14.2. Міське сміття

До міського сміття відносять різні кухонні відходи, папір, ганчір'я, бруд, пил, золу. По вмісту поживних речовин та удобрювальних якостей міське сміття наближається до гною. Однак швидкість розкладання його в ґрунті залежить від співвідношення компонентів, що перебувають у ньому. Так, міське сміття з більшою кількістю кухонних відходів і пилу розкладається швидше. Таке сміття можна використати на добриво безпосередньо без компостування. Сміття, у якому багато паперу, ганчір'я, обпилювань, розкладається повільніше і його краще попередньо прокомпостирувати. У міському смітті розраховуючи на суху речовину втримується в середньому 0,6- 0,7 % N, 0,5-0, 6 % Р₂О₅ й 0,6-0,8 % К₂О.

В овочівництві сміття використається як біопаливо в парниках. Тут він стає однорідним, розсипчастим й органічним добривам, що добре розклалися, що потім застосовують під будь-яку культуру. Норми некомпостованого сміття такі ж, як і гною (20-60 т/га). Після компостування або пропущення сміття через парники дозу зменшують до 20 т/га.

14.3. Біогумус

Біогумус - концентроване натуральне органічне добриво, що містить весь комплекс поживних речовин і мікроелементів необхідних рослинам. У біогумусе утримуються всі необхідні для розвитку рослин ферменти, ґрунтові антибіотики, вітаміни, гормони росту і гумінові речовини. Біогумус не містить патогенну мікрофлору, яйця гельмінтів, насінь бур'янів і важкі метали. Біогумус (вермикомпост) являє собою екскременти дощових хробаків - копроліти. Зовні він схожий на чорнозем, без неприємних запахів. Виробництво добрив біогумусу (вермитехнологія) є елементом екологічно чистого сільськогосподарського виробництва.

Копроліт у порівнянні з використанням традиційних органічних добрив ефективніше в 5-10 разів. Підвищують врожайність кукурудзи й інших зернових культур на 30-40%, картоплі й овочів до 70%, тобто при внесенні в ґрунт біогумуса в кількості від 3 до 10 тонн на один гектар площі, у залежності від типу і родючості ґрунтів. Дуже важливо, що при використанні біогумуса поліпшується якість продукції - кількість білка в зерні, цукру в коренеплодах, крохмалю в бульбах, вітамінів в овочах, фруктах і ягодах збільшується на 15- 45%. Продукція виходить екологічно чиста у відношенні змісту нітратів, хлорних з'єднань і інших шкідливих речовин. Копроліт вноситься як локально при посадці і посіві культур, а також і поверхово врозкид з наступним закладенням (боронуванням, культивацією).

14.4. Дефекат

Дефекат − побічний продукт цукробурякового виробництва; вапняне добриво. Сухий дефекат містить 60-75% CaCO₃, 10-15% органічних речовин, 0,2-0,7% N, 0,2-0,9% P₂O₅, 0,3-1% K₂O, мікроелементи. Внесення дефекату не тільки підвищує врожайність сільськогосподарських культур (цукрового буряка - 20-40 ц/га, озимої пшениці - 5-6 ц/га, багаторічних трав - до 10 ц/га), але і на 0,2-0,4% підвищує вміст цукру в цукровому буряку.

14.5. Осад і мули стічних вод з міст та підприємств

Осад і мули стічних вод являють собою специфічний вид відходів, які утворяться в результаті, як господарсько-побутовий, так і виробничої діяльності людини в умовах міської агломерації. На очисних спорудах міст та промислових підприємств утворяться опади, що у залежності від характеру виробництва і технологічних процесів можуть значно відрізнятися по хімічному складу, вологості, кількості сухої речовини, по кольорі і запахові, співвідношенню органічних і мінеральних компонентів і за іншими показниками.

Основну частину сухої речовини осаду з первинних відстійників (у середньому 60-75%) і активного мулу (у середньому 70-75%) складають органічні речовини. Органічна частина активного мулу в основному складається з речовин білкового походження (до 50%) при вмісті жирів і вуглеводів відповідно до 30 і 10%. У сирому осаді з первинних відстійників білків приблизно в 2 рази менше, а вуглеводів у 2,5-3 рази більше, ніж в активному мулі.

Осад і мул стічних вод являють собою бактеріологічну й епідеміологічну небезпеку. У них маються всі основні форми бактеріальних організмів: коки, палички, спірили, а також віруси. З патогенних мікроорганізмів зустрічаються збудники шлунково-кишкових і інших захворювань, велике число яєць гельмінтів.

Екологічна й економічна доцільність використання в якості нетрадиційних органічних добрив комунальних мулів доведена комплексними дослідженнями вітчизняних і закордонних авторів. Але основними проблемами при цьому є:

• гельмітне забруднення мулів і, відповідно, опадів комунальних стічних вод (КСВ);

• надходження важких металів у сільськогосподарську продукцію з ґрунтів, удобрених КСВ;

• дисбаланс поживних речовин (N, P, К, гумусу в КСВ).

Проблема дегельмінтації і знезаражування мулу у процесі підготовки осадів КСВ для внесення як органо-мінерального добриво повинна вирішуватися компостуванням протягом щонайменше 3-х років. Більш складним аспектом при використанні КСВ є нагромадження важких металів (ВМ) у сільськогосподарській продукції.