історія україни _ хронологічний довідник
.pdfсічень 1918 р. |
радянська влада була встановлена в Чернігові, Полтаві, |
27 січня |
Брест-Литовський мирний договір УНР із представниками |
|
|
Катеринославі, Херсоні, Миколаєві, Житомирі та інших містах |
(9 лютого) |
Німецького блоку (Четвертного союзу) За умовами договору |
|
|
України. Червоні війська наблизилися до Києва. |
1918 р. |
передбачалося надання військової допомоги УНР для звільнення |
|
|
Визнання української делегації повноправним учасником |
|
України від влади більшовиків. УНР зобов’язувалась поставии |
|
29 грудня |
|
Німеччині та Австро – Угорщині 60 млн. пудів хліба, 2750 тис. пудів |
||
1917р.(11січня |
переговорів у Брест – Литовську. Від імені держав четвертного |
|
м’яса та іншої с/г та промислової продукції. Брест-Литовський |
|
1918р.) |
союзу граф Чернін (Австро - Угорщина) заявив, що УНР суверенна |
|
договір був успіхом української дипломатії, і означав міжнародне |
|
|
держава і делегація Ц.Р. на чолі з В.Голубовичем є єдиним |
|
визнання України як незалежної держави. |
|
|
представником українського народу. |
2 березня |
Зайняття німецькими військами Києва. Війська Червоної армії |
|
|
ІV Універсал Ц.Р.: |
|||
9 (22) січня |
1918 р. |
залишили Київ. Радянський уряд переїхав до Полтави. 7 березня до |
||
1918р. |
1) УНР проголошено самостійною, ні від кого не залежною, |
|
Києва прибув уряд Ц.Р. |
|
|
вільною, суверенною державою укр. народу, яка хоче жити у злагоді |
|
Брест-Литовський мирний договір між Четвертним союзом і |
|
|
й приязні з усіма сусідами; |
3 березня |
||
|
2) |
вищому виконавчому органові, який від нині почав іменуватися |
1918 р. |
Радянською Росією. Радянська Росія змушена була визнати Україну |
|
Радою Народних Міністрів, приписано вести мирні переговори у |
|
самостійною державою і зобов’язувалась розпочати мирні |
|
|
Брест – Литовську цілком самостійно і укласти мир; |
|
переговори з урядом УНР. |
|
|
3) проголошено тверду й рішучу боротьбу з більшовиками; |
|
Конфлікт між Ц.Р. та німецькою адміністрацією. Німецький |
|
|
4) зроблено акцент, що закон про соціалізацію і передачу землі |
6 квітня |
||
|
трудовому народові без викупу вже розроблено і він буде |
1918 р. |
головнокомандувач Ейхгорн без попереднього погодження з Ц.Р. |
|
|
розглянутий на ІХ сесії Ц.Р., а сама передача землі відбудеться ще на |
|
видав наказ про примусовий засів землі. Це викликало протест Ц.Р., |
|
|
початку весняно – польових робіт; |
|
але на той час вона вже не мала підтримки серед широких верств |
|
|
5) дано вказівку Раді Народних Міністрів приступити до |
|
населення. |
|
|
переведення всіх фабрик і заводів з воєнного на мирний стан, на |
|
Наказ Ейхгорна про утворення військово – польових судів над |
|
|
вироблення продукції потрібної народові, встановити державний |
25 квітня |
||
|
контроль над усіма банками; |
1918 р. |
українськими громадянами. Це був крок до здійснення державного |
|
|
6) |
проголошено боротьбу з безробіттям; |
|
перевороту. |
|
7) |
визнано дійсними всі свободи проголошені в ІІІ універсалі і права |
|
Ухвалення Ц.Р. проекту Конституції УНР “Статут про |
|
всіх націй в УНР на національно – персональну автономію; |
29 квітня |
||
|
8) |
закликано народ якнайскоріше провести вибори до Українських |
1918 р. |
державний устрій, права і вольності УНР” Запроваджувався |
|
Установчих зборів тощо. |
|
принцип розподілу функцій між різними гілками влади – |
|
|
Отже проголошення IV універсалу ознаменувало завершення |
|
законодавчою (всенародні збори), виконавчою (Рада Народних |
|
|
еволюції укр. національного руху від автономізму - федералізму до |
|
Міністрів) та судовою. Конституція гарантувала усім громадянам |
|
|
самостійництва до повного розриву з російським імперським |
|
УНР рівні громадянські й політичні права, приватна власність не |
|
|
центром. |
|
заперечувалась, але й не гарантувалась. |
|
|
|
|
|
29 квітня 1918р. – М.Грушевського призначено президентом УНР |
16 (29) січня |
Бій під Крутами. Загін студентів – добровольців на чолі з сотником |
|
в цей же день стався державний переворот, влада Ц.Р. була |
|
1918р. |
Омельченком спробував зупинити наступ російських більшовицьких |
|
повалена. |
|
|
військ на Київ. Студенти ціною власного життя не змогли затримати |
|
|
|
|
набагато переважаючі сили Червоної армії. |
|
ГЕТЬМАНАТ СКОРОПАДСЬКОГО |
|
16 (29) січня |
Більшовицьке постання на заводі “Арсенал” у Києві. Після 5 – ти |
29 квітня |
Державний переворот в Україні. Проголошення гетьманом П. |
|
1918р. |
денних боїв військам Ц.Р. вдалося придушити повстання. |
1918р. |
Скоропадського. Всеукраїнський хліборобський з’їзд (близько 8 |
|
|
Взяття Києва більшовицькими російськими військами під |
|
тис. чол.) проголосив генерала П. Скоропадського гетьманом |
|
26 січня |
|
України. Центральна Рада була розпущена і в Україні було |
||
(8 лютого) |
командуванням М.Муравйова. Ц.Р. переїхала до Житомира. |
|
започатковано нове державне утворення – гетьманат «Українська |
|
1918р. |
Жертвами червоного терору у Києві стали понад 5 тис. осіб. 30 січня |
|
Держава». Гетьман Скоропадський опирався на праві сили: |
|
|
з Харкова до Києва прибув Народний Секретаріат. |
|
1) всі ті, хто мав приватну власність, кому було що втрачати |
|
|
|
|
|
(поміщики, буржуазія, заможне селянство та інші); |
81 |
82 |
|
2) вільне козацтво; |
|
|
охорони існуючого ладу, громадського спокою і порядку. |
|
|
3) проросійські імперські сили, що вбачали в режимі П. |
|
Закон «Про право на врожай 1918 р. на території Української |
||
|
Скоропадського надію на відродження «єдиної і неділимої |
27 травня |
|||
|
російської імперії»; |
|
1918 р. |
Держави», який був логічним кроком після відновлення права |
|
|
4) старе чиновництво, здебільшого зрусифіковане і яке прагнуло |
|
приватної власності на землю. Постало питання: |
кому належить |
|
|
стабільності та повернення звичайних норм життя. |
|
урожай, вирощений на цій землі. Це посилило аграрний екстремізм |
||
|
Головна підтримка П. Скоропадського із зовні, це була 450-тисячна |
|
селянства,яке почало масово знищувати урожай, щоб не віддавати |
||
|
німецько-австрійська армія, оскільки країни |
німецького блоку |
|
його власникам землі (випасали худобу тощо). |
|
|
пов’язували із гетьманатом надію на виконання Україною своїх |
|
Підписання у Києві прелімінарного (попереднього) миру між |
||
|
зобов’язань по поставці продовольства та сировини. |
12 червня |
|||
|
П. Скоропадський оприлюднив 2 документи: 1) «Грамота до всього |
1918 р. |
Українською Державою та Радою Народних Комісарів РСФРР |
||
29 квітня |
|
про припинення стану війни,обмін полоненими, встановлення |
|||
1918 р. |
українського народу», в якій викладена ідеологічна платформа тих |
|
демаркаційної лінії та відновлення залізничних і поштово- |
||
|
сил, які привели гетьмана до влади та заявлено мету державного |
|
телеграфічних комунікацій. Українській Державі надавалося право |
||
|
перевороту, як бажання утворили владу здатну забезпечити |
|
організовувати консульства в багатьох містах Росії. Радянська Росія |
||
|
населенню спокій, закон і можливості творчої праці. 2) Закон «Про |
|
пішла на переговори під тиском Німеччини. |
|
|
|
тимчасовий державний устрій», за яким гетьман перебрав на себе |
|
|
|
|
|
всю повноту влади (законодавчої та виконавчої), він також ставав |
Червень |
У Криму за сприянням німецької військової адміністрації, |
||
|
головнокомандувачем армії. Таким чином відбулася заміна |
1918 р. |
сформовано уряд генерала Сулькевича, який оголосив самостійність |
||
|
демократичної парламентської форми правління ( Центральної Ради) |
|
Кримського півострова. У результаті економічної блокади з боку |
||
|
на авторитарну (гетьманат П. Скоропадського). Було скасовано |
|
гетьманату Крим змушений був піти на переговори з Києвом. |
||
|
законодавство Центральної Ради і Тимчасового Уряду. УНР |
|
Закон «Про право продажу та купівлю землі поза міськими |
||
|
перейменовано на Українську державу. Відновлено приватну |
14 червня |
|||
|
власність, зокрема на землю тощо. |
|
1918 р. |
оселями». Куплені земельні ділянки не повинні були перевищувати |
|
8-9 травня |
В Києві відбувся Другий Всеукраїнський селянський з’їзд, на який |
|
25 десятин. |
|
|
|
|
|
|||
1918 р. |
зібралося біля 12 тис. сільських депутатів з усіх кінців України. |
1 липня |
Заснування Кам’янець-Подільського державного університету. |
||
|
Німці і гетьманат заборонили проведення з’їзду, тому він був |
1918 р. |
|
|
|
|
проведений у Голосіївському лісі. З’їзд постановив «з презирством |
|
Закон «Про громадянство Української Держави». Заборонялося |
||
|
відкинути утворену панами, великими землевласниками і сільськими |
2 липня |
|||
|
кулаками та капіталістами гетьманську владу, як таку,що немає |
1918 р. |
одночасно бути громадянином іншої держави. Українське |
||
|
ніякої опори та признання з боку демократичних кіл України». |
|
громадянство надавалося всім підданим Росії, тобто всім мешканцям |
||
|
Другий Всеукраїнський робітничий з’їзд. Заборонений владою, |
|
українських губерній, які перебували на Україні на 2 липня 1918р. |
||
13-14 травня |
|
Українським громадянином вважався також кожен, хто народився на |
|||
1918 р. |
проведений нелегально в Києві за участі понад 200 делегатів (різних |
|
її території, включаючи і тих, хто перебував поза межами |
||
|
національностей). З’їзд закликав до непримиренної боротьби з |
|
Української Держави, за умови, що він подасть заяву. |
||
|
контрреволюцією. |
|
|
Обумовлювалися і інші випадки набуття громадянства. |
|
Середина |
Створення Українського національно-державного союзу (УНДС). |
5-12липня |
І з’їзд Комуністичної партії більшовиків України. З’їзд проведено |
||
травня |
До його складу увійшли представники партій соціалістів- |
1918р. |
у Москві. КП(б)У створено як складову частину Російської |
||
1918 р. |
федералістів, соціалістів-самостійників, хліборобів-демократів та |
|
Комуністичної партії більшовиків (РКП (б)), з правами обласної |
||
|
найбільших профспілок – об’єднання ради залізниць України та |
|
організації. |
|
|
|
поштово-телеграфної спілки. Виступали проти реставрації в Україні |
|
Аграрні закони П. Скоропадського. Відповідно до Закону «Про |
||
|
російської державності,обмежень громадянських прав, засуджували |
Липень |
|||
|
гетьманську політику. |
|
1918р. |
засоби боротьби з розрухою сільського господарства» та Закону |
|
|
|
|
|
«Про передачу в розпорядження держави надлишкового хліба» |
|
18 травня |
Рада Міністрів Української Держави (очолював Ф. Лизогуб) |
|
широкі повноваження надавалися губернським земельним комісіям. |
||
1918р. |
створила Державну варту – напіввійськові органи нагляду й |
|
Вони отримали право встановлювати податки та примусово залучати |
||
|
примусу, які виконували функцію поліції і |
жандармерії,щодо |
|
селян до сільськогосподарських робіт. Такі дії |
влади викликали |
83 |
84 |
|
масове незадоволення селянства, які невдовзі переросли в повстання. |
13 листопада |
Радянська Росія анулювала Брестський мирний договір. РСФРР |
|||
|
Восени 1918р. гетьман П. Скоропадський робить останню спробу |
1918 р. |
зняла з себе зобов’язання не втручатися у внутрішні справи України. |
|||
|
виробити і ухвалити проект земельної реформи, щоб стабілізувати |
|
Раднарком Росії видав директиву Реввійськраді РСФРР про «надання |
|||
|
ситуацію на селі. Ця реформа мала створити на селі контингент, |
|
термінової військової допомоги трудящим України». |
|||
|
власників, які стануть основою суспільної стабільності. |
|
|
|||
|
Передбачалося примусове викуплення великих землеволодінь |
13-14 |
У Києві відбулося таємне засідання УНС. Присутні відхилили ідею |
|||
|
держави. Всі викуплені землі мали продаватися селянам через |
листопада |
негайного відновлення Центральної Ради і створили Директорію |
|||
|
державний земельний банк по 25 десятин на фізичну особу. Цей |
1918 р. |
УНР як орган підготовки і здійснення повстанні проти гетьмана |
|||
|
проект так і не було втілено в життя. Але селяни вимагали |
|
П.Скоропадського. До складу Директорії увійшли: В. Винниченко |
|||
|
безкоштовної конфіскації поміщицьких земель, що суперечило |
|
(голова), С.Петлюра, П. Андрієвський, А.Макаренко, Ф. Швець. |
|||
|
економічній ідеології гетьманату, яка базувалася на праві приватної |
|
Проголошення П.Скоропадським «Акту відновлення федерації з не |
|||
|
власності. Аграрна політика П. Скоропадського не розв’язала |
14 листопада |
||||
|
проблем, не заспокоїла село. |
|
|
1918 р. |
більшовицькою Росією». В ньому заявлялося, що створення |
|
|
Закон «Про утворення тимчасових земельно-ліквідаційних |
|
Всеросійської федерації буде першим кроком на шляху відновлення |
|||
15 липня |
|
великої Росії. На знак протесту міністри-українці вийшли з |
||||
1918 р. |
комісій», у віданні яких були справи щодо повернення власникам |
|
гетьманського уряду,було утворено новий уряд проросійської |
|||
|
землі, підрахунку та організації відшкодування збитків. |
|
орієнтації. |
|||
24 липня |
Закон «Про загальну військову повинність». Планувалося створити |
14 листопада |
Заснування в Києві Української Академії Наук. Президентом УАН |
|||
1918 р. |
310-тисячну українську армію. |
|
|
1918 р. |
став В. Вернадський. |
|
30 липня |
Вбивство російським лівим есером Б.Донським командувача |
16 листопада |
Початок повстання проти гетьмана П.Скоропадського. центром |
|||
1918 р. |
німецьких військ в Україні генерал-фельдмаршала Ейхгорна. |
1918 р. |
повстання стало м. Біла Церква. |
|||
Серпень |
Створення Українського Національного Союзу (УНС). Це |
18 листопада |
Розгром гетьманських військ під Мотовилівкою за 30 км від Києва, |
|||
1918р. |
коаліційне утворення виникло в процесі |
реформування УНДС |
1918 р. |
що практично вирішило питання про владу. |
||
|
(українського національно-державного союзу). Керівництво УНС |
|
Створення більшовиками на території Росії (м. Суджа Курської |
|||
|
перейшло до рук українських соціал-демократів та соціал- |
28 листопада |
||||
|
революціонерів (есерів). УНС виник як опозиція |
до гетьманату |
1918 р. |
області) Тимчасового робітничо-селянського уряду України на чолі |
||
|
П.Скоропадського. Мета союзу – встановлення в Україні |
|
з Г.П’ятаковим. Розпочалася інтервенція більшовицьких військ в |
|||
|
демократичної |
влади, відповідальної |
перед |
парламентом, |
|
Україну, якою керувала створена в Москві 17 листопада Українська |
|
скасування великої земельної власності тощо. З вересня головою |
|
революційна військова рада. |
|||
|
УНС став В. Винниченко. |
|
|
Кінець |
Окупація країнами Антанти південних портів України. 60 |
|
|
Закон «Про локаути». Було відновлено чинність закону Російської |
|||||
17серпня |
листопада |
тисячний англо-французький десант висадився в чорноморських |
||||
1918р. |
імперії 1905р. про покарання за участь у страйках, мітингах, |
1918р. |
портах від Одеси до Севастополя. |
|||
|
маніфестаціях. |
|
|
|
1 грудня |
Укладання у Фастові (під Києвом) попереднього договору між УНР |
|
|
|
|
|
||
Серпень |
Заснування Національної бібліотеки України в Києві. |
1918р. |
та ЗУНР, в якому проголошувалася необхідність якнайскорішого |
|||
1918р. |
|
|
|
|
|
об’єднання східних та західних земель України. |
16 жовтня |
Універсал гетьмана про відновлення козацтва в Україні. |
14 грудня |
Вступ військ Директорії до Києва. Зречення від влади гетьмана П. |
|||
1918 р. |
Перемога буржуазно-демократичної революції в Німеччині. Влада |
1918р. |
Скоропадського. |
|||
3–10листопада |
|
|
||||
1918р. |
кайзера Вільгельма ІІ була повалена і Німеччина проголошена |
|
ДОБА ДИРЕКТОРІЇ. ІІ УНР |
|||
|
республікою. |
|
|
|
19 грудня |
Переїзд Директорії до Києва. |
|
Капітуляція Німеччини та її союзників, які програли І світову |
|||||
11 листопада |
1918р. |
|
||||
1918р. |
війну. |
|
|
|
|
|
85 |
86 |
26 грудня |
Декларація Директорії, в якій вона проголошувала відновлення |
1918р. |
УНР, а себе тимчасовою верховною владою в Україні. Найвища |
|
законодавча влада мала належати Трудовому конгресу України, |
|
сформованому із селян, робітників та трудової інтелігенції. Було |
|
утворено перший уряд Директорії (Раду Народних Міністрів), |
|
який очолив соціал-демократ В. Чехівський. Уряд скасував |
|
гетьманське законодавство, відновив закони УНР. Ухвалив нові |
|
законодавчі акти: закон «Про автокефалію української православної |
|
церкви» (01.01. 1919 р.), закон «Про скликання Трудового Конгресу |
|
України» (05.01.1919р.), закон «Про державну мову в УНР» |
|
(18.01.1919 р.) тощо. |
30 грудня |
Голова українського уряду надіслав три ноти протесту до Ради |
1918р., 3 і 4 |
Народних Комісарів Росії із запитанням: «З яких причин російське |
січня 1919 р. |
совітське військо робить наступ на територію УНР?». У відповідь 6 |
|
січня 1919р. до Києва надійшла радіотелеграма, підписана народним |
|
комісаром закордонних справ Росії Г. Чичеріним, в якій демагогічно |
|
заявлялось: «ніякого війська Радянської Росії на Україні немає. |
|
Військова акція на українській території проводиться між військами |
|
Директорії і військами українського Совітського Уряду, який є |
|
цілком незалежним». |
4 січня 1919 р. З січня 1919р. до Харкова вступили війська Червоної Армії. 4 січня Л. Троцький підписав постанову Реввійськради про утворення українського фронту під командуванням Антонова-Овсієнка для наступу проти військ Директорії. Почався загальний наступ, 12 січня радянські війська захопили Чернігів, 19 січня – Полтаву, 27 січня – Катеринослав, 5 лютого – Київ. ЦК КП(б)У та Тимчасовий робітничо-селянський уряд України переїхали в м. Харків. Харків
|
став столицею більшовицької України. |
6 січня 1919 р. |
Встановлення Тимчасовим робітничо-селянським урядом нової |
|
назви України: Українська Соціалістична Радянська Республіка |
|
(УСРР). |
7 січня 1919 р. |
Постанова Центрального Виконавчого Комітету Росії про |
|
поширення на територію України декретів і розпоряджень уряду |
|
Радянської Росії з військових питань. |
16 січня 1919р. |
Головою Тимчасового робітничо-селянського уряду замість |
|
звільненого Г. П’ятакова призначено Артема (Ф. Сергєєва), а 29 |
|
січня 1919 р. за рекомендацією В. І. Леніна уряд очолив Х. |
|
Раковський. Уряд з тимчасового було реорганізовано в постійний, |
|
він став називатися за аналогією з російським – Радою Народних |
|
Комісарів. |
16 січня 1919р. Делегація УНР на чолі з С. Мазуренком після важких переговорів у Москві (доки велись переговори, тривав наступ більшовицьких військ на Україну) на 42-й день неоголошеної війни з боку Росії
офіційно оголосила війну РСФРР. В ході переговорів українська делегація погоджувалася «на утворення влади трудових рад з пропорційним представництвом в них робітників і трудового селянства (Росію влаштовувала влада лише у формі «диктатури пролетаріату» - Авт.) на економічний договір і військовий союз з Радянською Росією… але під умовою признання самостійності України (що Росія категорично відкидала – Авт. ) … і припинення наступу та вивід більшовицьких військ з України».
22 січня 1919р. Акт злуки УНР і ЗУНР. 3 січня 1919р. Українська Національна Рада на засіданні в Станіславові затвердила попередню угоду про возз’єднання ЗУНР і УНР. Для її реалізації в Київ виїхала повноважна делегація. Урочиста церемонія злуки відбулася на площі святої Софії у присутності тисяч громадян. Від західноукраїнської делегації виступили Л. Бачинський та Л. Цегельський. Після цього В. Винниченко зачитав Декларацію про об’єднання УНР і ЗУНР, що мала бути затверджена Установчими Зборами, скликаними від цілої України. До того часу Західна область УНР /ЗО УНР/ (так тепер стала називатися ЗУНР) зберігала свої власні законодавчі (Національна Рада) і адміністративно-виконавчі (Державний секретаріат) органи влади. Але об’єднання залишилося декларативним, до справжньої злуки справа не дійшла. Через декілька днів Директорія змушена була покинути Київ під ударами наступаючої Червоної Армії. В той же час армія ЗУНР – УГА - відбивалася від навали польських військ.
23-28 січня |
Сесія Трудового Конгресу в Києві. Біля 400 делегатів (велика частина |
1919 р. |
делегатів не змогла прибути до Києва через воєнні дії) ухвалили |
|
резолюцію про поточний момент – єдиний документ, що його |
|
встигли прийняти, бо до Києва вже підійшли частини Червоної |
|
Армії. В резолюції наголошувалося, що представники трудового |
|
народу України в складних умовах ворожих агресій доручають |
|
провадити державну роботу Директорії, яка поповнилася |
|
представником від ЗУНР. На жаль, Трудовий Конгрес став |
|
фінальним акордом молодого українського парламентаризму. |
2 лютого |
Переїзд директорії до Вінниці. У зв’язку з наступом військ |
1919р. |
Червоної Армії Директорія втратила контроль над більшістю |
|
території України. 5 лютого 1919р. більшовики вступили в Київ і |
|
утримували його до 30 серпня 1919р. |
11 лютого |
Реорганізація Директорії, з неї вийшов В. Винниченко ( 9 лютого) і |
1919р. |
повноваження голови перейшли до С. Петлюри. Уряд Директорії В. |
|
Чехівського пішов у відставку і затверджено новий уряд на чолі з С. |
|
Остапенком. |
6 березня |
Директорія покинула Вінницю і переїхала в Жмеринку, а звідти до |
1919р. |
Проскурова. |
87 |
88 |
6 – 10 березня |
ІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад прийняв Конституцію УСРР, |
|||
1919р. |
вироблену за |
взірцем |
Конституції |
Радянської Росії. Вона |
|
закріплювала встановлення радянської влади в Україні. УСРР |
|||
|
визнавалася як держава «диктатури пролетаріату». Головне завдання |
|||
|
– перехід від капіталізму до соціалізму шляхом проведення |
|||
|
соціалістичних перетворень. Проголошувалося скасування приватної |
|||
|
власності на засоби виробництва, зокрема на землю. За |
|||
|
Конституцією найвища влада належала Всеукраїнському з’їзду Рад, |
|||
|
у період між з’їздами – Всеукраїнському Центральному |
|||
|
Виконавчому Комітету (ВУЦВК). Головою ВУЦВК став Г. |
|||
|
Петровський. Раду Народних Комісарів (РНК) очолював Х. |
|||
|
Раковський. |
|
|
|
9 квітня |
Чергова зміна уряду. У Рівному уряд С. Остапенка пішов у |
|||
1919 р. |
відставку, новий склад Ради Народних Міністрів очолив Б. Мартос. |
|||
12 квітня |
Прийняття Раднаркомом УСРР декрету про хлібну розкладку в |
|||
1919 р. |
Україні, що означало, що влада переходить до примусових методів |
|||
|
заготівлі зерна, його насильно забирали у селян. В села України |
|||
|
поїхали продовольчі загони, сформовані з робітників Москви, |
|||
|
Петрограду. До липня 1919р. таких загонів було вже 46 тис., |
|||
|
ринковий обмін між містом і селом було скасовано, а велася кривава |
|||
|
битва за хліб, яку комуністи вважали складовою частиною класової |
|||
|
боротьби як необхідної умови перемоги соціалістичної революції. Ця |
|||
|
постанова про |
продовольчу розкладку була складовою частиною |
||
|
політики «воєнного комунізму». |
|
||
29 квітня |
Спроба державного перевороту командуючого Волинською групою |
|||
1919 р. |
армії УНР «отамана» В. Оскілка. Він, |
опираючись на підтримку |
||
|
правих партій, проголосив себе «Головним Отаманом». Всіх |
|||
|
міністрів і деяких політичних діячів соціалістичних партій було |
|||
|
звинувачено у зраді, що «вони продавали Україну більшовикам» і |
|||
|
заарештовано в м. Рівне. С. Петлюра уник арешту і організував |
|||
|
боротьбу із заколотом В. Оскілка. Побачивши, що справа |
|||
|
державного перевороту програна, В. Оскілко з групою своїх |
|||
|
прихильників утік до Польщі, «проотаманивши» лише один день. |
|||
|
«Оскілківщина» остаточно зліквідувала український фронт оборони і |
|||
|
призвела до цілковитої втрати Директорією території. 17 травня |
|||
|
1919р. уряд Б. Мартоса переїхав спочатку до Радивилова, а потім до |
|||
|
Галичини (Золочів, Тернопіль). 2 червня поляки захопили Тернопіль, |
|||
|
а більшовики |
прикордонне місто на р. Збруч Волочиськ. І польську, |
||
іЧервону Армію розділила смуга завширшки 10 -20 км, де і знайшли притулок уряд і армія УНР. Шукаючи вихід із катастрофічного становища, армія УНР перейшла у контрнаступ на радянські війська
ідосягла лінії Старокостянтинів – Проскурів – Кам′янецьПодільський. 6 червня уряд УНР повернувся на свою територію.
9 травня |
Повстання отамана М. Григор’єва проти радянської влади. В |
1919р. |
Єлисаветграді (нині Кіровоград) він оголосив «Маніфест до |
українського народу» із закликом боротися проти комуністів, організовувати Ради трудящих з представників усіх партій, крім більшовиків. Велика сила (близько 20 тис. бійців) і раптовість виступу дозволили Григор’єву швидко звільнити значну територію: Миколаїв, Херсон, Катеринослав, Умань, Черкаси, Кременчук. Але в кінці травня загони повстанців зазнали поразки на Полтавщині біля м. Кобеляки. Пізніше Григор’єв з рештками свого війська зробив спробу приєднатися до отамана Н. Махна, який контролював велику територію в районі Гуляйполя (Катеринославщина), але за наказом Махна був убитий.
Травень- Наступ на Україну білогвардійської армії А. Денікіна. Протягом червень 1919р. травня армія Денікіна захопила Донбас. У червні – Харків і Катеринослав. Білогвардійці встановили страшний окупаційний режим. Програма А. Денікіна спрямовувалась на відновлення «єдиної і неділимої Росії» і не визнавала незалежності України ні в яких формах. На території окупованої України було створено 3 області: Харківську, Київську і Новоросійську на чолі з генералгубернаторами. Запроваджувалась смертна кара, заборонялись українські школи, знищувалися пам’ятники та портрети Т. Шевченка
тощо.
1 червня |
Укладання в Москві воєнно-політичного й господарського союзу |
1919р. |
радянських республік України, Росії, Латвії, Литви і Білорусії. |
|
Ліквідовувалися повноваження республік у найважливіших справах: |
|
військовій справі, народному господарстві, залізничному транспорті, |
|
фінансах та праці. Вони проголошувалися спільними і передавалися |
|
під керівництво державних органів РСФРР. |
9 червня |
Отаман П. Балабочан здійснив спробу перевороту. У Проскурові |
1919р. |
він хотів заарештувати С. Петлюру і Раду Народних Міністрів, |
|
захопити владу і створити власний уряд. Виступ було придушено, і |
|
28 червня П.Балабочан був розстріляний. |
20 червня |
Делегація УНР уклала з поляками у Львові тимчасовий договір про |
1919р. |
припинення воєнних дій. |
15 липня |
Українська Галицька Армія перейшла р. Збруч, не маючи |
1919р. |
можливості стримувати наступ польських військ, і об’єдналася з |
|
армією УНР в боротьбі з більшовиками. |
17 липня |
Більшовики в Україні прийняли постанову «Про придушення |
1919р. |
куркульської та білогвардійської контрреволюції на селі», якою |
|
запроваджувалася кругова порука, взяття заручників, військова |
|
блокада сіл. Масовим терором вони намагалися покінчити з |
|
селянським повстанським рухом. |
Кін. липня– Об’єднана українська армія (близько 80 тис.) здійснила наступ на червень 1919р. Правобережжі. Наступ відбувався в 3-х напрямах: на Київ
89 |
90 |
(галичани), Одесу (армія УНР), Житомир (галичани).
30 серпня Частини УГА під командуванням генерала А. Кравса увійшли в 1919р. Київ, звільнивши його від більшовиків. Але одночасно зі сходу мостами через Дніпро до Києва вступили денікінські війська генерала Бредова. Одержавши наказ уникати бойових сутичок з білогвардійськими військами Денікіна, українські вояки не знали, як себе вести. Вважаючи, що це «непорозуміння» буде розв’язано
командуванням, вони відступили з Києва.
27 серпня |
Сформовано в м. Кам’янець–Подільський новий уряд Ісаака |
||||||||
1919р. |
Мазепи. |
|
|
|
|
|
|
|
|
14 вересня |
З метою підняття духу війська і народних мас після залишення |
||||||||
1919р. |
Києва, керівники УНР провели в Кам’янці–Подільському публічну |
||||||||
|
урочисту присягу уряду і війська на вірність УНР. Але присягу не |
||||||||
|
склали ані галицький уряд і військо, ані Є. Петрушевич, член |
||||||||
|
Директорії від ЗУНР. |
|
|
|
|
|
|
|
|
вересень– |
Масові повстання проти Денікінського режиму невдоволеного |
||||||||
жовтень |
«білим |
терором» |
населення |
України. |
Значної |
шкоди |
|||
1919р. |
білогвардійському |
війську |
завдали |
загони |
революційної |
||||
|
повстанської армії Нестора Махна (близько 50 тис.). 27 вересня |
||||||||
|
поблизу с. Перегонівки відбувся вирішальний бій між махновцями і |
||||||||
|
денікінцями, де білогвардійці зазнали нищівної поразки (втратили |
||||||||
|
близько 18 тис. бійців). Ця перемога відкрила Н. Махну дорогу на |
||||||||
|
Катеринославщину і далі на простори Південної України. У |
||||||||
|
результаті рейду тилами армії Денікіна під контролем махновців |
||||||||
|
наприкінці жовтня |
опинилися великі райони Півдня України. На |
|||||||
визволених територіях все життя будувалося на принципах самоврядування та ідей «вільного радянського ладу», в якому влада трудящих була не підконтрольна політичним партіям і насамперед комуністичній.
24 вересня Директорія оголосила декларацію, в якій заявила про початок 1919 р. війни з А. Денікіним. В ній говорилося: «…Армія Денікіна вертає панам добуту селянською кров′ю землю і відбирає громадянські права у робітників. Денікін не дозволяє українському народові вчитися в школі рідною мовою, народний український язик вигонить із державних установ, українські книжки палить… Жорстоко переслідує українських діячів…» Директорія закликала: «…Всі, хто має силу і любов до свободи, в кому не згасло стремління до землі і волі, всі, кому дорога демократична Єдина Соборна Українська Республіка, вставайте до посліднього рішучого бою з нашим
ворогом».
Листопад Українська армія опинилася в так званому «чотирикутнику 1919р. смерти» (більшовики – Денікін – Польща – Румунія). Епідемія тифу косила ряди українського війська. За деякими даними епідемія
звалила 3/4 української армії. Тільки в листопаді померло до 10 тис. вояків.
6 листопада |
Командуючий УГА генерал М. Тарнавський підписав сепаратний |
||||
1919р. |
договір з командуванням |
Білої |
армії і |
вона |
перейшла на бік |
|
А.Денікіна. Ця зрада мала катастрофічні наслідки, вона призвела до |
||||
|
повного краху українського фронту. Залишки армії УНР відступили |
||||
|
в район Любара, маючи проти себе на Правобережжі понад 25 тис. |
||||
|
денікінців. |
|
|
|
|
7 листопада |
Початок третього наступу більшовиків на Україну. Домігшись |
||||
1919р. |
переваги в живій силі та артилерії, Червона армія швидко звільнила |
||||
|
від білогвардійців Лівобережну Україну ( 12 грудня вступили в |
||||
|
Харків), до кінця року зайняли Донбас, 16 грудня – Київ. Таким |
||||
|
чином, армія А. Денікіна була розгромлена, а на Україні, за винятком |
||||
|
Криму, було відновлено комуністичну радянську владу. |
||||
15 листопада |
Постанова Директорії: «з огляду на виїзд за кордон членів |
||||
1919р. |
Директорії А. Макаренка та Ф. Швеця…верховне керування |
||||
|
справами Республіки покладається на голову Директорії Головного |
||||
|
Отамана Симона Петлюру». Таким чином, вся повнота влади була |
||||
|
передана С. Петлюрі. |
|
|
|
|
16 листопада |
Українська влада залишила свою останню столицю Кам’янець- |
||||
1919 р. |
Подільський, куди вступила польська армія. |
|
|||
1-2 грудня |
Заколот отаманів Данченка, Божка і Волоха в Любарі, які |
||||
1919 р. |
заявили С. Петлюрі, що з трьох ворогів (більшовиків, деніківців, |
||||
|
поляків) треба вибрати для миру одного. Бо з усіма битися не можна. |
||||
|
Вони вимагали щоб Голова Директорії передав їм владу. Рятуючись |
||||
|
від арешту, вони захопили державну військову скарбницю і |
||||
|
перейшли на сторону більшовиків. С. Петлюра тяжко переживав те, |
||||
|
що сталося під Любарем: «Хіба не втому трагедія України. – пізніше |
||||
|
напише він – що одні вмирають голодною смертю в холодну зиму |
||||
|
під Любарем, а інші обкрадають мертвих і тікають на чолі з чорною |
||||
|
совістю нашої історії – Волохом – до ворога, поповняючи ряди катів |
||||
|
України?...» |
|
|
|
|
4 грудня |
Рішення уряду УНР про перехід до партизанських форм боротьби. |
||||
1919 р. |
С. Петлюра від’їжджає до Варшави. |
|
|
||
6 грудня |
«І-й зимовий похід» частини військ УНР у радянський та |
||||
1919 р. |
денікінський тили. 5 |
тис. |
вояків |
УНР |
під проводом |
М.Омельяновича-Павленка та Ю.Тютюнника розпочали рейд між Бугом і Дніпром, що тривав понад 5 місяців. Війська з боями подолали 2 тис. км. і 7 травня 1920 з’єдналися з петлюрівськими частинами, що наступали разом з польською армією.
91 |
92 |
16 грудня |
Київ зайняли частини Червоної армії |
|
Таким чином ця угода фактично перекреслила злуку західних і |
1919 р. |
|
|
східних українських земель і викликала надзвичайно негативну |
|
Перехід Галицької армії під владу уряду УНР. 29 грудня договір про |
|
реакцію в Україні. З рішучим протестом виступили, зокрема |
24 грудня |
|
М.Грушевський і В. Винниченко. |
|
1919 р. |
об’єднання Наддніпрянської та Галицької армії було затверджено на |
|
Початок польсько-радянської війни. Стрімкий наступ польсько- |
|
засіданні уряду УНР. У відозві з цього приводу було висловлено віру |
25 квітня |
|
|
в те, що «від нині ніяка ворожа інтрига не розіб’є обох частин |
1920 р. |
українського війська: звільнено Житомир, Вінницю, Київ (7 травня) |
|
українського народу... Як матері однаково шкода своїх дітей так і |
|
та інші міста. Директорія переїздить до Києва. 9 травня польсько- |
|
наша мати Україна не може дійти до спокою, пока ваша наймиліша |
|
українська армія переправилась через Дніпро, але подальше їх |
|
вітчизна Галицька Земля не буде в купі з іншими землями |
|
просування було зупинено Червоною армією. Незважаючи на |
|
Самостійної Соборної України.» Ще не встиг сам факт підписання |
|
захоплення столиці, стратегічної мети війни не було досягнуто. Це |
|
договору, через комунікаційні труднощі, дійти до командування |
|
був змушений визнати й маршал Ю. Пілсудський. «Ми вдарили |
|
Наддніпрянської армії (вони його отримали лише 3 січня 1920 р.), а |
|
кулаком по повітрю – заявив він, прибувши до Києва 15 травня – |
|
три бригади галицької армії 1 січня 1920 р. підписали угоду з |
|
пройшли велику відстань, а живої сили противника не знищили». |
|
більшовиками про перехід УГА під радянське командування, які |
|
|
|
тепер називалися Червона Українська галицька армія (ЧУГА). Вона |
26 травня |
Зміна Уряду УНР, Головою Ради Народних Міністрів став В. |
|
налічувала 20 тис. чол., очолив її В.Порайко. Під час польського |
1920р. |
Прокопович. |
|
наступу в Україну 23 квітня 1920 р. частини ЧУГА почали |
|
Червона армія зайняла Київ. Керівники УНР покинули Київ, тепер |
|
роззброювати більшовицькі загони і переходять на сторону поляків, |
12 червня |
|
|
які відбирали у них зброю, заарештовували як «польських бунтарів» |
1920 р. |
назавжди. У кінці липня радянські війська вступили на територію |
|
і відправляли до концентраційних таборів у глиб Польщі. Так |
|
Польщі. 14 серпня польська армія перейшла в контрнаступ і |
|
трагічно закінчилася доля цієї армії. |
|
відкинули червоні війська за р. Буг. 12 жовтня було закликано |
|
Проголошення радянською владою загонів Н.Махна «поза |
|
перемир’я між Польщею та Радянською Росією тепер лише рештки |
9 січня |
|
військ УНР самостійно продовжували боротьбу з більшовиками. |
|
1920 р. |
законом». Отримавши наказ виступити в район Гомеля і Мозиря, Н. |
|
Залишки армії УНР перейшли річку Збруч і пішли у вигнання до |
|
Махно погодився тільки за умови визнання незалежності |
21 листопада |
|
|
Катеринославської і Таврійської губернії. У відповідь Всеукрревком |
1920р. |
Польщі. На всій території України радянській владі тепер не |
|
оголосив махновців «поза законом». 2 жовтня 1920 р. Н Махно уклав |
|
протистояли регулярні військові частини. Уряд УНР на вигнанні |
|
з командувачем Південного фронту М. Фрунзе угоду про спільні дії з |
|
очолив А. Лівицький, а після вбивства С.Петлюри в 1926 р., він |
|
Червоною армією проти білогвардійської армії барона П.Врангеля. В |
|
очолив Державний Центр УНР на еміграції. |
|
грудні 1920 р. після розгрому П. Врангеля і захоплення Криму, |
|
|
|
радянське командування вирішило позбутися махновців, кинувши |
28 грудня |
Укладання договору між РСФРР і УСРР. Договір закріпляв пряме |
|
проти них 2/3 своїх військ Південного фронту. |
1920 р. |
підпорядкування ключових сфер життєдіяльності України |
|
|
|
Радянській Росії. Об’єднувалися наркомати військових і морських |
5 лютого |
Прийняття Всеукрревкомом «Закону про землю». Поміщицька, |
|
справ, фінансів, праці, зовнішньої торгівлі, шляхів сполучення, пошт |
1920р. |
казенна і монастирська землі, конфісковані радянською владою, |
|
і телеграфів, Вищих рад народного господарства. Договір став |
|
передавалися селянам без викупу. |
|
першим кроком до об’єднання РСФРР і УСРР в єдину державу. |
21 квітня |
Варшавський договір між урядами Польщі і УНР (Договір |
18 березня |
Підписання Ризького мирного договору між РСФРР, УСРР та |
1920р. |
Ю.Пілсудського – С. Петлюри). Договір містив три конвенції: |
1921 р. |
Польщею. Польща визнавала існування УСРР. До Польщі відійшли |
|
1) політичну (21 квітня); |
|
Холмщина, Підляшшя. Західна Волинь і Західне Полісся. Інші |
|
2) торговельно-економічну (21 квітня); |
|
частини Правобережжя ввійшли до складу УСРР. Східна Галичина |
|
3) воєнну (24 квітня). |
|
залишилася за Польщею. |
|
Він був таємний і тому не підлягав ратифікації. Повний його текст |
ДОБА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ |
|
|
став відомим лише 1926 р. Польща визнавала урядом УНР |
||
|
Директорію на чолі з С. Петлюрою. С.Петлюра визнав права Польщі |
|
Маніфест австрійського цісаря Карла І, який проголосив |
|
на територію на захід від р. Збруч. Передбачалися спільні воєнні дії |
16 жовтня |
|
|
проти Радянської Росії. Україні прийшлося заплатити за свою |
1918 р. |
перетворення Австро-Угорщини на союз держав т.б. федеративну |
|
незалежність ціною величезних територіальних уступок Польщі. |
|
державу. Маніфест гарантував відновлення Польської держави і не |
93 |
94 |
|
давав ніяких обіцянок, щодо держави української. |
|
статті перед законом, 8-годинний робочий день, соціальний захист |
||
|
У Львові скликано «з’їзд мужів довір’я» - спільне зібрання близько |
|
людей похилого віку та інвалідів, охорону праці і громадський |
||
18-19 жовтня |
|
спокій, проведення аграрної реформи. |
|
||
1918 р. |
500 представників українських політичних партій Галичини і |
|
Для реалізації задекларованих у Маніфесті положень було утворено |
||
|
Буковини, депутатів (послів) парламенту , та крайових сеймів, |
9 листопада |
|||
|
єпископів, громадських діячів. Воно обрало Українську |
1918 р. |
уряд – Державний Секретаріат (згодом перейменовано у Раду |
||
|
Національну Раду – вищим органом влади західноукраїнських |
|
Державних Секретарів) на чолі з адвокатом К.Левицьким. Тодіж, 9 |
||
|
земель на чолі з адвокатом Є. Петрушевичем. Українська |
|
листопада Українська національна Рада затвердила назву держави: |
||
|
Національна Рада у своєму Маніфесті проголосила, що «ціла |
|
Західно Українська Народна Республіка (ЗУНР). |
|
|
|
етнографічна українська область в Австро-Угорщині... творить |
|
Ухвалено «Тимчасовий Основний закон про державну |
||
|
одноцільну українську територію» і що «ся українська національна |
13 листопада |
|||
|
територія уконститовується отсим як |
Українська держава...». |
1918 р. |
самостійність українських земель колишньої Австро-угорської |
|
|
К.Левицький, переводячи це рішення на зрозумілу для народу мову, |
|
імперії», який складався з 5 артикулів: |
|
|
|
заявив на мітингу 20 жовтня, що воно означає «утворення |
|
1) назва держави; |
|
|
|
Української держави в межах Австро-Угорщини». |
|
2) кордони; |
|
|
|
У Кракові створено Польську Ліквідаційну комісію, яка заявила, що |
|
3) державний суверенітет; |
|
|
28 жовтня |
|
4) державний устрій; |
|
||
1918 р. |
вся Галичина повинна відійти до Польщі і 1 листопада мала прибути |
|
5) герб. |
|
|
|
до Львова щоб перебрати владу від австрійського намісника |
|
Державна територія ЗУНР мала охоплювати землі населені |
||
|
Галичини генерала К.Гуйна. |
|
|
переважно українцями й означеними на етнографічній карті |
|
|
Пізно ввечері відбулось спільне засідання членів Національної Ради |
|
австрійської монархії 1855 року – це близько 70 тис. км2. Населення |
||
31 жовтня |
|
(на початок листопада 1918 р.) – 6,2 млн. чол., з яких 71% становили |
|||
1918 р. |
і військового Комітету, на якому було повідомлено, що |
|
українці, 14 % - поляки, 13% - євреї, 2% - інші, головним чином |
||
|
посилаючись на відсутність вказівок з Відня намісник у Львові |
|
німці. Єдиним джерелом влади проголошувався народ, який на |
||
|
відмовився передавати владу українцям. Від імені Військового |
|
основі загального, рівного, безпосереднього, |
таємного і |
|
|
Комітету сотник УСС Д. Вітовський заявив потребу негайно брати |
|
пропорційного права мав обрати в майбутньому Установчі Збори |
||
|
владу інакше завтра її візьмуть поляки. Було прийнято рішення про |
|
ЗУНР, а до цього реалізовував свою волю через Національну Раду як |
||
|
збройне повстання в ніч на 1 листопада. |
|
|
законодавчий і Державний Секретаріат як виконавчий орган. Гербом |
|
1 листопада |
В 4-й годині ранку українські військові (всього було близько 1,5 тис. |
|
ЗУНР був золотий лев на синім полі, обернений у правий бік. |
||
|
Наказ про мобілізацію громадян до Української Галицької Армії |
||||
1918 р. |
чол.) захопили ратушу, намісництво і |
заарештували намісника |
13 листопада |
||
|
К.Гуйна, комендатуру. О 5-й годині – взято міський телеграф, за |
1918р. |
(УГА) підписаний Головою Державного Секретаріату К. Левицьким |
||
|
кілька годин – вокзали. Таким чином влада у Львові перейшла до |
|
і держ. секретарем військових справ Д. Вітовським. Ядром УГА став |
||
|
українців, над ратушею замайорів жовто-блакитний прапор. Майже |
|
легіон Українських Січових Стрільців. Формування армії |
||
|
без перешкод здійснено переворот в інших містах і селищах Східної |
|
відбувалося найефективнішим шляхом – знизу, тому назви |
||
|
Галичини. У відовзі 1 листопада Укр. Національна Рада заявила: |
|
військових частин мали назви Коломийська, Бережанська тощо. У |
||
|
«волею українського народу утворилась на українських землях |
|
другій половині листопада УГА налічувала 25 тис. чол. А до вересня |
||
|
бувшої Австро-Угорської держави Українська держава». |
|
1919р. її ряди зросли до 125 тис. Головним чином тому, що |
||
2 листопада |
Буковинське народне віче (близько 40 тис. чол.) у Чернівцях |
|
населення вважало захист рідної землі справою життя і смерті. |
||
|
Відступ Українських військ зі Львова. Збройні сутички між |
||||
1918 р. |
ухвалило рішення про воз’єднання краю з щойно проголошеною у |
21 листопада |
|||
|
Львові Українською Державою. Обрано Український Крайовий |
1918р. |
українськими та польськими військами у Львові розпочалися відразу |
||
|
Комітет на чолі з письменником О. Поповичем. Але вже 5 листопада |
|
1 листопада. Не дивлячись на перевагу поляків в чисельності, а вони |
||
|
румунський уряд віддав наказ військам окупувати Буковину і 11 |
|
складали більшість у 200-тисячному Львові, перші три тижні бої |
||
|
листопада вони вже зайняли Чернівці. |
|
|
велися з перемінним успіхом. І лише після того як з Перемишля до |
|
|
Звернення Української Національної Ради з програмним |
|
Львова було перекинуто польські військові угруповування було |
||
5 листопада |
|
прийнято рішення залишити Львів. Уряд ЗУНР переїхав до |
|||
1918 р. |
Маніфестом до народу, в якому декларовано загальне виборче |
|
Тернополя, а з 2 січня 1919 р. – до Станіслава. |
|
|
|
право, рівність усіх громадян незалежно від віри, мови, стану чи |
|
|
|
|
95 |
96 |
1 грудня |
Укладено двосторонній «передвступний» договір між ЗУНР і |
1919 р. |
лютого до Львова прибула франко-англійська місія під |
1918 р. |
Директорією про «маючу наступну злуку обох українських держав в |
|
командуванням французького генерала Бартельмі. Доки на фронті |
|
одну державну одиницю». 3 січня Українська Національна Рада у |
|
утримувалась рівновага місія не проявляла активності. Як тільки в |
|
Станіславі затвердила цей договір. |
|
результаті Вовчухівської операції Львів опинився в стадії блокади і |
|
|
|
над головним угруповуванням польських військ нависла загроза |
4 січня |
Українська Національна Рада в Станіславі прийняла Закон про |
|
розгрому, Антанта відреагувала миттєво вимагаючи припинити |
1919 р. |
утворення Виділу (Президії) Ради в кількості 9 осіб (десятим був |
|
наступ. Голова місії Бартельмі прибув до головної тодішньої Ставки |
|
Президент Ради – Є. Петрушевич). До його компетенцій входило |
|
українських сил Ходорова і пред’явив ультиматум Антанти: |
|
формування уряду, призначення найвищих урядовців та військових, |
|
припинити війну і встановити демаркаційну лінію. Згідно з нею |
|
оповіщення законів, право амністії та помилування. Було утворено |
|
українські війська мали відійти на схід від річки Буг і до Польщі |
|
новий уряд – Раду державних секретарів на чолі з С. Голубовичем. |
|
переходили Львів, Дрогобицько-Бориславський нафтовий район, |
|
Цим було завершено реорганізацію державно-урядової структури. |
|
значна частина Східної Галичини. Як справедливо зазначала |
|
Чехословаччина з дозволу країн Антанти захопила, скориставшись |
|
українська сторона – це був «диктат» і тому галичани рішуче |
7 січня |
|
відкинули цей ультиматум. Таким чином місія Бартельмі |
|
1919 р. |
слабкістю угорського уряду західну частину Закарпаття, |
|
провалилася. Антанта стала на шлях односторонньої допомоги |
|
включаючи Ужгород. |
|
Польщі. Як з’ясувалося згодом Бартельмі у своєму поїзді навіть |
21 січня |
Всенародні збори «угорських українців» у м. Хуст прийняли |
|
привіз зброю для оточених польських військ. |
|
|
||
1919 р. |
рішення про приєднання до УНР. |
9 березня |
На прохання митрополита А. Шептицького звільнено всіх |
|
|
1919 р. |
інтернованих римо-католицьких священників, а 10 березня Виділ |
22 січня |
Акт злуки ЗУНР і УНР. |
|
Української Національної Ради оголосив амністію політв’язням |
1919 р. |
|
|
засудженим до 1 листопада. Українська влада прагнула досягти |
23 січня |
Хотинське повстання проти румунської окупації Бессарабії. Після |
|
громадянської злагоди. |
|
З’їзд вчителів середніх шкіл у Станіславові підвів підсумок |
||
1919 р. |
придушення румунськими військами цього виступу, частина |
21-23 березня |
|
|
повстанців перейшли через Дністер на територію України. |
1919 р. |
реформи освіти, зазначивши в своїй резолюції: «Школа повинна |
|
Закон «Про основи шкільництва» оголошував школи державними, |
|
бути національна і має не тільки приготовляти до студій на |
13 лютого |
|
університеті, а до життя і праці. Вона має бути вільна від всяких |
|
1919 р. |
а вчителів – державними службовцями; дозволено відкривати |
|
односторонніх впливів держави, церкви, політичних партій і |
|
приватні школи; українська мова стала основою в державних |
|
суспільних клас». |
|
школах; за національними меншостями – поляками і євреями – |
|
Робітничо-селянський з’їзд у Станіславові. Головна вимога – |
|
визнано «право на школу в рідній мові». |
30-31 березня |
|
14 лютого |
Спеціальним законом націоналізовано українські приватні гімназії |
1919 р. |
надання землі селянству. |
|
Впроваджено в обіг власну валюту – гривні (вартість = австрійській |
||
1919 р. |
в Долині, Городенці, Рогатині, Чорткові і Яворові, а також |
4 квітня |
|
|
учительські, жіночі семінарії в Коломиї, Львові і Тернополі. Всього |
1919 р. |
кроні) і карбованець (вартість = 2 крон). Із запровадженням нової |
|
було відкрито 20 гімназій, 30 середніх шкіл, 3 реальні училища, 7 |
|
валюти (головним чином банкноти 500 і 1000 гривень) відчувався |
|
учительських чоловічих і жіночих семінарії. |
|
брак дрібних грошей, що змушувало деякі повітові власті, зокрема |
|
Закон «Про мову» утверджував державність української мови, норми |
|
Тернополя, Збаража, Бродів та інші розпочати друк міських бон на |
15 лютого |
|
1, 2, 5 і 10 гривень, часто на простому, а то і обгортковому папері. |
|
1919 р. |
її функціонування та право національним меншинам вільно |
|
Вході грошової реформи, уряд прагнув підвищити зарплату, |
|
послуговуватися «їх рідною мовою в урядових зносинах з |
|
особливо кваліфіковами працівникам. Доречі зарплата педагога |
|
державними властями». |
|
(2400 кран) не набагато відрізняється від платні прем’єр-міністра |
15-17 лютого |
Вовчухівська операція УГА, в ході якої українські вояки фактично |
|
С.Голубовича (3500 кран). |
|
Закон про громадянство, згідно якого «право своїни» надавалося |
||
1919 р. |
перервали залізничний зв’язок між Львовом і Перемишлем, яким |
8 квітня |
|
|
ішла основна допомога польським військам в Галичині. |
1919 р. |
особам із постійним осідком проживання не менше 5 років і служба |
|
Припинено бойові дії в Галичині на вимогу країн Антанти. Ще 5 |
|
у державних установах і організаціях дозволялася лише після |
25 лютого |
|
прийняття громадянської присяги. Особи - «чужинці» мали право з |
97 |
98 |
|
26 травня покинути державу. |
|
14 квітня |
Закон «Про Земельну реформу», за яким поміщицькі землі |
|
1919 р. |
переходили в розпорядження земельного фонду. Порядкувати ними |
|
|
мала земельна повітова комісія з 3-х річними повноваженнями, а |
|
|
також комісії в громадах із щорічним обновлюваним складом. |
|
|
Стаття 18 закону передбачала: «... наділення землею не може |
|
|
розпочатися перед покінченням війни, поворотом жовнірів |
та |
|
полонених додому». При цьому заборонялося самовільне захоплення |
|
|
і розподіл вивільнених земель. Порушення каралося 6-ти місячним |
|
|
ув’язненням або штрафом 10 тис. корон. Уряд намагався уникнути |
|
|
звинувачень у «більшовизмі» і схильності до революційних |
|
|
конфіскацій і цим не задовольнив інтереси селян, які не хотіли |
|
|
чекати і масово захоплювати поміщицькі угіддя. Для ліквідації цих |
|
|
конфліктів владі приходилося застосовувати силу. |
|
15 квітня |
Повстання в промисловому центрі Дрогобичі, яке знайшло |
|
1919 р. |
підтримку навколишніх селян. Проходячи під радянськими гаслами, |
|
|
воно було прямим викликом Урядові ЗУНР. Силами жандармерії і |
|
|
військ виступ було припинено. |
|
15 квітня |
Ухвалено закон «Про вибори до сейму західної області УНР», |
|
1919 р. |
передбачав загальні, таємні, прямі вибори по національним куріям |
|
|
цивільних осіб не молодших 28 років. Мали бути вибрані: 160 |
|
|
депутатів від українського населення краю, 33 – від польського, 27 – |
|
|
від єврейського і 6 – від німецького. Всього 226 обранців. |
|
21 квітня |
Антанта прийняла рішення відправити армію Й. Галлера (близько |
|
1919 р. |
80 тис.) із Франції в Галичину. Ця армія повинна була використана |
|
|
виключно в боротьбі проти більшовиків. 30 квітня Й. Галлер прибув |
|
|
до Львова. Розпочалося широкомасштабна операція по цілковитому |
|
|
оволодінню Галичиною. УГА з боями відступили на південь |
|
|
Тернопільщини між річками Дністер і Збруч, контролюючи лише |
|
|
невеликий клаптик галицької території. |
|
7-28 червня |
Чортківська офензива (пролом). 25 тисячна УГА під |
|
1919 р. |
командуванням генерала О.Грекова стрімким контрнаступом |
|
|
змусила відступити понад 100 тис. польську армію. У результаті |
|
|
успішних боїв українські війська вийшли на підступи до Львова. Але |
|
|
цей успіх, через нестачу резервів, був нетривким. Польське військо |
|
|
отримавши допомогу, до Галичини прибув сам Ю. Пілсудський, |
|
|
зупинили наступ, а 28 червня поляки перейшли в контрнаступ по |
|
|
всьому фронту від Бродів до Калуша. |
|
9 червня |
Українська національна Рада, для того щоб стабілізувати ситуацію, |
|
1919 р. |
передала в руки Є. Петрушевича всю виконавчу і законодавчу |
|
|
владу. |
|
25 червня |
Верховна Рада Антанти в Парижі прийняла рішення |
«щоб |
1919 р. |
забезпечити особи і маєток мирного населення Східної Галичини |
|
|
|
проти небезпек, які їм грозять від більшовицьких банд,:... |
|
|
Уповноважити сили Польської Республіки вести свої операції аж по |
|
|
річку Збруч». Таким чином Антанта дала дозвіл Польщі на повну |
|
|
окупацію Східної Галичини. |
15 |
липня |
УГА і уряд залишають Галичину переправляються за р. Збруч на |
1919 р. |
територію, яку контролювали війська Директорії. |
|
10 вересня |
Сер-Жерменським договором Австрія зреклася Буковини на |
|
1919 р. |
користь Румунії, а Закарпаття – на користь Чехословаччини. |
|
16 |
листопада |
Є. Петрушевич, диктатор ЗУНР, покидає Україну і виїжджає до |
1919 р. |
Відня. |
|
18 |
березня |
Ризький мирний договір між Польщею з одного боку і РСФРР та |
1921 р. |
УСРР – з другого встановив новий кордон за яким, західноукраїнські |
|
|
|
землі відійшли до відновленої ІІ Речі Посполитої. |
15 |
берзня |
Рішення Ради Амбасадорів (Послів) великих держав Франції, |
1923 р. |
Великої Британії, Італії та Японії – визнати Східну Галичину |
|
|
|
частиною Польщі за умови, що цим етнічним українським землям |
|
|
буде надано статус автономії. Уряд ЗУНР, який перебував на |
|
|
еміграції після різкого протесту, змушений був самоліквідовуватися. |
Польща не тільки не виконала умови про надання автономії, а навпаки скасувала статус Галичини, як окремої адміністративної одиниці (розпущено Галицький сейм) замінено назву «Східна Галичина» на термін «Східна Малопольща» тощо.
РОЗДІЛ. УКРАЇНА В РАДЯНСЬКИЙ ЧАС Т. УКРАЇНА В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД /20-30-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ/
Січень – |
Антибільшовицькі виступи українських селян / близько 120 / , |
|||
березень |
охопили практично всю територію республіки. Селяни були |
|||
1921р. |
незадоволені політикою «воєнного комунізму» , виступали проти |
|||
|
продрозкладки. Селянські виступи та |
особливо |
повстання |
|
|
військових моряків у Кронштадті, які виступили з гаслом |
«Ради без |
||
|
комуністів» змусили більшовицьку партію відмовитись |
|
||
|
від політики «воєнного комунізму». |
|
|
|
Березень |
Х з’їзд РКП(б) в Москві прийняв рішення про відмову від «воєнного |
|||
1921р. |
комунізму», про заміну продрозкладки продподатком, а |
|||
|
надзвичайна сесія Всеукраїнського центрального виконавчого |
|||
|
комітету /ВУЦВК/ у Харкові |
його |
продублювала. |
Це стало |
початком нового курсу т.зв. нової економічної політики /НЕП/ , яка передбачала :
1)заміну продрозкладки продподатком;
2)вільну торгівлю(спочатку у межах місцевого товарообігу);
3)товарно-грошові відносини (в 1924 р. було проведено грошову
99 |
100 |