-
Економічна класифікація видатків бюджету
Особливістю нової бюджетної класифікації є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню тощо). Такий розподіл дозволяє виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів з погляду виконання бюджету.
За даною класифікацією під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню. Вони поділяються на поточні та капітальні (розвитку); відплатні (здійсненими в обмін на товар чи послугу) або невідплатні(односторонніми).
Поточні видатки – це видатки бюджетів на фінансування мережі підприємств, організацій та установ на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інших, що не належать до видатків розвитку. Код 1000.
До них належать:
-
видатки на товари та послуги – 1100;
-
виплата процентів (доходу) за зобов’язаннями – 1200;
-
субсидії й поточні трансферти – 1300.
Капітальні видатки (видатки розвитку) - це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, зокрема, фінансування капітальних вкладень, структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням. Код 2000.
До них належать:
-
придбання основного капіталу – 2100;
-
створення державних запасів та резервів – 2200;
-
придбання землі і нематеріальних активів – 2300;
-
капітальні трансфертим – 2400.
За цією класифікацією виділені ще дві групи видатків: нерозподілені видатки (3000); кредитування з вирахуванням погашення (4000).
-
Відомча класифікація видатків бюджету
Відомча класифікація видатків державного бюджету визначається відповідно до Закону про державний бюджет України (частина друга статті 22 Бюджетного кодексу України).
За даною класифікацією визначається перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. А саме:
-
Управління справами верховної Ради України – 11;
-
Державне управління справами – 30;
-
Господарське управління Секретаріату Кабміну України - 41;
-
Верховний суд України - 60;
-
Конституційний Суд України – 80;
-
Генеральна прокуратура України – 90;
-
Міністерства, Державні комітети, Державна митна служба України, Державна туристична адміністрація, НАН України; СБУ, ЦВК України тощо(тризначні коди);
-
Рада Міністрів АРК.; обласні державні адміністрації; Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Відомча класифікація видатків місцевого бюджету визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (частина третя статті 22 Бюджетного кодексу України). Відомча класифікація видатків бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.
Ця класифікація теж відіграє важливу роль при програмному підході до формування бюджету. Саме вона детермінує структуру головних розпорядників, на основі якої визначаються підрозділи, відповідальні за виконання програм. Як уже зазначалося, існування одного відповідального виконавця програми є ключовою вимогою застосування програмно-цільового методу до формування бюджету. Водночас один організаційний підрозділ головного розпорядника може відповідати за здійснення кількох програм, що дає змогу здійснювати групування споріднених програм.
Із запровадженням програмно-цільового методу формування бюджету виникла необхідність у розробленні нової класифікації видатків бюджету — програмної. Саме ця класифікація є основою для складання та затвердження бюджету, її запроваджено в Україні з 2002 р. Відповідно до вимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу України програмна класифікація видатків державного бюджету щорічно визначається у законі про Державний бюджет України. А функціональна класифікація, за якою раніше формувалися показники видатків бюджету, слугує для аналітичних цілей та порівнянності бюджету України з бюджетами інших країн. Тому поєднання програмної і функціональної класифікації є дуже важливим. Функціональна класифікація узагальнює всі програми відповідно до функцій держави — за напрямами діяльності.
Програмна класифікація використовується для планування видатків бюджету за програмами. При цьому чітко визначаються мета та завдання кожного розпорядника бюджетних коштів і передбачається подальше оцінювання ефективності їх використання.
Одночасно з розробленням програмної класифікації видатків державного бюджету виникла необхідність переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету для приведення її у відповідність до міжнародних стандартів (нових стандартів статистики державних фінансів МВФ).
Кожна бюджетна програма за своїм змістом має стосуватися відповідного розділу функціональної класифікації, проте на відміну від функції, яка є загальною категорією, що визначає певний напрям діяльності держави, бюджетна програма повинна чітко визначати мету і завдання окремого головного розпорядника і давати можливість розробити показники виміру очікуваного результату в процесі її реалізації. При цьому сама назва бюджетної програми повинна окреслювати напрями витрачання бюджетних коштів. Наприклад, програма «Підготовка кадрів для агропромислового комплексу у вищих навчальних закладах» належить до однієї функції — «Освіта» та під функції «Вища освіта», а її назва розкриває основний зміст заходу (програми).
Обов'язковою умовою є віднесення коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду нової функціональної класифікації, що забезпечить можливість автоматичного групування показників бюджетних програм за функціональною класифікацією.