Розділ 3. Методи вимірювання і вдосконалення спритності

Сучасний футбол має тенденції до відносної універсалізації гравців, до їх уміння (при необхідності) ефективно діяти на будь-якій ділянці поля, як в обороні, так і в атаці. Структура гри, у зв'язку з цим, пред'являє підвищені вимоги до таких фізичних якостей як швидкість, спритність, силова – витривалість. Це, у своєю чергою, вимагає від тренерів усвідомленого застосування в учбово-тренувальному процесі найбільш ефективних засобів і методів розвитку рухових можливостей гравців. Успіх в рішенні даного питання перебуває в прямій залежності від розуміння тренером важливості даної проблеми, а також від наявності тестових методик, що дозволяють вимірювати (контролювати) розвиток даних якостей на тренуваннях і ступінь реалізації в змагальних умовах.

Таким чином, основними вимірниками спритності виступають – координаційна складність, точність і час виконання достатнього завдання. Стосовно футболу вимірником спритності також може бути здатність розподіляти і перемикати увагу, що залежить від зорового аналізатора.

Також розроблені методи вимірювання спритності у футболістів. Під час роботи над цією проблемою ми прагнули, щоб запропоновані нами методи максимально моделювали обстановку, змагання. Наприклад:

• біг по периметру квадрата із стороною 10 м. У другій спробі випробовуваному необхідно оббігти чотири стійки, встановлені на другій і четвертій стороні (їх дві на кожній з відстанню між ними, рівною двом метрам).

Футболістів також досліджували в бігу на 40 м по прямій.

Різниця в часі пробіжки складних завдань і час подолання відрізка 40 м по прямій вважалася критерієм оцінки спритності;

• здатність гравців перебудовувати рухову діяльність залежно від зміни ситуації при діях з м'ячем оцінювали за допомогою пристрою, що моделював виникаючі в грі ситуації. Реєстрували час і точність виконання завдання;

• здатність диференціювати м'язові зусилля оцінювали за допомогою контактної платформи і цифрового мілісекундоміра. Футболісту давали зав­да­ння вистрибнути вгору спочатку в повну силу, а потім в половину зусилля [5].

Відхилення від "належного" (очікуваного) результату ставало показником досліджуваної здатності.

По коефіцієнту ефективності ряду ігрових прийомів (наприклад, прийом м'яча в русі, передача м'яча, відбір м'яча, обведення супротивника, удари по воротах) експертним методом визначали спритність футболістів.

Крім того група тренерів оцінювала дії гравців по чотирьох критеріях, що характеризують компоненти спеціальної спритності, це:

• тактичне мислення;

• швидкість орієнтування;

• точність передач і ударів у ворота;

• координаційні здібності.

Таблиця 3.1

Результати досліджень [5]

Тести	Юнаки		Назва команди		—""—
	X	V%	X	V%	X	V%
Біг на 40 м по прямій (с)	5,96	5	5,54	4	5,57	2
Біг на 40 м із зміною напряму (с)	9,83	5	8,47	6	8,31	2
Біг на 40 м по периметру квадрата (с)	10,75	3	—	—	9,78	2
Різниця (с) в бігу з реагуванням на сигнал і пробігами 40 м по прямій	3,87	10	2,92	17	2,72	4
Різниця (с) в бігу на 40 м по периметру квадрата в пробіжці 40 м по прямій	4,79	8	—	—	4,15	3
Точність м'язового диференціювання (см)	—	—	4,11	127	3,89	15
Час, що витрачається на передачу м'яча (с)	—	—	4,3	28	1,28	68
Точність передачі м'яча (бали)	—	—	0,63	25	0,7	28
ТЕСТ НА КООРДИНАЦІЮ
Завдання 1. Час (с) Число помилок	— —	— —	1,14 7,8	105 31	0,68 6,46	11 15
Завдання 2 Час (с) Число помилок	— —	— —	1,16 8,48	104 43	1,01 8,65	32 12

Аналіз результатів, наведених у таблиці 3.1, показує, що найбільш однорідні результати одержані в узагальненому тесті з подоланням 40 м відрізка, у юних футболістів варіативність у цьому тесті 8-10 %, що дещо вище в порівнянні з дорослими гравцями.

Помірну варіативність має показник часу складної реакції при передачах м'яча і точність передач. Значний розкид виявлений в показниках м'язового диференціювання (127%).

Видно, що у відносно простих і звичних завданнях міжіндивідуальна мінливість результатів невелика. У завданнях, що вимагають максимального прояву спритності, відмінності помітніші.

Разом з тим, результати тестування футболістів в польових умовах (наприклад, біг з рішенням специфічних грі, але раптово виникаючих завдань; швидкість (своєчасність) і точність виконання передачі м'яча) мають істотні коефіцієнти з показниками ефективності техніко-тактичних дій.

Об'єктивність показників в тестах з визначенням спритності знаходимо по коефіцієнту узгодженості оцінок.

Оскільки коефіцієнти узгодженості виявилися достатньо високими (0,80; 0,82 і 0,87) – використані методи оцінки спритності слід вважати інформативними, надійними і об'єктивними.

Як бачимо, труднощі оцінки і множинність вимірюваних компонентів складових спритність, значно утрудняють контроль цієї важливої для футболу якості, але все таки не роблять такий контроль неможливим.

Слід зазначити, що з квітня по вересень (тобто весь експериментальний період) футболісти виконували рекомендовані спеціальні вправи, що зв'язано впливають як на розвиток спритності, так і на зростання техніко-тактичної майстерності.

Наведемо вправи характерні для певних періодів підготовки футболістів.

Загальнопідготовчий період.

1. Два гравці біжать в 3-4 м один за одним. Ведучий раптово змінює напрям і швидкість бігу.

Завдання веденого – повторити всі рухи ведучого.

2. Гравці в колоні поодинці в 30 метрах від тренера [5].

Футболісти виконують прискорення у бік тренера.

Якщо тренер підняв праву руку – гравець починає бігти протиходом (до лінії старту).

Спеціально-підготовчий період.

1. З положення "лежачи на спині" гравець виштовхує м'яч обома руками від грудей і, схопившись (не давши м'ячу торкнутися землі (підлоги), приймає його на ногу і починає ним жонглювати.

2. Гравець розміщується лицем до стіни на відстані 4 м від неї.

Асистент з відстані 8-10 м рукою посилає м'яч (то справа, то зліва) в стіну.

Завдання: зупинити відскакуючий м'яч.

Після 10-12 кидків – зміна ролей.

3. Ігрове поле (майданчик) розділені на три зони. У ближній гравці мають право торкатися м'яча один раз, в середній три, в дальній – число торкань не обмежене.

Вправа дозволяє вдосконалювати швидкість переходу гравців від оборони до атаки і навпаки.

Важливою особливістю цих завдань є те, що футболістам надається можливість оволодіти великим запасом раніше невідомих рухових навиків. Це сприяє тому, що в процесі гри футболісти мобільніші до рішення техніко-тактичних задач. Крім того, накопичений об'єм різноманітних рухових навиків надає можливість гравцям імпровізувати в процесі реалізації ситуативних завдань.

Таким чином, спеціальна спритність є лімітуючим чинником в досягненні високих спортивних результатів у футболі.

Підвищення ефективності ігрових прийомів футболістами, що брали участь у експерименті, слід розцінювати як наслідок доцільного використання тренерами вправ, що надали зв'язану дію як на підвищення точності виконання ігрових прийомів, так і на техніко-тактичну майстерність, пов'язану з різними проявами спритності в складних моментах гри. Подальші дослідження передбачається провести у напрямі вивчення інших проблем вимірювання і вдосконалення спритності.