13.Значення самооцінки в процесі самопізнання.

14.Регулятивні операції у процесі самовиховання.

Зміст знань людини про себе і ставлення до себе з початкових етапів формування мають свій “вихід” через процес самореголювання й самоорганізації особистістю своєї поведінки. Цей процес характеризується специфічною активністю, спрямованою на співвіднесення поведінки особистості з вимогами ситуації, очікуваннями інших людей, на актуалізацію психологічних резервів відповідно до особливостей ситуації спілкування, міжособистісної взаємодії. Обов'язковою рисою самореголювання є постійне внутрішнє оцінювання протікання акту поведінки, яке співвідноситься з прямим або передбачуваним оцінюванням його іншими людьми в саморегулюванні виконує механізм самоконтролю.

Саморегуляція (від лат. regulare – приводити в порядок, налагоджувати) — цілеспрямоване функціонування живих систем різних рівнів організації і складності. Попри різноманіття видів виявлення саморегуляція має таку структуру:

- прийнята суб'єктом ціль його активності,

- модель значущих умов діяльності,

- програма власних виконавчих дій,

- система критеріїв успішності діяльності,

- інформація про реально досягнуті результати,

- оцінка відповідності реальних результатів критеріям успіху,

- рішення про необхідність і характер коригування діяльності.

Саморегуляція визначається як один з універсальних принципів існування організму, що здійснюється на різних рівнях його функціонування. Суть психічної саморегуляції — здатність керування власними діями й станами, яка теж виявляється на різних рівнях.

Згідно з системним підходом саморегуляція — багаторівневе, поліфункціональне явище; вона включає і психомоторну, і когнітивну, і комунікативну сфери людини, виражається в перебігу цілісної поведінки, діяльності, а також у взаєминах людей. Процес саморегуляції зумовлюється як природними (типологічними) особливостями, зокрема емоційністю, так і особистісними властивостями (характер, спрямованість, інтереси, ідеали, цінності).

Вплив емоцій на перебіг процесів регуляції, за словами Я. Рейковського, виявляється в організації й спрямованості зовнішніх дій, поведінкових реакцій, вибірковості пізнавальних процесів, чіткості психомоторних і пізнавальних дій, а також діяльності внутрішніх органів. Цей вплив пов'язаний з характерними властивостями емоцій — їхнім змістом, знаком та інтенсивністю. Результати експериментальних досліджень дали підстави авторові стверджувати, що емоція: 1) справляє організуючий вплив на процеси регуляції, викликаючи виразні рухи, а також емоційні дії та відношення; 2) чинить вибірковий вплив на процеси регуляції, сприяючи їх виникненню або утруднюючи його; 3) справляє тонізуючий вплив на всі психічні процеси, змінюючи умови їхнього перебігу.

15.Характеристика методів саморегуляції.

Наш час особливе. Зараз на психіку, на клітини головного мозку постійно впливають потоки найрізноманітнішої, часом непотрібної, а часом і шкідливої ​​інформації - це з одного боку, а з іншого - в добі не вистачає годин, щоб по-справжньому розібратися у всьому, що вривається до нас в мозок по каналах органів сприйняття. У всьому тому, що ми бачимо, чуємо, помітний, нюхати, що відчуваємо, переживаємо, про що не можемо не думати. Наш час і все наше життя відрізняється нестабільністю, невпевненістю в завтрашньому дні. Ось чому багато хто перебуває в стані майже безперервного і вельми своєрідного психофізичного напруги. За що, зрештою, доводиться розплачуватися. У першу чергу здоров'ям. Велика статистика невблаганно констатує досить сумне становище - близько половини всіх випадків смерті в економічно розвинених країнах викликані захворюваннями серця і кровоносних судин. Захворювання ці розвиваються аж ніяк не у зв'язку з фізичними перевантаженнями, а головним чином від хронічного нервово-психічного перенапруження. Воно ж в першу чергу б'є по серцево-судинної Системі, яка дуже гостро реагує на все, що відбувається у світі наших думок і почуттів. І коли ми довгий час чимось незадоволені, чогось боїмося, страждаємо або опиняємося у впливі інших негативних, шкідливих емоцій, все це подібно підступним стрілам, впивається в наше серце і ранить його. Кожна людина повинна навчитися керувати собою, своїм психічним і фізичним станом. Лише за цієї умови можна вистояти в стресових ситуаціях. Іншими словами, необхідно кожному володіти тими можливостями, які закладені в психічної саморегуляції.

Природа, створюючи людей, обдарувала їх організм великої здатністю до саморегулювання. Завдяки цьому серце саме, без будь-якого втручання з нашого боку починає битися могутніше, коли ми, наприклад, переходимо з ходьби на біг. Одночасно підвищується артеріальний тиск крові, глибше стає подих, активізується обмін речовин - і все це без нашої допомоги, як би само по собі, на основі законів саморегуляції. Нервові потрясіння здатні порушити не тільки сон, але й роботу серця, судин, шлунково-кишкового тракту, органів дихання. Звичайно, можна вдатися до допомоги ліків і ними налагодити процеси природного саморегуляції, проте ліки не всесильні і не безпечні. Коли людина опановує психічної саморегуляцією, він знаходить можливість надавати розумну допомогу природного саморегуляції. І тоді озброєність перед обличчям всіляких труднощів тільки зростає, що часом залишається тільки дивуватися тим здібностям, які починають демонструвати ті, хто навчився керувати механізмами саморегуляції.

Активне ставлення людини до справи управління своїм станом є особливо важливим. У зв'язку з цим видається важливим більш детальне знайомство з іншою групою методів впливу на функціональний стан, групою внутрішніх способів або методами саморегуляції станів.