Порушення обмiну протеїногенних пiгментiв

Основним представником цiєї групи пiгментiв є меланiн. Сюди також вiдносять адренохром та пiгмент гранул ентерохромафiнних клiтин.

Меланiн (гр. melas – чорний) – буро-чорний пiгмент, який забезпечує специфiчне забарвлення шкiри, волос, очей. Вмiст меланiну в цих мiсцях залежить вiд виду, породи, вiку й iндивiдуальних особливостей тварини. Пiгмент має захисно-пристосувальне значення. У тварин з темним забарвленням шкiри обмiннi процеси протiкають бiльш iнтенсивно, вони стiйкiшi до iнфекцiйних хвороб.

У хiмiчному вiдношеннi меланiн бiлок (меланопротеїд), який мiстить вуглевод, азот i сiрку. Вiн нерозчинний у водi, кислотах, органiчних розчинниках але розчинний в лугах. Меланiн вiдновлює амiачний розчин нiтрату срiбла до металевого срiбла, знебарвлюється вiд перекису водню.

Меланiн утворюється з тирозину в меланоцитах. Вони походять з меланобластiв, що розмiщенi в епiдермiсi, волосяних цибулинах, сiтчастiй оболонцi ока, м'якiй оболонцi мозку i мають нейроектодермальне походження. У спецiальних органелах меланоцитiв – меланосомах пiд дiєю тирозинази з тирозину утворюється промеланiн (діоксифенiлаланiн – ДОФА), який полiмеризується в меланiн. Клiтини, якi не синтезують меланiн, а тiльки фагоцитують його називаються меланофагами. Вони забезпечують мiграцiю пiгменту в органiзмi. Регуляцiя меланогенезу здiйснюється вегетативною нервовою системою й ендокринними залозами. Стимулюють синтез меланiну меланостимулюючий гормон гiпофiзу, АКТГ (адренокортикотропний гормон), гормони щитовидної залози, статевi гормони, медiатори симпатичної нервової системи, а також ультрафiолетовi променi. Гальмують утворення меланiну мелатонiн та медiатори парасимпатичної нервової системи.

Порушення обмiну меланiну може проявлятись посиленням або послабленням утворення пiгменту, а також нагромадженням його в незвичних мiсцях. Цi порушення можуть бути вродженими або набутими, мати розповсюджений або мiсцевий характер. Набута меланiнова пiгментацiя органiв і тканин називається меланозом.

При загальному меланозi, що спостерiгається головним чином у худоби й овець при випасаннi їх на заболочених i закислених пасовищах, виявляють гiперпiгментацiю шкiри й нагромадження меланiну в печiнцi, легенях, нирках, на серозних оболонках, рiдше в оболонках головного й спинного мозку. При цьому в легенях окремi часточки чорного кольору чергуються з нормальними часточками блiдо-рожевого кольору й орган набуває вигляду, що нагадує рисунок шахової дошки. Печiнка дифузно забарвлена в чорний колір. Мiкроскопiчно глибки меланiну виявляють у цитоплазмi гепатоцитiв i зiрчастих макрофагiв, а також у стромi органа. Загальна набута гiперпiгментацiя шкiри спостерiгається при виснаженнi, авiтамiнозах, а також у собак при адiсоновiй хворобi, що виникає в зв'язку з ураженням надниркових залоз.

Мiсцевий меланоз виявляють у товстих кишках при хронiчних запорах, у пухлинах з клiтин меланоутворюючої тканини – меланомах; останнi часто виникають у коней сiрої мастi та в собак. Вроджене вогнищеве збiльшення меланiну в шкiрi спостерiгається в родимих плямах (невус), вони можуть бути джерелом виникнення меланом.

Вроджена недостатнiсть мiланiну або його вiдсутнiсть в органiзмi називається альбiнiзмом (лат. albus – бiлий) і зв'язана зi спадковою недостатнiстю тирозинази. Мiсцеву вроджену депiгментацiю шкiри визначають термiном вiтiлiго, а лейкодерма – це вогнищевi набутi безпiгментнi плями, що спостерiгаються пiсля запальних змiн та iнших уражень шкiри.

Адренохром – це продукт окислення адреналiну. Гранули пiгменту локалiзуються в клiтинах мозкової речовини надниркових залоз. Властивостi його мало вивченi.

Пiгмент гранул ентерохромафiнних клiтин – похiдний триптофану. Цi клiтини розмiщенi в рiзних вiддiлах шлунково-кишкового тракту й представляють собою функцiонально активну периферичну нейроендокринну систему. Вони синтезують серотонiн i мелатонiн. Встановлена пряма залежнiсть мiж кiлькiстю пiгменту в цитоплазмi клiтин i ступенем їх серотонiнової активностi. Пiгмент має аргентофiльнi властивостi, флюоресцує жовтим кольором пiсля обробки зрiзiв формальдегiдом.