Області байкальської складчастості

Мета і завдання роботи

Метою роботиє вивчення студентами областей байкальської епохи складчастості, їх геологічної будови, історії геологічного розвитку та закономірностей розповсюдження корисних копалин.

З Н А Т И всі області байкальської епохи складчастості, їх структурні елементи та корисні копалини.

В М І Т И знайти на тектонічній карті світу області байкальської епохи складчастості, їх структурні елементи; охарактеризувати особливості геологічної будови, історію геологічного розвитку та корисні копалини.

Основні теоретичні положення

Області байкальської складчастості утворились в еру тектогенезу в пізньому докембрії (1500-550 млн. років). Типовими районами розвитку геосинклінальних утворень є складчасті системи Єнісейського кряжу, Східних Саян та Байкальської гірськоскладчастої області, а також складчаста система Аделаїда в Австралії. Орогенні формації у вказаних районах різновікові і слабо диференційовані. Специфічними особливостями областей є тривалість формування, що відповідає практично всьому пізньому протерозою, переважно осадовий склад потужних накопичень відповідає неглибокому морю, евгеосинклінальні зони розвинуті слабо, а гранітоутворення обмежене.

Байкаліди утворюють давні ядра багатьох палеозойських складчастих систем: Уралу, Таймиру, Центрального Казахстану, Північного Тянь-Шаню, значні простори фундаменту Західносибірської плити. Присутність давніх масивів байкальської складчастості, в тій або іншій мірі регенерованих альпійськими тектонічними рухами, встановлено на Кавказі, в Афганістані, Ірані і Турції. Одновікові з байкалідами структури широко розвинуті на всіх континентах.

На багатьох платформах у зв’язку з окремими фазами байкальської складчастості формувалися авлакогени, які заповнювались потужними осадовими та осадово-вулканогенними відкладами, пов’язаними з плитними комплексами. Сюди слід віднести Тімано-Печорську область, яка прилягає до Східноєвропейської платформи, та Патагонську платформу Південноамериканського континенту. Байкальська складчастість визначила розміщення головних структурних елементів Землі протягом всієї її наступної історії геологічного розвитку.

Фундамент областей байкальської складчастості складається із архейських і протерозойських комплексів, а осадовий чохол - із палеозойських, мезозойських і кайнозойських відкладів. З байкальською складчастістю пов’язаний масовий розвиток родовищ мідистих пісковиків, гідротермальних родовищ золота, міді, олова і вольфраму.

Порядок проведення роботи

1 Скласти тектонічні схеми всіх областей байкальської складчастості з виділеними на них основними структурними елементами.

2 У виділені на схемах структурні елементи нанести у відповідних умовних позначеннях корисні копалини.

3 Розмалювати схеми кольором, що відповідає байкальській епосі складчастості, з виділенням різних відтінків відповідно до структурних елементів.

Звітність

Результати роботи оформляються у вигляді звіту, який містить:

а) пояснювальну записку;

б) тектонічні схеми всіх областей байкальської епохи складчастості з нанесеними на них корисними копалинами.

Запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте основні особливості складу і будови стратиграфічних комплексів порід.

2. Назвіть основні структурні елементи всіх областей байкальської складчастості.

3. Дайте порівняльну характеристику Тімано-Печорської плити та Байкальської гірськоскладчастої області.

4. Наведіть основні етапи в історії геологічного розвитку областей.

5. Охарактеризуйте основні корисні копалини областей.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4