Завдання до виконання роботи

1. Опрацювати теоретичні відомості лабораторно–практичного заняття.

2. Скласти звіт за такою формою: а) назва, мета роботи, обладнання; б) законспектувати навчальний матеріал теоретичних відомостей.

3. До розробленого плану-конспекту уроку створити тестові завдання для контролю знань учнів і ввести їх до бази даних «Конструктора тестів».

4. Підготувати відповіді на контрольні запитання.

Контрольні питання

1. Пояснити розгалужене, лінійне і мішане програмування.

2. Що називають стандартизованим контролем знань?

3. Як проводиться безмашинний варіант стандартизованого контролю знань?

4. З якою метою складають тестові завдання? Які до них ставляться вимоги?

5. Які чинники впливають на зміст тестових завдань?

6. Які існують методики використання тестових технологій і в чому вони полягають?

Лабораторно–практичне заняття 6

Техніка безпеки у шкільних кабінетах,

обладнаних технічними засобами навчання

Мета роботи: а) засвоїти основні вимоги електробезпеки й пожежної безпеки під час використання технічних засобів навчання;

б) вивчити будову та правила використання вогнегасників різних типів;

в) засвоїти основні вимоги санітарно–гігієнічних нормативів щодо застосування ТЗН.

Обладнання: вогнегасники ОУ, ОХП–10, ОП–1, протипожежне обладнання лабораторії, запобіжники різних типів.

Теоретичні відомості

1. Загальні вимоги техніки безпеки при роботі з ТЗН. Переважна більшість технічних засобів, які використовуються у загальноосвітніх школах, розраховані на мережу змінного електричного струму напругою 220 В. Це потребує неухильного додержання правил електробезпеки:

1. Перед вмиканням приладу в мережу необхідно переконатися у справності запобіжників та відповідності їх розрахунковому струму. Ігнорування цієї вимоги може не тільки вивести з ладу прилад, але й стати причиною пожежі та інших трагічних випадків.

2. Не можна вмикати у розетку прилад із знятими фальшпанелями та захисними кришками, бо це відкриває доступ до деталей, які знаходяться під напругою. Крім того, зняття кришок приводить до забруднення внутрішніх частин приладів, що стає причиною порушень нормальної роботи кінематичних та електричних їх вузлів.

3. Не дозволяється залишати навчальну техніку під напругою, якщо демонстрація завершена.

4. Під час пошкодження технічних засобів у процесі їх експлуатування розпочинати ремонт можна лише при умові відключення апаратури від мережі.

5. Не можна встановлювати нові запобіжники у прилади, що знаходяться під напругою.

6. При ввімкненому телевізорі забороняється знімати захисну кришку і вмикати телевізор без неї. У телевізорах є елементи, що живляться напругою 6000–27000В (у залежності від модифікації). Навіть після вимкнення телевізора, кінескоп та конденсатори зберігають небезпечний потенціал протягом 5–20 хвилин.

При проходженні через тіло людини електричний струм може викликати опіки, судоми, припинення дихання, людина може втратити свідомість і в результаті може наступити смерть. Тому, кожному вчителю необхідно не лише добре знати і дотримуватись правил експлуатування різних електричних приладів, але й уміти правильно надати першу допомогу потерпілому. Якщо учень доторкнувся до струмопровідної частини приладу або провідника, які знаходяться під напругою, потерпілого якнайшвидше слід звільнити від дії струму, попередньо вимкнувши живлення устаткування. Якщо це неможливо, то надівають гумові рукавиці та калоші або стають на гумову ковдру і обережно, взявши потерпілого за одяг, відтягують його від предмета, який знаходиться під напругою. Потім потерпілого переносять у приміщення, яке добре провітрюється, створюють доступ повітря до грудної клітки і кладуть його на спину, трохи піднявши голову. Якщо він втратив свідомість, то йому дають нюхати нашатирний спирт. Коли ж він дихає рідко та судомно, або дихання відсутнє – негайно роблять штучне дихання.

Крім дотримання правил електробезпеки слід уникати доторкання руками до механічних вузлів різноманітного обладнання, бо вони спричинити механічні ушкодження. Кінопроекційні, проекційні, «звукові» та електронні лампи сильно нагріваються і можуть викликати опіки. Тому лампи необхідно замінювати на нові після вимикання та охолодження. При юстируванні освітлювально-проекційних систем апаратів уникайте прямого потрапляння світла, щоб запобігти ураження очей потужним пучком світла.

2. Пожежна безпека. Під явищем «пожежа» розуміють стихійне розповсюдження вогню, який вийшов з–під контролю людей і призводить до матеріальної шкоди, а іноді й до загибелі людей. Тривалість пожеж і розмір збитків залежать від характеру та величини пожежного навантаження. Пожежі виникають внаслідок властивості деяких матеріалів (особливо органічного походження) горіти.

Під горінням розуміють хімічну реакцію поєднання горючої речовини з киснем, при цьому змінюється хімічний стан речовини, виділяється тепло й випромінюється світло. Горіння може відбуватися лише за таких умов: наявності кисню; наявності речовини, яка може горіти; наявності температури займання. У приміщенні завжди є займистий матеріал, повітря у своєму складі містить кисень. У зв’язку з цим постійно існує вірогідність виникнення пожежі. Техніка гасіння пожеж ґрунтується саме на усуненні однієї з умов горіння. Наприклад, предмет, що горить, поливають водою (знижують температуру) або накривають цупкою тканиною (припиняється доступ кисню).

Простір, в якому розвивається пожежа, умовно поділяється на три зони: горіння, теплової дії, задимлення.

Зоною горіння називається частина простору, в якому відбуваються процеси термічного розкладання чи випаровування горючих металів і речовин. Зона теплової дії примикає до межі зони горіння. У цій частині простору протікають процеси теплообміну між поверхнею полум’я і горючими матеріалами.

Зона задимлення – це частина простору, що примикає до зони горіння і заповнена димовими газами в концентрації, яка створює загрозу життю й здоров’ю людей. До цієї зони може входити навіть більший об’єм, ніж до зони теплової дії.

Пожежна безпека – це стан об’єкта (навчального закладу), при якому з регламентованою ймовірністю унеможливлюється виникнення й розвиток пожежі та впливу на людей небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Пожежна безпека забезпечується організацією систем профілактики й активного пожежного захисту. Для запобігання пожежам на об’єктах розробляють організаційні, технічні, режимні, пожежно–евакуаційні, тактико–профілактичні та інші заходи.

При виникненні пожежі головною небезпекою, від якої гинуть люди, є дим і гаряче повітря, тому в задимленому приміщенні дихати потрібно тільки через мокру щільну тканину. У задимленому приміщенні слід пересуватися поповзом, бо внизу менше диму.

Виходячи із приміщення, де виникла пожежа, потрібно зачинити щільно двері, щоб припинити доступ кисню. Якщо в класній кімнаті (коридорі) з’явився дим, потрібно негайно з’ясувати, що трапилося, а потім якнайшвидше залишити приміщення через основні чи запасні виходи. В екстремальних ситуаціях слід уникати паніки, бо людина, яка неадекватно оцінює ситуацію, може без вагомих причин, наприклад, вистрибнути з п’ятого поверху, рятуючись від вогню.

При виникненні пожежі вже на першій стадії виділяється теплота, токсичні продукти згоряння, можливі обвалення конструкцій. Тому в таких випадках слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені строки. Показником ефективності процесу евакуації є час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення й будівлю навчального закладу загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в цілому менша критичної тривалості пожежі.

Критичною тривалістю пожежі вважається час досягнення при пожежі небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі. Не вважаються евакуаційними ті виходи, які пов'язані з механічним приводом (ліфти, ескалатори), сходи, котрі не розміщені в сходових клітках. Евакуаційних виходів із приміщень кожного поверху має бути не менше двох. Мінімальна ширина шляхів евакуації – не менше 1 м, дверей – 0,8 м. Двері на шляхах евакуації мають відчинятися у напрямку виходу із приміщення. У кожному приміщенні слід розвішувати на видному місці план евакуації людей і матеріальних цінностей, а також пожежні щити з первинними засобами пожежегасіння.

Під первинними засобами пожежегасіння розуміють пісок, ковдри, лопати, сокири та інше обладнання, яке можна використати для гасіння пожежі. Для гасіння твердих предметів, які не знаходяться під напругою, можна користуватися водою. Гасити горючі рідини водою не дозволяється, бо вони легші за воду і спливають на поверхню, продовжуючи горіти. Широко застосовують також пінні, порошкові й вуглекислотні вогнегасники.