Розділ 3. Використання пам’яток

3.1. Пропозиції по покращенню використання сакрально-архітектурних об’єктів.

Слід зазначити, що західноукраїнський регіон має сприятливі суспільно-географічні умови, потужний історико-культурний потенціал для розвитку історико-культурного та сакрального туризму, однією з форм якого є організація туристсько-екскурсійної діяльності даного спрямування, котру необхідно адаптувати до духовного змісту суспільного життя.

Необхідно відзначити що, релігійний туризм грає велику роль в системі міжнародного і внутрішнього туризму. Релігійні потреби та вподобання населення Західної України досить широкі, а тому сакральний туризм регіону включає такі головні напрямки: міжнародний туризм, міжобласний, місцевий. Окремо слід розглядати прочанські тури. Водночас, в регіоні не в повній мірі використовується історико-культурна спадщина для формування спільної ідентичності, консолідації місцевих мешканців та формування позитивного іміджу області.

Основними напрямками праці щодо покращення розвитку та використання сакрально-архітектурних та історико-культурних об’єктів мають стати:

• виявлення особливостей використання сакрально-архітектурних, історико-культурних об’єктів та долучення їх до сфери міжнародного туризму – насамперед за рахунок багатої та цікавої історії та багатовікового збереження;

• проводити постійний моніторинг стану збереження та використання сакрально-архітектурних та історико-культурних об’єктів;

• потрібно якісно новий підхід до подання матеріалу,який буде цікавим і легким для сприйняття екскурсанта;

• дослідження історії і культури етноконфесійних груп, які населяють територію області;

• висвітленнясакральних та історико-культурних об’єктів і їх туристичних особливостей регіону через рекламно-інформаційну діяльність;

• відродити релігійний туризм як самостійну підгалузь;

• розширення і покрашення дорожньої мережі, яка б забезпечила безпеку туристам.

Розвиток туристично-рекреаційної галузі Івано-Франківщини за останні роки характеризується позитивною та сталою динамікою, внаслідок чого туристично-рекреаційна галузь відіграє дедалі вагомішу роль в соціально-економічному розвитку області. Сучасний стан культурного туризму в Україні потребує активізації проблем туризму на різних рівнях українського суспільства. За таких умов регіональна культура може стати уособленням загальноетнічних цінностей, віддзеркаленням справді національного духу, а відповідно сприятиме розвитку культурно-пізнавального туризму

Важлива частина національної культурної спадщини виявилася однією з найбільш незахищених і потребує термінової державної підтримки. Виконання цих завдань, економічна стабільність у державі сприятимуть успішному розвитку туризму в Івано-Франківській області.

Висновки

За 150 років зібрано чимало матеріалу польових досліджень, намножено багато гіпотез, романтичних теорій щодо походження та розвитку української дерев’яної церкви, написано чимало монографій і статей про архітектуру, які б мали поставити крапку в дослідженні церков.

Але сьогодні дослідження церков потрібні з багатьох причин:

1. необхідно провести критичний аналіз наукової спадщини, що залишилися нам від часів колоніальної залежності України;

2. у радянський час дослідження були обмежені не тільки політичними, а й антирелігійними тенденціями, спрямовані на аналіз архітектурно художніх областей, а тому не сприяли всебічному вивченню церковної архітектури;

3. однобічне архітектурно-мистецьке вивчення церков призвело до того, що ми маємо різний рівень дослідження питань сакрального будівництва, у яких переважають архітектурно-мистецькі аспекти і які не дають відповіді на всі запитання, пов’язані з цим будівництвом трактують їх дуже спрощено;

4. необхідність пропонованого дослідження зумовлена не тільки критичним аналізом напрацьованого, а й сучасними аспектами розвитку науки.

Отже, дослідження дерев’яних церков українців Карпат актуальне не тільки у контексті збереження національної художньої спадщини, але має світове культурне значення та грунтується на наступних засадах:

• наявність окремих праць і відсутність узагальнюючих, які б з позиції об’єктивної історії України різнобічно підійшли до вивчення та з’ясували наукову генезу дерев’яних церков українців Карпат;

• закономірності розвитку історико-архітектурної та етнографічної науки в Україні, яка сьогодні вимагає створення власної історії архітектури, етнології та висвітлення всіх їхніх аспектів;

• необхідність осмислення значної кількості напрацьованого фактологічного матеріалу та аналіз старих і нових гіпотез щодо генези українського сакрального будівництва, його поцінування в контексті національної та світової культури;

• неопрацьованість теми щодо впливу на формування архітектури дерев’яних церков географічних, етнографічних, церковних чинників і залучення лінгвістичних та інших міждисциплінарних досліджень для розв’язання окремих проблем щодо генези церкви, появи певних об’ємно-планувальних вирішень визначення архітектурно-етнографічного районування;

• нові досягнення археології, історії, релігії, мовознавства, які упродовж останніх десятиліть дали багато матеріалу, що стосується дерев’яного сакрального будівництва України і зокрема Прикарпаття;

• опрацювання нових архівних матеріалів (візитації, кадастральні плани, окремі архівні справи, що стосуються церкви);

• поява в останні десятиліття великої кількості праць з історії та архітектури українських церков, польських, словацьких, румунських учених, які включили культурну спадщину на українських етнічних територіях до свого культурного поля;

• втрат дерев’яних церков у роки незалежності України, руйнівні процеси в сучасному церковному будівництві, необхідність інвентаризації церков з метою перегляду історичної, культурної спадщини та відтворення усього того, що ми мали на основі давних матеріалів;

• необхідність включення в реєстр ЮНЕСКО низки українських дерев’яних церков як спадщини світового культурного значення.

Усе це доводить актуальність зазначених проблем і тези загалом, вказує на існування різночитань щодо походження, виникнення, становлення церков і ставить перед нами головну мету – з’ясування невідомих раніше і уточнення відомих фактів, чинників, закономірностей щодо генези сакральної духовної архітектури , аналіз формування архітектурно-містобудівельних ландшафтних вирішень і архітектурно-етнографічних районів.