Інструкційна карта № 8 для проведення навчальної практики «тахеометричне знімання» з дисципліни «геодезія»

Робоче місце: лабораторія геодезії

Тривалість занять: 6 год

Тема заняття: Камеральна обробка вимірювань

Мета роботи: визначити координати і висоти тахеометричного ходу, висоти пікетів.

Матеріально-технічне оснащення: інструкційно-технологічні карти, довідкова література, журнал записів знімання, зарис, інженерний калькулятор, олівець

Правила безпеки:

1. Працювати тільки справним інструментом.

2. Виконувати всів вимоги пожежної безпеки.

3. Утримувати робоче місце в належному санітарному стані.

ЗМІСТ ТА ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

3. Визначення координат і висот тахеометричного ходу, висот пікетів.

1) Записують номери точок тахеометричного ходу в графу 1 відомості координат.(табл.4.2). У графу 2 з журналу тахеометричного знімання записують значення середніх горизонтальних кутів , у графу 5- горизонтальні проекції d довжин ліній. Записують у графу 4 визначені значення дирекцій них кутів ліній 5-6 і 9-1, а в графи 11 і 12 – координати опорних пунктів 6 і 9 (червоним кольором).

2) Обчислюють суму виміряних кутів:

= +++, (4.22)

3) Обчислюють теоретичну суму кутів розімкненого ходу, якщо виміряні праві кути, за формулою:

= _поч. – α_кінц. +180°n, (4.23)

або за формулою

_=кінц.. – α_поч.. +180° n, (4.24)

якщо виміряні ліві кути.

Тут: n – кількість кутів;

_поч, _кінц.. – відомі дирекційні кути початкової і кінцевої сторін, між якими прокладено хід.

5. Обчислюють кутову нев’язку в ході:

f_β=∑β_пр. - ∑β_Т. (4.25)

6. Визначають допустиму нев’язку:

f_βдоп=±1. (4.26)

Нев’язка f_β не має перевищувати f_βдоп . Нев’язку розподіляють (вводять у вигляді поправок) порівну на всі виміряні кути з оберненим знаком. Якщо у виміряних кутах є частки мінут, то поправки вводять з таким розрахунком, щоб виправлені кути в графі 3 визначались з точністю до мінути.

Сума виправлених кутів має дорівнювати їх теоретичній сумі.

6) Обчислюють дирекційні кути, якщо виміряні праві кути, за формулами

_6-7=_5-6+180º - ;

_7-8=_6-7+180º - ; (4.27)

_8-9=_7-8+180º - ;

І для контролю:

_9-1=_8-9+180º - ; (4.28)

або за формулами:

_6-7=_5-6+ - 180º;

_7-8=_6-7+ - 180º; (4.29)

_8-9=_7-8+ – 180º;

І для контролю

_9-1=_8-9+ – 180º; (4.30)

Якщо виміряні кути ліві

7) Визначають назви румбів, а їх величину – за формулами:

=α; (4.31)

=180α;

=α - 180;

=360 - α;

8) Обчислюють прирости координат за формулами прямої геодезичної задачі:

x_6-7= d_6-7 cos α_6-7 ; ∆y_6-7= d_6-7 sin α_6-7;

x_7-8= d_7-8 cos α_7-8 ; ∆y_7-8= d_7-8 sin α_7-8; (4.32)

x_8-9= d_8-9 cos α_8-9 ; ∆y_8-9= d_8-9 sin α_8-9;

Прирости координат обчислюють калькулятором або за допомогою таблиць приростів координат чи таблиць тригонометричних функцій і калькуляторів, в яких відсутні тригонометричні функції. Результати обчислень заокруглюють до 0,01 м і записують у гр. 6 та 7 з відповідними знаками, які визначають за величиною дирекцій них кутів або назвами румбів.

Так, якщо 0 < α <90º, то Δx і Δy будуть із знаком плюс;

якщо 90 < α < 180º, то Δx буде із знаком мінус, а Δy - із знаком плюс;

якщо 180 < α < 270º, то Δx і Δy будуть із знаком мінус;

якщо 270 < α < 360º, то Δx буде із знаком плюс, а Δy – із знаком мінус.

Обчислюють лінійні нев’язки та по осях координат. Їх знаходять як різницю між практичною і теоретичною сумою приростів. Для розімкненого ходу

=∑ Δx^′ - (- ), (4.33)

=∑ Δy^′ - (- ),

Де , , – координати кінцевого і початкового пунктів ходу. У нашому прикладі початковою є точка 6, а кінцевою – 9.

10) Обчислюють абсолютну лінійну нев’язку в периметрі ходу за формулою

=± (4.34)

та відносну нев’язку

=, (4.35)

Де – периметр ходу.

Допустима лінійна нев’язка в периметрі тахеометричного ходу не має бути більшою

доп = , (4.36)

де n – кількість сторін у ході.

За умови виконання нерівності ≤ доп Розподіляють нев’язки між усіма приростами прямо пропорційно до довжин ліній ходу і вводять у вигляді поправок з оберненим знаком.

Поправки обчислюють за формулами:

υ_∆хі = - υ_∆yі = - (4.37)

заокруглюють до 0,01 м і записують червоним кольором над обчисленими приростами в гр. 6 та 7.

11) Обчислюють виправлені прирости координат

∆ х_і = ∆ х́_і + υ_∆хі; ∆ y_і = ∆ ý_і + υ_∆yі; (4.38)

І записують в гр. 11 та 13. Сума виправлених приростів координат повинна дорівнювати відповідно (- ), (- ), тобто теоретичній сумі приростів.

12) Обчислюють координати точок теодолітного ходу за формулами

x₇=x₆ +∆x_6-7; y₇=y₆+∆y_6-7; (4.39)

x₈=x₇ +∆x_7-8; y₈=y₇+∆y_7-8;

і для контролю

x₉=x₈+∆x_8-9; y₉=y₈+∆y_8-9; (4.40)

тобто отримують відомі координати точки 9.

13) Виконують обчислення висот станцій тахеометричного ходу у відомості у такій послідовності.

У гр. 1 записують номери точок ходу (табл. 4.3)

У гр. 2 із схеми записують середні значення горизонтальних проекцій.

У гр. 3 із схеми записують середні перевищення h_сер. Сумуючи середні перевищення, знаходять їх практичну суму ∑ h_пр. Знаходять теоретичну суму перевищень як різницю висот кінцевої і початкової станції:

∑h_Т=H₉ – H_1. (4.41)

Обчислюють висотну нев’язку ходу

f_h. =∑h_пр. - ∑h_Т. (4.42)

Обчислюють допустиму висотну нев’язку тахеометричного ходу:

допf_h = , (4.43)

де – периметр ходу, n – кількість сторін.

Нев’язка f_h. не має перевищувати допf_h. У середні перевищення вводять поправки υ_∆h пропорційно до довжин ліній із знаком, оберненим до знака нев’язки. Сума поправок має дорівнювати значенню нев’язки з оберненим знаком ∑υ_∆h = - f_h.. Поправки, заокруглені до 0,01 м, записують у гр. 4 і обчислюють виправленні перевищення (гр. 5):

h_i = + υ_∆hi (4.44)

Маючи висоту H₆ початкового пункту і кінцевого H₉, визначають висоти всіх станцій техеометричного ходу (гр. 6):

H₇= H₆ + h_6-7 (4.45)

H₈= H₇ + h_7-8

і для контролю

H₉= H₈ + h_8-9 (4.46)

Визначені висоти станцій записують у журнал (дод. А).

14) Обчислюють висоти пікетів за формулою:

H_пік = H_ст + h_ст-пік +i – l, (4.47)

Де h_ст-пік – перевищення між станцією і пікетами;

і– висота приладу;

l – висота наведення

Таблиця 4.2. Відомість обчилення координат тахеометричного ходу

Номери вершин	Кути		Дирекцйні кути	Довжини ліній (горизонт. проклад.)	Прирости координат				Координати
	Виміряні	Виправлені			Обчилені		виправлені		х	y
					∆х	∆y	∆х	∆y
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11

Таблиця 4.3 Відомість обчилення висот станцій тахеометричного ходу

№ станцій	Довжина ліній	Середні первищення	Поправки	Виправлені первищення	Висоти станцій
1	2	3	4	5	6

Завдання для самостійної роботи: дооформити звіт, дати письмові відповіді на питання, зробити висновок по роботі.

Після виконання завдання студент повинен:

Знати:

• що таке робоча схема?

• як здійснюється контроль польових вимірювань?

• що таке кут нахилу, як він вираховується?

• як визначають координати і висоти пікетних точок?

Вміти:

• здійснювати контроль польових вимірювань;

• складати робочу схему;

• здійснювати обробку журналу тахеометричного знімання;

• вираховувати кути нахилу, перевищення, горизонтальні проекції і висоти пікетних точок;

• визначати координати точок.

Навчальні посібники:

1. Г.О Порицький, Б.І. Новак, Л.П.Рафальська. Геодезія. – Київ, 2007

2.Абрамович М.Ф., Славський Я.Е., Гринюк М.Я. Геодезія. – Львів, 1996

3. В.Ващенко, В.Літинський, С.Перій. Геодезичні прилади та приладдя. Львів Євросвіт, 2006

4. А.Л. Островський, О.І. Мороз, З.Р. Тартачинська, І.Ф. Гарасимчук. Геодезія, топографія. – Львів, 2011.

Викладач ______________Пиріг А.В.

Розглянуто на засіданні циклової комісії фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін

Протокол № _____від «___»_________2012р.

Голова комісії _________________І.М. Блауцяк