1.2 Особливості методики планування діяльності функціонально-організаційних структур

Які б обсяги діяльності не визначило підприємство на майбутній плановий період, їхнє досягнення буде залежати від наявності (налагодженої системи постачання), достатності та якості необхідних ресурсів. В умовах обмеженості ресурсів складне завдання оптимізації виробничої програми підприємства може вирішуватися шляхом використання інформаційних технологій та прикладного програмного забезпечення.

Інформаційні технології – це комплекс методів оброблення вхідних даних у надійну й оперативну інформацію механізму прийняття рішення за допомогою апаратних та програмних засобів для досягнення оптимальних

ринкових параметрів об'єкта управління [2, c. 179]. Інформаційні технології, пришвидшуючи процес отримання і використання величезної бази інформації, розширюють можливості ефективного управління, допомагають в обґрунтуванні управлінських дій у конкретних умовах господарювання.

Під оптимальною виробничою програмою звичайно розуміють досягнення у заданих умовах максимальних результатів або мінімальних витрат виробництва. Таким чином, виникає потреба у розв'язанні екстремальної математичної задачі. Необхідною передумовою пошуку оптимального рішення є, по-перше, вибір критерію оптимальності та, по-друге, встановлення наявних обмежувачів ресурсів. У цьому випадку широко використовують метод лінійного програмування [5, с. 118]. Із застосуванням прикладних комп'ютерних програм він значно спрощується. Використання інформаційних технологій та пакету MS Excel під час планування виробничої програми підприємства досить ефективне, оскільки не потребує значних витрат часу на оброблення інформації і дає змогу оптимізувати виробничу програму підприємства в умовах обмеженості сировинних ресурсів.

Сучасний стан розвитку комп'ютерної техніки та програмного забезпечення "дозволяє ефективно проводити оптимізаційні розрахунки і отримувати оптимальний варіант плану за достатньо короткий час" [2, с.57]. Для цієї мети використовується цілий ряд доступних на ринку потужних спеціалізованих комп'ютерних програм. Широкому впровадженню методів оптимального планування сприяє також і те, що такі задачі можна зараз розв'язувати навіть з допомогою звичайних табличних процесорів.

Виробничу програму газотранспортного підприємства називають також планом транспортування і постачання газу. Такий варіант назви виробничої програми точно і лаконічно відображає галузеву специфіку виробницгва та сутність послуг, що надаються підприємствами трубопровідного транспорту газу.

План транспортування і постачання газу складається кожним територіальним управлінням магістральних газопроводів, що входять до складу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

З метою розробки плану транспортування і постачання газу складаються схеми найбільш ефективних потоків газу від районів його видобутку, а також місць сполучення з іншими газопроводами (газотранспортними системами) - до місць (районів) споживання газу чи пунктів передачі газу до інших газотранспортних систем.

Як вихідні дані для складання плану транспортування і постачання газу використовується така інформація:

- основні напрями розвитку газової промисловості на 5- річний період і довготривалу перспективу;

- міждержавні угоди на постачання та транспортування природного газу;

- виявлений попит на газ;

- режими споживання газу основними спрживачами;

- видобувні можливості промислів та обсяги передачі газу з інших газотранспортних систем;

- проектні або розрахункові продуктивності магістральних газопроводів, плани введення або виведення з експлуатації потужностей;

- корисні об'єми підземних сховищ газу (ПСГ) і потреба в газі буферних споживачів;

- планові норми і нормативи.

На етапі складання проекту плану транспортування і постачання газу дочірня компанія "Укртрансгаз" та управління магістральних газопроводів вивчають попит на газ з урахуванням існуючих та потенційних угод на постачання природного газу. Виявлена таким чином потреба в газі ув'язується (а в разі необхідності і коректується) з урахуванням видобувних можливостей газових родовищ, можливостями постачання газу з інших газотранспортних систем, пропускною здатністю газопроводів. При цьому враховуються: і міждержавні угоди, зокрема з Росією на транзит природного газу через територію України, міждержавні угоди з Білорусією, Молдовою, країнами Центральної і Західної Європи на постачання природного газу. Слід сказати,'що Україна є одним з найбільших світових транзитерів природного газу і обсяги транзиту цього енергоресурсу перевищують 100 млрд.м.куб. нарік.

Управління магістральних газопроводів розробляють виробничу програму, яка включає наступні розділи:

• план транспортування і постачання газу, в якому вказуються обсяги транспортування газу та постачання споживачам у кожному населеному пункті на рік, а також з розбивкою за кварталами та місяцями;

• розрахунок виробничих потужностей кожного газопроводу, в якому вказується наявність потужностей на початок планового періоду, приріст потужностей за рахунок введення в дію нових об'єктів та здійснення заходів щодо технічного розвитку та організації виробництва, вибуття потужностей. В результаті визначається наявність потужностей на кінець періоду та в середньому за період. У співставленої з кількістю газу, яка поступатиме в газопроводи, визначається плановий рівень використання виробничої потужності (продуктивності) у процентах;

• баланс газу:

• показники режиму роботи газопроводів: для кожної ділянки газопроводу. Між двома суміжними компресорними станціями вказується проектна (або розрахункова) пропускна вдатність, тиски на вході і виході компресорної станції і об'єми перекачування газу за добу;

• баланс календарного часу використання обладнання, в якому для кожної компресорної станції (компресорного цеху) вказується число встановлених і працюючих агрегатів та час їх використання протягом доби;

• баланс часу роботи агрегатів, в якому для кожної компресорної станції (компресорного цеху) відображаються перерви в роботі ГПА у відповідності до режиму роботи газопроводу і графіків ремонтів обладнання з виділенням перерв на плановий ремонт, вимушені зупинки через зниження обсягів транспортування газу, а також повя'зані з перебуванням агрегатів у резерві.

Лінійні виробничі управління магістральних газопроводів отримують завдання щодо виробничої діяльності за тими ж показниками, розділами плану, які розробляються на рівні територіального управління магістральних газопроводів в цілому.

Виробничі управління підземного зберігання газу отримують завдання на виробничу діяльність за такими показниками:

• закачування газу в ПСТ за місяцями і кварт алами;

• відбір газу з ПСГ за місяцями і кварталами:;

•. максимальний добовий відбір газу;

• режим роботи компресорної станції (час роботи і зупинок за місяцями, тиски газу на вході і виході);

• баланс календарного часу використання обладнання (для газоперекачувальних агрегатів і газових свердловин).

Зупинимось більш детально на системі показників виробничої програми газотранспортного підприємства та методиці їх розрахунку.

1. Об'єм надходження газу в систему газопроводів підприємства

, (1.6)

де - об'єм надходження газу від і-го джерела.

Основними джерелами надходження газу в систему газопроводів підприємств трубопровідного транспорту є видобувні підприємства різних форм власності, а також інші газотранспортні підприємства, в тому числі і інших країн.

2. Виробничо-технологічні витрати газу. Цей показник враховує технологічні витрати газу, технічні витікання газу та безповоротні пластові втрати газу, які виникають в процесі транспортування газу магістральними газопроводами та при експлуатації підземних сховищ газу. Загале м у структурі планових виробничо-технологічних витрат (ВТВ) газу виділяють:

- ВТВ під час експлуатації лін йної частини магістральних газопроводів ;

• ВТВ під час експлуатації обладнання газорозподільних станцій (ГРС)_;

• ВТВ під час експлуатації компресорних станцій ;

• ВТВ під час експлуатації газовимірювальних станцій (ГВС) ;

• ВТВ під час експлуатації підземних сховищ газу ;

Таким чином,

, (1.7)

Плановий обсяг виробничо-технологічних витрат газу визначається відповідно до методики визначення обсягів витрат природного газу на виробничо-технологічні потреби під час його транспортування газотранспортною системою та зберігання в підземних сховищах.

З метою спрощення та прискорення планових розрахунків обсяг виробничо-технологічних витрат газу можна визначати, використовуючи інтегральні норми ВТВ, які встановлюються на одиницю об'єму транспортованого газу, чи одиницю газотранспортної роботи, які розраховуються за наступними формулами :

, (1.8)

або

, (1.9)

де - норма виробничо-технологічних витрат газу (у % від обсягу транспортування газу);

Н_втвА - норма виробничо-технологічних витрат газу (у % від обсягу газотранспортної роботи);

, - плановий обсяг транспортування газу чи газотранспортної роботи відповідно.

Об'єм транспортування газу

, (1.10)

Об'єм закачування газу в ПСГ визначається шляхом ув'язки транспортних можливостей газопроводу, режимів надходження газу в систему газопроводів підприємства ззовні та режимів споживання газу основними споживачами.

Об'єм відбору газу з ПСГ визначається аналогічним чином. Причому відбір газу з ПСГ здійснюється, як правило, в холодну пору року, коли потреба споживачів перевищує обсяги транспортування газу газопроводом, а закачування газу в ПСГ здійснюється, навпаки, в теплу пору року, коли має місце перевищення обсягів транспортування над обсягами споживання.

Обсяг газу на заповнення нових газопроводів. Потреба в розрахунку даного показника виникає в тих випадках, коли в плановому році передбачається введення в дію нових газопроводів та окремих ділянок і потрібко передбачити певну кількість газу саме на заповнена у внутрішньої порожнини нововведених газопроводів. Такі розрахунки здійснюються з урахуванням геометрії газопроводу та необхідного тиску газу.

Об'єм товарного газу - це та кількість , яка буде поставлена споживачам в плановому періоді. Плановий обсяг товарного газу визначається шляхом сумування планових потреб споживачів

, (1.11)

де - планова потреба в газі і-го споживача;

п - кількість споживачів.

З іншого боку, визначення обсягу товарного газу здійснюється на основі розв'язку рівняння балансу газу

, (1.12)

де - об’єм товарного газу;

- об’єм відбору газу з ПСГ;

- об’єм закачування газу з ПСГ;

- об’єм газу на заповнення нових газопроводів.

Транспортна робота - це одна із найбільш об'єктивних характеристик обсягів виробництв а транспортних організацій взагалі, і трубопровідного транспорту зокрема. Даний показник враховує як кількість перевезених вантажів за певний період, так і віддаль перевезень:

, (1.13)

де - об'єм транспортування газу і-ю ділянкою газопроводу;

- довжина і-ї ділянки газопроводу;

п - кількість ділянок.

Товарно-транспортна робота. Цей показник відображає реальний обсяг транспортних послуг, що надаються споживачам і характеризується добутком обсягу товарного газу, що транспортується до конкретного споживача, на віддаль транспортування

, (1.14)

де - об'єм товарного газу дляу-го споживача;

- віддаль транспортування газу газотранспортною системою для j-го споживача;

т - кількість споживачів.

Показник транспортної роботи використовується, в основному, при плануванні потреби в ресурсах та розрахунках витрат на транспортування газу, а показник товарно- транспортної роботи при проведенні розрахунків із споживачами транспортних послуг.

Товарна продукція - це вартісний вираз обсягів наданих газотранспортним підприємством послуг щодо транспортування природного газу. Існує декілька підходів до розрахунку даного показника. У світовій практиці використовують різні методики визначення доходу газотранспортного підприємства, у тому числі застосовуються як одноставкові, так і багатоставкові тарифи. Переважна більшість методик ґрунтується на двоставкових тарифах і передбачає оплату за заявлену (зарезервовану) потужність газопроводу для потреб конкретного споживача та за фактичний обсяг наданих транспортних послуг (залежно від обсягів транспортування газу для конкретного споживача).

В Україні використовуються в даний час одноставкові тарифи і оплата за послуги з транспортування газу для внутрішніх споживачів залежить від тарифу та обсягу транспортування газу. За такого підходу віддаль транспортування безпосередньо не враховується, а обсяг товарної продукції визначається за формулою:

, (1.15)

де - тариф за транспортування газу магістральними газопроводами, грн./1000 м³;

- об'єм товарного газу для у-го споживача.

Тарифи на транспортування газу магістральними газопроводами щорічно затверджуються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

При наданні послуг з транзиту природного газу відповідно до угод з Російською Федерацією використову­ється також одноставковий тариф. Однак при цьому врахо­вуються як обсяги, так і відстань транспортування газу. Таким чином, обсяг товарної продукції (дохід від транзиту газу) визначатиметься за формулою

, (1.16)

де - тариф за транспортування 1000 газу на відстань 100 км;

- об'єм транзиту природного газу, м ;

L - довжина транзитного маршруту, км.

Реалізована продукція - це показник, який характеризує реальну суму коштів, яка надійде на рахунок газотранспортного підприємства від споживачів за надані транспорті послуги в плановому періоді. Рівень даного показника може відрізнятися від рівня товарної продукції, оскільки в реальному житті терміни надходження коштів не завжди співпадають з термінами надання послуг.

Коефіцієнт сезонної нерівномірності споживання газу - характеризує нерівномірність споживання газу основними споживачами за сезонами року. Даний показник може змінюватися в доволі широкому діапазоні і сам факт нерівномірності споживання газу негативно впливає на рівень основних гехніко-економічних показників газотранспортного підприємства.

Наведена система показників повністю характеризує виробничу програму газотранспортного підприємства. Разом з тим, як уже зазначалося раніше, в складі виробничої програми обов'язково складається баланс газу в річному і місячному розрізі. Такий баланс складається для кожному газопроводу чи системи взаємозв'язаних газопроводів, а також для управління магістральних газопроводів в цілому.