Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СУМ.doc
Скачиваний:
181
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
497 Кб
Скачать
☆

Додаток

Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована чи якого стосується дія, процес, ознака, стан. Додаток має такі диференційні ознаки: а) це другорядний член речення; б) виражає об'єктні семантико-синтаксичні відношення; в) виражається найчастіше іменниками в непрямих відмінках або їх еквівалентами; г) стоїть після опорного слова; г) поєднується з опорним словом підрядним зв'язком керування; д) відповідає на питання непрямих відмінків.

Основною семантичною ознакою додатка є його предметне (об'єктне) значення, що й зумовлює характер засобів його вираження. Тому додаток зазвичай виражається іменниками, займенниками, співвідносними з іменниками, субстантивованими словами, а також цілим словосполученням

Додатки поділяються на прямі й непрямі. Прямий додаток вказує на об'єкт, безпосередньо охоплений дією, процесом або станом. Він залежить від перехідних дієслів і виражається знахідним відмінком без прийменника. У деяких випадках прямий додаток може виражатися й родовим відмінком без прийменника, а саме:

а) якщо з перехідним дієсловом вживається заперечна частка не: Не зрони сльози, котра не зрадить ні життя, ні гніву;

б) якщо дія поширюється не на весь предмет, а лише на його частину: Оксана наливає води; Я поставив пташеняті хліба.

Непрямі додатки виражаються іменниками чи іншими субстантивованими словами у формі знахідного відмінка з прийменником або у формах інших непрямих відмінків як з прийменниками, так і без них: Пашить медами скосиста гора. Непрямі додатки залежать від перехідних і неперехідних дієслів: Мрію пестив я свою пензлем, олівцем . Непрямі додатки можуть також залежати від іменників, прикметників, дієприкметників та дієприслівників: І подвиг сторожа на маяку достоїн пісні, пензля і граніту.

Означення

Означенням називається другорядний член речення, який указує на ознаку предмета і підпорядкований іменникові, що називає предмет. Означення має такі диференційні ознаки: а) є другорядним членом речення; б) виражає означальні відношення; в) залежить тільки від іменника; г) виражається у типових випадках прикметниками та іншими словами в прикметниковій функції; г) за прямого порядку слів стоїть перед означуваним іменником; д) з означуваним іменником з'єднується підрядним зв'язком - узгодженням.

За характером синтаксичного зв'язку з означуваним словом означення поділяються на узгоджені й неузгоджені.

Узгоджене означення поєднується з означуваним словом граматичним зв'язком узгодження: 3 кожної гілочки на калині звисають важкі червоні грона . Узгоджене означення здебільшого виражається прикметниками і дієприкметниками, а також числівниками, займенниками: У них у мріях стільки сонця і ще не співаних пісень, що пломінкий, жаркий вогонь цей ще не один освітить день

Неузгоджене означення поєднується з означуваним словом зв'язком керування або прилягання: У цих садах, в сонатах солов’їв він чує тихі кроки браконьєра . Неузгоджені означення виражаються іменниками у формі непрямих відмінків з прийменниками чи без них (гурт дітей, виводок каченят, хлопець без вусів, сосна на кручі); інфінітивом (бажання вчити, мрія побачити); прислівником (дорога направо), дієприслівником (читання лежачи).

Іменники, які виступають означеннями, втрачають значення предметності й виражають ознаку іншого предмета.