- •33. Зміст поняття політичний символ .
- •36. Політика та музика .
- •39.Політичні проблеми в художній літературі .
- •40.Поняття та сутність змі та масових комунікацій .
- •41. Функції змі у формуванні політичної культури
- •42. Суперечливий вплив змі на політичну культуру
- •44. Закономірності та механізми політичної соціалізації.
- •45. Етапи політичної соціалізації.
- •46. Структура та моделі політичної соціалізації .
- •47. Особливості політичної соціалізації в Україні
- •48.Зміст поняття та основні типи політичної поведінки .
- •51. Електоральна участь ,її особливості та реалізація в Україні
- •52.Поняття та мотивація протестної участі та їх наслідки для політично системи
- •53.Політична діяльність
- •54. Специфіка моралі і політики як співвідношення цілей і засобів досягнення в політичній сфері .
- •55. Сутність політичної етики
- •56. Моральні критерії політичної діяльності
- •57.Популізм в системі політичної культури суспільства.
- •2.1 Популістські методи і стиль політичної діяльності
- •58. Аморальність тоталітаризму
- •59. Форми морального процесу в демократичному режимі.
- •60. Історичні особливості політичної культури українців
- •61. Сучасний стан політичної культури в Україні
- •62.Партійні орієнтації населення України.
- •63. Політичні субкультури в Україні
- •64. Перспективи розвитку демократичної політичної культурисучасного українського суспільства
53.Політична діяльність
Політична діяльність — це особлива, специфічна сфера суспільної діяльності, що охоплює все політичне життя суспільства. У політичній діяльності людини, соціальних верств, класів, націй та інших суб´єктів політики виявляється їхнє ставлення до навколишнього світу, до політичних явищ і процесів, політичних цінностей, існуючої політичної системи.
Таблиця 5. Ієрархія суб´єктів політичної діяльності
|
|
Види суб´єктів |
Поділ політичних суб´єктів за видами і за належністю |
Функції суб´єктів |
|
І |
Безпосередні суб´єкти політики |
Політичні лідери, владні структури, керівні органи політичних організацій |
Приймання політичних ухвал, консолідація суспільства, долання конфліктів, організаційна діяльність, боротьба за самозбереження |
|
II |
Вторинні суб´єкти політики |
Політичні партії, рухи, ініціативні комітети, громадські організації |
Визначання власних інтересів (самоусвідомлення), формування громадсько-політичних структур, підтримання через масові акції |
|
ІІІ |
Види суб´єктів |
Поділ політичних суб´єктів за видами і за належністю |
Функції суб´єктів |
|
ІV |
Базові (первинні) суб’єкти політики |
Етноси, нації, класи, соціальні верстви, релігійні об´єднання, соціально-демографічні групи, територіальні об´єднання |
Визначення власних інтересів (самоусвідомлення), формування громадсько-політичних структур, підтримання через масові акції |
До конкретних проявів власне політичної діяльності відносять методи й засоби волевиявляння суб´єктів політичного життя, зокрема такі, як участь у виборчій кампанії, дії, пов´язані з прийняттям законів та інших правових актів загальнодержавного масштабу, боротьба політичних партій та організацій за встановлення певного політичного режиму або форми державного устрою, участь у національно-визвольному русі. У межах власне політичної діяльності здійснюються управління соціально-політичними процесами та інституціями, дипломатична практика та ін. Політична діяльність детермінується інтересами і потребами людини, які реалізуються шляхом її участі в різноманітних інституційних та стихійних формах такої діяльності. Визначальним чинником політичної діяльності є політична свідомість. Беручи участь у політичних процесах, люди керуються певними ідеями, поглядами, переконаннями, почуттями і настроями. Політична свідомість є формою усвідомлення групових потреб та інтересів і засобів задовольняння їх, а отже, вона визначає організацію й розвиток політичної діяльності, головні форми якої врешті-решт підпорядковані боротьбі за владу, за панування з метою задовольнити переважно групові інтереси. Активна роль свідомості у здійсненні політичної діяльності полягає в тому, що пізнавальна діяльність спонукає діяльність практичну. У структурі політичної діяльності слід розрізняти діяльність як політичну участь (участь у політичному житті суспільства) і діяльність як політичне функціонування. Політична діяльність у стилі узгодження інтересів ґрунтується на принципі толерантності (тобто терпимого ставлення при загальній незгоді, незбігу з інтересами і позиціями інших політичних сил); на визнанні правомірності існування й здійснення багатоманітних інтересів і цілей, які не суперечать правам і свободам людини (принцип плюралізму); на компромісності політики, а це означає схильність іти на поступки, жертвувати якоюсь часткою своєї позиції задля досягнення згоди, взаємоприйнятності устремлінь. Політична згода, або консенсус, на відміну від одноманітності й однодумства, — це згода в головному, згода, якої досягають шляхом взаємних поступок. Вона є єдино можливою передумовою й основою співіснування різноманітних соціальних спільнот. Політична діяльність може спрямовуватися на збереження, певні зміни існуючого суспільного і державного стану чи на покращення ролі суб´єктів політичної діяльності на основі збереження законів, політичних і правових норм чи на основі внесення деяких змін до них. Тут можуть бути використані різноманітні засоби впливу як адміністративного, правового, так і економічного, соціального та морального характеру.
