2. Принципи цивільного права

Під принципами цивільного права розуміють основні засади, у яких втілені корінні, найхарактерніші риси цього права. Становлення і розвиток цивільного права ба­зується як на загальноправових, так і на галузевих принципах.

Загальноправові принципи визначаються в Конституції Украї­ни. Вони поширюються на всі галузі права.

До галузевих належать принципи, закріплені у ст. З ЦК:

1— неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2— неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законом;

3— свобода договору;

4— свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена за­коном;

5— судовий захист цивільного права та інтересу;

6— справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, до принципів цивільного права належать принципи, що лежать в основі методу цивільного права:

1. юридична рівність;

2. диспозитивність;

3. наявність цивільно-правової відповідальності.

Принципами цивільного права також є: принцип поєднання ін­тересів особи та суспільства; принцип недопущення здійснення цивільних прав, що б суперечило їх призначенню, та деякі інші.

2. Функції цивільного права

Термін "функція" походить від латинського слова, яке означає виконання, здійснення.

Функції ци­вільного права найбільш повно можуть проявлятись при здій­сненні суб'єктивних прав та виконанні суб'єктивних обов'язків.

Цивілістична на­ука, цивільне законодавство розрізняють такі функції цивільного права: регулятивну, охоронну, попереджувально-виховну та попе­реджувально-стимулюючу.

2. Система цивільного права

Цивільне право України будується за пандектною системою - її суть полягає в тому, що вона передбачає виділення загальної час­тини цивільного права і відокремлення речового права від зо­бов'язального права — основних майнових прав, що виникають у суспільстві.

Можливість виділення загальної частини цивільного права свідчить про те, що окремі інститути галузі мають спільні ха­рактеристики, які фактично можуть бути віднесені до цієї галузі права.

Загальною частина цивільного права називається тому, що вона стосується всіх інститутів (складових частин) цивільного права. Це — основні положення, особи, об'єкти цивільних прав, пред­ставництво і довіреність, строки та терміни, позовна давність.

На­явність загальної частини цивільного права дає змогу скоротити обсяг цивільного законодавства, полегшити його практичне засто­сування та робить більш стабільним і чітко визначеним цивільне законодавство в цілому.

Спеціальна або особлива частина цивільного права регулює спеці­альні (особливі) суспільні відносини, об'єднані в певні групи за своїми специфічними властивостями.

Це насамперед — особисті немайнові відносини; відносини власності і товарообігу; відноси­ни, пов'язані з результатами творчої діяльності; спадкові відноси­ни. Як бачимо, вказані групи суспільних відносин є складовою предмета цивільного права.

Відповідно, особливу частину станов­лять: особисті немайнові права фізичної особи; право власності та інші речові права; право інтелектуальної власності; спадкове пра­во.

Кожному з зазначених підрозділів особливої частини відведена окрема книга в ЦК. Окрема книга — Книга перша — ЦК відведе­на загальній частині цивільного права.

Систему цивільного права слід відрізняти від систематизації ци­вільно-правових норм. Формами систематизації є кодифікація та інкорпорація.