порівняльна оцінка системи стандарт-кост та системи директ-костинг у процесі обліку витрат на виробництво.
Необхідно підкреслити, що на більшості західних підприємств ані система обліку повних затрат, ані система “директ-костинг” практично не застосовуються в чистому вигляді. Для орієнтації підприємства в складних ринкових умовах потрібна різноманітна інформація, у тому числі і про собівартість, що може говорити про процес інтеграції різних аспектів, елементів управлінського (виробничого) обліку. Прикладом може служити використання елементів “директ-костинга”, що пов'язані з організацією роздільного обліку змінних і постійних затрат під час обліку повної собівартості.
Облік затрат за системою “директ-костинг” може бути організований або тільки як облік фактичних затрат, або як облік планових (нормативних) затрат, тобто в даному випадку можна говорити про інтеграцію систем “стандарт-кост” і “директ-костинг” як двох основних характеристик кожної із систем управлінського (виробничого) обліку: за повнотою затрат, що фіксуються, і за оперативністю відображення затрат.
Для сучасного етапу розвитку обліку на Заході в широкому смислі характерним є процес інтеграції власне обліку, аналізу, конторолю і прийняття управлінських решений в єдину систему управлення підприємством, що базується перш за все на використанні комп’ютерів і орієнтується все більше на виборі стратегичних цілей економичного і фінансового розвитку фірми. Одна з таких систем – система контролінгу, що отримала за кордоном доволі широке використання. Одним з елементів і необхідною умовою цієї системи є організація обліку затрат за системою “директ - костинг”.
Наявність математичного і програмного забезпечення і засобів обчислювальної техніки, поширення сфери їх використання є матеріальною передумовою практичного використання прогресивних методів обліку витрат на вітчизняних підприємствах.