7 Пит. Компетенція судово-психологічної експертизи в цивільному судочинстві.

Розв’язання цивільних справ у багатьох випадках неможливе без проведення СПЕ, оскільки головною специфікою таких справ є певні (конфліктні, спірні, неузгоджені) міжособистісні стосунки.

В цивільному процесі (як і в кримінальному) одним із джерел доказів є висновок експерта. Однак лише суд, попередньо вивчивши цей висновок, приймає рішення про те чи може він бути прийнятим в якості доказу.

Перелік проблем, що входять до компетенції СПЕ в цивільному судочинстві:

1. встановлення міри розуміння підекспертною особою змісту укладених нею угод; її здатність приймати усвідомлені, транзитивні рішення (транзитивні – це рішення, що приймаються з урахуванням всіх необхідних умов і обставин)

2. виявлення у дієздатних осіб непатологічних психічних аномалій, які перешкоджають адекватному відображенню дійсності (психічне і нервове виснаження, перевтома, стрес)

3. встановлення психологічної сумісності подружжя, можливості зняття епізодичних конфліктів;

4. встановлення психологічної сумісності дітей з кожним із батьків, усиновлювачів чи опікунів;

5. визначення можливостей конкретних осіб щодо забезпечення виховання дітей (позбавлення батьківських прав)

6. встановлення здатності свідків правильно сприймати події, що мають значення для справи, і давати про них правильні свідчення і т.д.

Виділяють наступні групи цивільних справ, при розгляді яких повинна призначатися СПЕ:

1) справи про визнання угод недійсними, підписання яких пов’язане з пороками волі.

В юриспруденції пороком волі називають такі психічні стани людини, що характеризуються неповноцінністю вольової регуляції право значущої поведінки, нездатністю суб’єкта усвідомлювати значення зроблених дій і керувати ними.

Наявність порока волі неможливо встановити без виявлення конкретного механізму вольової деформації у даної особи. Всі невротичні, істеричні чи астенічні типи людей проявляють схильність до звуження свідомості, зниження інтелектуального потенціалу особливо в психічно напружених ситуаціях. Причиною помилок можуть бути і підвищена сугестивність, і неадекватне розуміння понять, що використовуються в міжособистісній комунікації, і помилки сприймання, обумовлені сенсорною недостатністю, і прямий обман, загроза чи насилля з боку контрагента.

2) справи у спорах про право на виховання дітей і інші справи, що пов’язані із особистими сімейними стосунками;

Такі справи вивчаються у випадках наявності припущення про порушення прав дитини на виховання, у випадку невиконання або неналежного виконання батьками своїх обов’язків. При цьому необхідно достовірно встановити особистісні якості батьків, виявити їх дійсні взаємовідносини і ставлення до дитини. З 19 –ти років дитини вирішальне значення надається її бажанню, щирість якого також встановлюється за допомогою експертизи.

Жорстоке ставлення до дитини, негативний вплив на неї – це ряд обставин – що дають право на позбавлення батьківських прав.

3) справи про нанесення шкоди громадянином, не здатним розуміти значення своїх дій або керувати ними; про відшкодування збитків при вирішенні питання про необережність як потерпілого, так і заподіювача; справи по регресивних позовах про відшкодування збитків.

У таких випадках постає питання про вину і міру юридичної відповідальності певної особи чи групи осіб. Суд зобов’язаний дати диференційовану оцінку поведінки і заподіювача шкоди, і потерпілого. Від цього залежить міра цивільно-правової відповідальності. Так, при грубій необережності потерпілого заподіювач шкоди звільняється від обов’язку відшкодування збитків.

Експертиза не може проводитись примусово.

Проблема СПЕ в цивільному процесі ще мало розроблена. Відсутнє її належне кадрове забезпечення і необхідна система експертних закладів.