Структура телемедичних систем
Всі телемедичні системи, або БРТМ (біорадіотелеметричні) системи можна розділити на дві основні групи:
1). Засоби віддаленого консультування, діагностики і навчання.
2). Засоби віддаленого моніторингу життєвих функцій (БРТМ системи).
Основою будь-якою телемедичноі системи першої групи є базова робоча станція (БРС).
За допомогою БРС проводиться ретельне всебічне обстеження пацієнта з одночасною передачею відповідної інформації довільній кількості учасників поточного консиліуму (відеоконференції).
Базова робоча станція - це комплекс апаратури і програмного забезпечення, що є багатопрофільним і багатоцільовим робочим місцем фахівця з можливостями введення, опрацювання, перетворення, виведення, класифікації і архівації загальноприйнятих видів клінічної медичної інформації, а також проведення телеконференцій. БРС є спеціалізованим медичним апаратно-програмним комплексом, призначеним для використання в медичних установах, наукових центрах і учбових закладах з метою проведення телеконференцій різного змісту, віддалених медичних консультацій, вирішення організаційно-методичних питань, отримання і надання бібліотечної, наукової, навчальної та іншої медичної інформаціії, з метою вирішення завдань, які виникають у медичних установах, організаціях, закладах і системах.
Проведення сеансу віддаленого консультування можливе простішими способами за допомогою:
- електронної пошти (зокрема, з використанням сhat - режиму ± оп-line діалогу);
- аудіоканалу;
- відеотелефону.
При цьому передається будь-яка інформація у вигляді тексту, графічних або відео файлів. При використанні таких телемедичних систем унеможливлено дослідження пацієнта в режимі rеal-timе (поточного часу).
Принципову схему телемедичної системи першої групи наведено на рис.2.
Рис.2. Схема телемедичної системи першої групи
Друга група телемедичних систем (системи біорадіотелеметрії БРТМ) призначена для віддаленого моніторингу життєвих функцій і загального стану обстежуваного пацієнта в процесі виконання ним певної активної діяльності. Загальну схему БРТМ системи показано на рис.3.
Рис.3. Схема телемедичної системи другої групи
Розвиток телемедицини у світі
Першою країною, яка поставила телемедицину на практичні рейки стала Норвегія, де є велика кількість важкодоступних для традиційної медичної допомоги місць. Другий проект був здійснений у Франції для моряків цивільного і військового флоту. А сьогодні вже важко назвати західноєвропейську країну, де б не розвивалися телемедичні проекти. Особливого розмаху сеанси "телемедицини" отримали в США.
В даний час в багатьох країнах і в міжнародних організаціях розробляються численні телемедичні проекти. ВООЗ розробляється ідея створення глобальної мережі телекомунікацій в медицині. Мається на увазі електронний обмін науковими документами та інформацією, її прискорений пошук з доступом через телекомунікаційні мережі, проведення відеоконференцій, заочних дискусій і нарад, електронного голосування.
Отримують розвиток і міжнародні мережі медичних телекомунікацій, спрямованих на різні цілі: система "Satellife" - для розповсюдження медичних знань в країнах, що розвиваються і підготовки кадрів, "Planet Heres" - запропонована ВООЗ система глобальних наукових телекомунікацій, міжнародної наукової експертизи і координації наукових програм, інші системи і мережі.
Європейське співтовариство вже кілька років тому фінансувало понад 70 міжнародних проектів, націлених на розвиток різних аспектів телемедицини: від швидкої допомоги (проект HECTOR) до проведення лікування на дому (проект HOMER-D). Головним завданням проекту є розвиток методів медичної інформатики, націлених на реєстрацію і формалізацію медичних даних, їх підготовку до передачі і прийому. Розробляються та випробовуються алгоритми стиснення інформації, стандартні форми обміну інформацією як на рівні вихідних даних (зображень, електричних сигналів, наприклад електрокардіограм, і т.д.), так і на рівні історії хвороби. Йде розробка автоматизованих робочих місць за різними лікарським і діагностичним спеціальностях (ультразвукова діагностика, комп'ютерна томографія, рентгенологія, біохімія).
Всі розрізнені на перший погляд проекти насправді добре скоординовані, існують проекти, інтегруючі всі конкретні розробки (наприклад, ITHACA), а також проекти, які здійснюють оцінки ефективності приватних проектів і поширення кращих рішень (STAR). Практично всі проекти дубльовані, тобто. ЄЕС свідомо йде на збільшення витрат, щоб отримати найкращі рішення.
В даний час в світі відомі більше 250 телемедичних проектів, які за своїм характером діляться на клінічні (більшість), освітні, інформаційні та аналітичні. З географічної поширеності проекти розпадаються на: місцеві (локальні всередині однієї установи, їх 27%), регіональні (40%), загальнонаціональні (16%) і міжнародні (17%).
З цих проектів особливу увагу привертають:
Проект в штаті Аляска (об’єднує сім точок для передачі рентгенівських зображень по лініях ISDN, включаючи супутниковий зв'язок; планується використання каналів NASA для телемедичних послуг жителів сільських районів Аляски і встановлення контактів з партнерами на Російському Далекому Сході).
Телемедична нейрохірургічна мережу в штаті Каліфорнія (протягом однієї години забезпечує консультації фахівців для району, де до того екстрена нейрохірургічна допомога була недоступна).
Інтегрований телемедичний проект в штаті Вірджинія (використовує Інтернет для організації телеконференцій, дискусійних груп, створення спільних баз даних, включаючи відео і аудіо фрагменти, графіком і пр.).
Телемедична програма штату Джорджія (з'єднує двосторонніми лініями зв'язку лікарні, амбулаторні клініки і в'язниці штату.
Телемедичні проекти для сільської місцевості в Університеті штату Колумбія (широкосмугові супутникові канали зв'язку для своєчасної передачі великих обсягів даних в територіальні госпіталі, у перспективі - поєднання супутникового зв'язку з наземними волоконно-оптичні каналами).
У Німеччині телемедичний проект університету Stuttgart (забезпечує віддалений доступ до електронного мікроскопа для декількох лікарень для оцінки телемікроскопії в телепатології).
Проект по телерадіології університетського госпіталю в Мангеймі (передача комп'ютерних томографічних, магнітно-резонансних, ангіографічних та інших зображень між різними корпусами та відділеннями, а також квартирами найбільш досвідчених фахівців, що чергують на дому).
Серед інших програм є ряд проектів, що пропонують телемедичні послуги вдома для важких хворих. У Канзаському університеті телемедичні технології використовуються для онкологічних консультацій, психіатричної допомоги у в'язницях і хоспісах, в Техасі (Гальвестонский центр телездоров'я і дистанційного навчання.
Наочний приклад: Дослідження у рамках програми TeleScot
Програма TeleScot нині досліджує можливості телемедицини в наданні допомоги пацієнтам з хронічними захворюваннями (наприклад, ХОБЛ-(хронічною обструктивною хворобою легенів (ХОБЛ);) у Шотландії. У одному з досліджень задіяні понад 250 чоловік з важкою формою ХОБЛ, половина з яких була забезпечена пристроями з сенсорними панелями, щоб вони могли реєструвати свої симптоми кожен ранок.
Пацієнти також використовують пульсоксиметри - для вимірювання рівня насичення крові киснем і частоти пульсу, пікфлоуметр - для виміру параметрів дихання і ваги - для виміру ваги. Ці результати автоматично передаються команді фахівців-медиків по захищеному інтернет-каналу за допомогою спеціально створеної комп'ютерної програми. Ця програма розподіляє пацієнтів відповідно до колірного кодування в червону, жовту або зелену категорію, так що фахівці можуть відразу визначити, кому вимагається зробити візит або подзвонити, а чий стан зараз є стабільним.
Фахівець з респіраторної фізіотерапії, який бере участь в проведенні випробування, коментували результати експерименту наступним чином: «Ми отримали найпозитивніші відгуки з боку людей, що беруть участь в цьому випробуванні, більшості пацієнтів сподобалося відчуття контролю над своїм станом. Система дає пацієнтам більше можливостей висловити свою думку відносно лікування їх захворювань, вони почувають себе спокійніше, оскільки знають, що їх результати щодня перевіряються фахівцем-медиком. І для лікарів, і для пацієнтів з ХОБЛ було дещо незвичне діяти в нових умовах, не так, як зазвичай, але ми повинні відмітити безперечні переваги, що надаються можливістю спостерігати пацієнтів таким чином».