1.Визначення і класифікація запасів
Запаси - це активи, які:
- утримуються для продажу за умови звичайної діяльності;
- перебувають у процесі виробництва для такого продажу;
Або
- перебувають у формі основних чи допоміжних матеріалів, призначених для використання у виробничому процесі або при виконанні робіт і послуг.
Товари, що не включаються до складу товарно-матеріальних запасів
У момент проведення інвентаризації можуть бути виявлені товари, на які компанія не має права власності. Це товари, підготовлені за замовленням клієнта, сплачені ним (тобто акт купівлі-продажу вчинений), що належать йому і які чекають відвантаження. Необхідно зафіксувати їх реалізацію. Інший категорією товарів, що не входять до складу матеріальних запасів, є товари на консигнації. Консигнація - розміщення власником, якого іменують комітентом або консигнантом, своїх товарів на складах іншій компанії. Консигнатор не повинен включати подібні товари до складу своїх матеріальних запасів, тому що аж до моменту реалізації ці товари є власністю відправника - консигнанта.
2. Методи оцінки запасів
Товарно-матеріальні запаси оцінюються за найменшим значенням з собівартості і чистої вартості реалізації
Оцінка товарно-матеріальних запасів за собівартістю
Собівартість товарно-матеріальних запасів складається з:
- витрат на придбання товарно-матеріальних запасів, включаючи вартість покупки (сума рахунку-фактури, за вирахуванням знижок на покупку), мита на ввезення та інші податки (за вирахуванням підлягають відшкодуванню), вартість фрахту (з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт і страхування товарів в дорозі), інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням;
- витрат по переробці, витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом готової продукції, включаючи:
- витрати на оплату праці та відрахування з фонду оплати праці робітників, безпосередньо зайнятих на верстатах і обладнанні при переробці сировини і матеріалів у готову продукцію;
- систематичний розподіл постійних і змінних виробничих накладних витрат,
- понесених при переробці сировини і матеріалів у готову продукцію;
- інших витрат, понесених при транспортуванні до місця розташування ТМЗ в даний час або в процесі приведення їх у належний стан (транспортування готової продукції на склад, витрати на конструювання товару за індивідуальними замовленнями та ін.)
Собівартість товарно-матеріальних запасів підприємств сфери послуг складається з:
- витрат з оплати праці та відрахувань на соціальне страхування персоналу, безпосередньо зайнятого наданням послуг, включаючи середній керівний персонал; - витрати на допоміжні матеріали;
- накладні витрати, понесені безпосередньо в процесі надання послуг.
Витрати, що не включаються до собівартості ТМЗ (стосовно до всіх галузей, включаючи сферу послуг):
- наднормативні (за оптимальними нормам витрати, встановленим на підприємстві) витрати матеріалів, робочої сили та інші непланові виробничі витрати;
- витрати на зберігання ТМЗ між окремими стадіями виробничого циклу, якщо воно (зберігання) не передбачено технологічним процесом;
- загальні та адміністративні витрати;
- витрати пов'язані з реалізацією.
Методи оцінки собівартості товарно-матеріальних запасів
Метод специфічної ідентифікації - передбачає розрахунок собівартості одиниць товарно-матеріальних запасів, які зазвичай не є взаємозамінними, та товарів і послуг, вироблених і призначених для спеціальних проектів або замовлень.
Метод середньозваженої вартості - собівартість товарно-матеріальних запасів розраховується визначенням середньої вартості подібних одиниць, наявних на початок звітного періоду і придбаних протягом даного періоду.
Метод оцінки за цінами перших покупок (FIFO) - в першу чергу на собівартість товарно-матеріальних запасів списується вартість запасів, придбаних або вироблених першими. Метод FIFO (першим надійшов - першим проданий) заснований на припущенні, що собівартість товарів, придбаних в першу чергу, повинна бути співвіднесена до товарів, проданих в першу чергу. Собівартість товарів, наявних на кінець періоду, відноситься до останніх покупок, а собівартість реалізованих товарів співвідноситься з більш ранніми покупками. Метод FIFO може застосовуватися підприємствами будь-якої галузі, незалежно від реального фізичного руху товарів, тому що він враховує рух вартості, а не товарів. У період інфляції метод FIFO дає найбільш високий рівень чистого прибутку.
Причина в тому, що компанія прагне підвищити ціни реалізації при зростанні поточних цін, не беручи до уваги той факт, що матеріальні запаси могли бути придбані до моменту зростання цін. Відповідно в період зниження цін спостерігається зворотний процес. Тому основним недоліком методу FIFO є те, що він збільшує вплив циклу економічного розвитку на показник прибутку. Основною перевагою цього методу є те, що механіка цього методу дає оцінку товарного запасу, яка ближче до поточним недоліків.
Підприємство повинне використовувати однаковий метод оцінки собівартості для всіх запасів однакового характеру і призначення на підприємстві. Для запасів різного характеру і призначення можуть бути використані різні методи оцінки собівартості.
Приклад. Методи вимірювання собівартості товарно-матеріальних запасів
Компанія «АВС» протягом року придбала наступні ТМЗ:
|
|
Кількість одиниць |
Вартість одиниць продукції |
Загальна вартість |
|
15 січня |
500 |
€60 |
€30,000 |
|
22 травня |
800 |
€70 |
€56,000 |
|
10 вересня |
600 |
€80 |
€48,000 |
|
Всього: |
1,900 |
|
€134,000 |
До кінця року на складі залишалося 400 одиниць продукції. Дохід від реалізації склав € 125,000.
1. Визначте собівартість реалізованої продукції і витрати, що розподіляються на запаси на кінець періоду, використовуючи метод оцінки за цінами перших покупок (FIFO).
Дохід від реалізації ............................................... ..................................... € 125,000
Собівартість продукції, готової до реалізації .......................................... € 134,000
ТМЗ на кінець періоду (400 × € 80) ............................................................... 32,000
Собівартість реалізованої продукції ......................................................... € 102,000
Валовий прибуток від реалізації .............................................. ................... € 23,000
2. Визначте собівартість реалізованої продукції і витрати, що розподіляються на запаси на кінець періоду, використовуючи метод середньозваженої вартості.
Середньозважена вартість одиниці товару (€ 134,000 / 1,900) .................... € 70.53
Дохід від реалізації....................................................................................... € 125,000
Собівартість продукції, готової до реалізації ........................................... € 134,000
ТМЗ на кінець періоду (400 × € 70.53) ........................................................... 28,212
Собівартість реалізованої продукції .... ...... ................................................. 105,788
Валовий прибуток від реалізації .............................................. ...................... 19,212
ПОРІВНЯННЯ МЕТОДІВ
|
|
Метод оцінки по цінам перших закупівель (FIFO) |
Метод середньозваженої вартості |
|
Дохід від реалізації Собівартість продукції, готової до реалізації ТМЗ на кінець періоду Собівартість реалізованої продукції Валовий прибуток від реалізації |
125,000 134,000 32,000 102,000 23,000
|
125,000 134,000 28,212 105,788 19,212
|
Оцінка товарно-матеріальних запасів за чистою вартістю реалізації
Чиста вартість реалізації - це розрахункова ціна продажу за умови звичайної діяльності підприємства за вирахуванням розрахункових витрат на завершення виробництва і витрат, необхідних для здійснення продажу.
Чиста вартість реалізації використовується тоді, коли собівартість не може бути відновлена з наступних причин:
дані товарно-матеріальні запаси були пошкоджені;
вони повністю або частково застаріли;
ринкова ціна даних товарно-матеріальних запасів знизилася.
Методи визначення чистої вартості реалізації
Для визначення найменшої з собівартості і чистої вартості реалізації товарно-матеріальних запасів використовуються наступні методи:
- постатейний метод - вибирається найменше значення з балансової вартості та чистої вартості реалізації кожного найменування товарно-матеріальних запасів;
- метод основних товарних груп - вибирається найменше значення з балансової вартості та чистої вартості реалізації кожної групи товарно-матеріальних запасів.
Особливості списання до чистої вартості реалізації в різних галузях Сфера послуг - підприємства сфери послуг зазвичай накопичують витрати по кожному виду послуг, на які призначається окрема продажна ціна, тому кожен вид послуг розглядається як окрема одиниця.
Промисловість - запаси матеріалів та інших допоміжних засобів, не оцінюються нижче собівартості (за чистою вартістю реалізації), якщо очікується, що готова продукція, в яку вони будуть перероблені, буде реалізована за ціною дорівнює або перевищує собівартість. Якщо ж очікується, що зниження ціни на матеріали призведе до того, що дохід, отриманий від реалізації готової продукції, буде нижче собівартості цієї продукції, вартість матеріалів частково списується до чистої вартості реалізації.