2. Механізм ринку праці

Основними параметрами ринку праці є:

• ціна праці (W),

• пропозиція праці (LS),

• попит на працю (LD),

• чисельність робочої сили (L).

Роль ціни праці в моделях ринку праці виконує з/п

Пропозиція праці (LS) – чисельність населення,що бажає працювати при різних ставках з/п

Пропозиція праці залежить від таких чинників:

• чисельності населення;

• чисельності трудових ресурсів країни;

• частки працездатного населення в загальній чисельності жителів;

• середнього обсягу відпрац. годин одним робітником за рік;

• якості застосованої праці (рівень освіти, кваліфікації працівників);

• еміграційних процесів.

Попит на працю (LD) – потреба підприємців в даному ресурсі при різних ставках з/п,що визнач.к-стю вільних роб.місць

Попит на працю залежить від таких чинників:

• від масштабів національної економіки;

• від її структури,тобто частки трудомістких галузей в економіці;

• від ринкової кон’юнктури (співвідношення попиту і пропозиції на товарному ринку).

У макроекономічній теорії механізм функціонування ринку праці пояснюється по-різному.

При цьому найполярнішими є дві теорії: неокласична та кейнсіанська.

Рівновага на ринку праці визначається точкою перетину кривих попиту і пропозиції праці. Оптимальною для економіки є ситуація, коли встановлена рівновага відповідає повній зайнятості.

Неокласики вважають, що така рівновага встановлюється на ринку праці без державного втручання лише під впливом ринкових механізмів.

Кейнсіанці висловлюють сумніви щодо подібних можливостей ринкових регуляторів та обґрунтовують теорію про необхідність державного регулювання зайнятості.

Неокласична теорія

Неокласики вважають що:

• ринок праці – саморегульована система, що здатна самостійно поновлювати свій рівноважний стан;

• рівновага встановлюється на рівні, якому відповідає повна зайнятість, а отже робоча сила використовується раціонально, забезпечуючи досягнення потенційного ВВП (Y*);

• ринок праці є конкурентний;

• ставки заробітної плати є гнучким як до підвищення, так і до зниження.

В основі неокласичної теорії ринку праці лежить реальна заробітна плата W/P.

Чим вищою є реальна заробітна плата, тим більшою є LS. Отже, LS є зростаючою функцією від реальної заробітної плати.

Залежність попиту і пропозиції на ринку праці від реальної заробітної плати в інтерпретації неокласичної теорії проілюструємо за допомогою графічної моделі (Рис. 3.1).

Рис. 3.1. Неокласична модель встановлення рівноваги на ринку праці

Ринкова рівновага на ринку праці встановлюється в точці перетину кривих попиту на працю (LD) та її пропозиції (LS) – т.Е. При цьому рівновага встановлюється при реальній ставці заробітної плати (W/P)E. Вважається, що рівновага на ринку праці забезпечується при умові повній зайнятості (в точці L_E існує лише u*).

Якщо за будь-яких причин рівновага порушиться, то ринок самостійно її поновить через зміну реальної ставки заробітної плати (W/P).

При реальній ставці заробітної плати, що є нижчою за рівноважну, скажімо, при (W/P)1, на ринку з’являється дефіцит робочої сили. За цих умов, в результаті конкуренції серед роботодавців, реальна заробітна плата (W/P) почне зростати, що викличе зростання LS та зменшення LD. І так буде продовжуватися доти, доки не встановиться ринкова рівновага при реальній ставці заробітної плати (W/P)E.

Ставлення до безробіття. Якщо певна частка робітників не захоче найматися на роботу за зниженої заробітної плати, то таке безробіття, за неокласичною теорією, має добровільний характер. Добровільне безробіття включають у фрикційне, а відповідно і в природний рівень безробіття.

При реальній ставці заробітної плати, що є вище за рівноважну ((W/P)₂  (W/P)_Е) на ринку з’являється безробіття, що має вимушений характер і визначається як безробіття очікування (L₁ - L_E).

Так, якщо на ринку існує надлишок робочої сили, тобто безробіття очікування, при ставці заробітної плати (W/P)2, то конкуренція за робочі місця призведе до зниження середніх розмірів оплати праці. Завдяки цьому LD зросте, а LS – зменшиться. Такий рух буде продовжуватися доти, доки реальна ставка заробітної плати не зрівняється з (W/P)E, а отже, доки не відновиться рівновага між попитом і пропозицією праці на рівні L_E.

Причинами виникнення безробіття очікування є:

2. Діяльність профспілок і підписання колективних договорів, в яких оговорюється ставка заробітної платні, нижче якої підприємці не мають права наймати робітників.

3. Законодавче встановлення державою мінімальної ставки заробітної платні, яка слугує нижньою межею ставки при прийомі на роботу. Оскільки рівноважна заробітна платня для більшості робітників перевищує мінімальну ставку, та ця обставина впливає в основному на рівень безробіття або серед низько кваліфікованих робітників, або серед підлітків, що не мають досвіду і трудових навиків.

4. Широке розповсюдження теорії стимулюючої (або ефективної) заробітної плати. Підприємці можуть спеціально тримати заробітну плату вище за рівноважну, щоб утримати своїх кращих і найпродуктивніших робітників. Ефективна заробітна плата аналогічна закону про мінімум заробітної платні і діяльності профспілок, оскільки у всіх трьох випадках безробіття є результатом того, що ставка заробітної плати встановлюється вище рівноважної ринкової.

Кейнсіанська теорія

В обґрунтуванні функції попиту на працю вони не враховують заробітну плату, оскільки вважають її негнучкою в короткостроковому періоді. Попит на працю кейнсіанці ставлять у залежність від AD. Це означає, що в кейнсіанській теорії AD зумовлює не тільки обсяг продукції, який має бути вироблений економікою, а й ту кількість праці, що необхідна для її виробництва. Звідси випливає кейнсіанська функція попиту на працю:

Визначаючи функцію пропозиції праці, прихильники кейнсіанської теорії, на відміну від неокласиків, спираються не на реальну, а на номінальну заробітну плату (W).

Адже, на думку Кейнса:

1. Домогосподарства, приймаючи рішення щодо працевлаштування, передусім порівнюють свою заробітну платою із заробітною платою, яку отримують інші домогосподарства, отже, вони орієнтуються на розмір саме номінальної заробітної плати.

2. В реальних умовах номінальна заробітна плата майже ніколи не знижується, це пояснюється дією профспілок.

3. Нееластичність заробітної плати в бік зниження пояснюється також діяльністю держави, що встановлює мінімальний розмір заробітної плати та обмежує тривалість робочого дня, тижня, місяця, року.

Зі збільшенням номінальної заробітної плати пропозиція праці збільшується. Отже, пропозиція праці в кейнсіанському варіанті є зростаючою функцією від номінальної заробітної плати:

Якщо держава під впливом профспілок встановлює мінімальний розмір заробітної плати (W₀), то крива пропозиції праці виглядає як ламана лінія, яка показує, що реальна заробітна плата не може бути нижчою (горизонтальний відрізок), але може бути вищою (висхідний відрізок) за встановлений мінімум (рис. 3.2.):

Рис. 3.2. Крива пропозиції праці

Кейнсіанська модель ринку праці зображена на рисунку 3.3.

Рис. 3.3. Кейнсіанська модель ринку праці

На рис. 3.3 кількість зайнятих, яка узгоджується з природним рівнем безробіття, становить L₀.

Попит на працю в обсязі L₂ є функцією AD в умовах неповної зайнятості, а номінальна заробітна плата W₁, встановлена підприємцями, зумовлює пропозицію праці в обсязі L₁. За таких умов циклічне безробіття становить величину, яка вимірюється відрізком L₁ - L₂ і розглядається в даній моделі як вимушене.

Передумови, необхідні для встановлення рівноваги на ринку праці.

1. В кейнсіанській теорії лише LS є функцією від номінальної заробітної плати. Проте, заробітна плата не може змінюватися в бік зниження, оскільки вона не реагує на недостатність попиту на працю. Тому і LS не може зменшитися в напряму до рівноважної величини.

2. LD також не може збільшитися, оскільки в кейнсіанській теорії він є функцією не заробітної плати, а AD.

Ставлення до безробіття. Представники кейнсіанського напрямку заперечують можливість добровільного безробіття і вважають, що безробіття має вимушений характер, обумовлений недостатністю AD, що призводить до спаду в економіці (рецесії).

Механізм функціонування ринку праці базується на наступних принципах:

1. Ринкова економіка не здатна до саморегуляції. Навіть за умови рівноваги AD та AS можливий значний рівень безробіття та інфляції.

2. В короткостроковому періоді ціни та ставки заробітної плати є нееластичними, тому вони не можуть слугувати регуляторами економіки та відновити повну зайнятість.

3. В ринковій економіці не існує механізму, який би автоматично забезпечив повну зайнятість. Макроекономічна рівновага може встановитися і при рівні безробіття, значно вищому за природний рівень, та при обсязі національного виробництва, нижчому за потенційний. Потрібно систематичне втручання держави в економіку для досягнення повної занятості та потенційного ВВП. Воно полягає в стимулюванні сукупного попиту, збільшення якого має викликати підвищення обсягів виробництва та зайнятості. Іншими словами, необхідно провести заходи, що дозволять перемістити криву попиту на працю вправо так, щоб вона перетинала криву пропозиції праці на висхідному відрізку. Це забезпечить встановлення рівноваги на ринку праці при повній зайнятості.

На базі цих положень робиться висновок про неможливість тривалості безробіття, а також про недоцільність держ. регулювання ринку праці

W-номінальна з/п

Р- рівень цін

Тобто люди,які хочуть прац.за рівноважну реальну ставку з/п рано чи пізно роботу знаходять. А не рівновага може проявлятися через недостатню зайнятість (або безробіття) або надлишкову зайнятість