1. Аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах

ІСНУВАННЯ НА РИНКУ ДЕКІЛЬКОХ ПРОДАВЦІВ І ПОКУПЦІВ

1.1. Теоретична частина

Попит, крива попиту, закон попиту

Попит — це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Із такого визначення випливає, що попит на товар (послугу) залежить від ціни. Покажемо цю залежність за допомогою таблиця 1 на прикладі йогурту:

Таблиця 1.1 - Зміна попиту на ціну

Ціна за одну упаковку грн..	Величина попиту за тиждень шт.
5	1
4	2
3	4
2	7
1	11

Як бачимо, зменшення ціни на 1 упаковку йогурту зумовлює збільшення попиту на нього. Зобразимо графічно (Рисунок 1.1.).

Рисунок 1.1 - Крива попиту*

_{Крива попиту (Рисунок 1.1.) − відношення між ринковою ціною товару і грошовим виразом попиту на неї.}

Крива попиту показує вірогідну кількість товару, який вдається продати за

певний час по цінах даного рівня.

Вона має негативний нахил, що демонструє зворотну залежність між двома змінними — ціною за одиницю товару Р і обсягом його продажу Q. Причому кожна додаткова купівля однорідного товару показує зниження його граничної корисності. Це свідчить про те, що закон попиту діє одночасно з законом спадної граничної корисності економічних благ.

Якщо ціна товару зро­стає від 1 грн. до 5 грн., обсяг продаж скоро­чується. Будь-якій точці на кривій попиту відповідає певне значення двох змінних Р і Q.

Рух по кривій попиту з однієї точки до будь-якої іншої показує, як зміна однієї змінної, тобто ціни, зумовлює зворотний рух, тобто обсягу продаж.

Може бути і так, що крива попиту не змінюється, не зміщуєть­ся в той чи інший бік. Це означає, що попит не змінився. У цьому разі зміна ціни впливає лише на обсяг продажу товарів, але не на попит.

Крива попиту ілюструє лише зміну співвідношення цін і обсягу продаж у чистому вигляді, абстрагуючись від нецінових чинників (суб'єктивних поглядів покупців, моди тощо). Проте в ринковому господарстві вирішальне значення мають цінові чинники, тому аб­страгування від нецінових чинників цілком припустиме.

Ні дані таблиці, ні крива індивідуального попиту не дають відповіді на запитання, яка ціна у зазначених варіантах є ринковою. Вони тільки показують, як змінюється величина попиту, якщо змінюється ціна, а всі інші чинники залишаються незмінними. І цифрове, й графічне зображення вказують на обернений зв'язок між величиною попиту на товар і ціною цього товару. Це означає, що збільшення ціни на будь-який товар зумовлює зменшення величин попиту на нього, і навпаки, зменшення ціни сприятиме підвищенню попиту.

Закон попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність , де- обсяг попиту, Р – ціна.

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший — товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію — згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відбиває причинно-наслідковий зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту. При цьому цей зв'язок має зворотний характер:

підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки — знижен­ня ціни веде до його зростання.

У законі попиту виявляється суперечність між ціною і пла­тоспроможністю, а точніше — між зміною ціни і постійною на цей час величиною платоспроможного попиту населення.

Якщо ціна зросла, то при тому самому платоспроможному по­питі населення зменшуються можливості здійснення покупок. Вони скорочуються не в номінальному грошовому, а в натуральному вира­женні. Інакше наприклад, замість вищого сорту чаю купують нижчий, замість кави — чай.

Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла.

Протилежна ситуація виникає тоді, коли ціна знизилася. Спожи­вач має можливість придбати ті товари, продаж яких раніше стриму­вався через недостатню купівельну спроможність. У цьому разі по­пит зростає на більш дорогі товари.

Форми вияву закону попиту найрізноманітніші. Якщо ціни зросли, реалізація їх може знизитися. Це станеться лише тоді, коли маса товарів залишиться незмінною. При скороченні товарної маси за допомогою ціни встановлюють нову пропорцію (но­вий баланс) між масою товарів і платоспроможним попитом.

У конкурентній боротьбі виробник мусить реагувати на поведін­ку споживачів. При затримці реалізації товарів і створенні товарних запасів можуть бути вжиті заходи щодо зниження цін і зменшення товарних запасів.

Формою вияву закону попиту є також ефект заміщення. Він по­лягає у переміщенні попиту на дешевші товари-замінники. Однією з форм вияву закону попиту є ефект доходу. Він спостері­гається тоді, коли відбулось зниження ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниження ціни з'явилась вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів.

1.2 Розрахунково-аналітична частина

На товарному ринку є три продавці і три покупці. Відомі функції

пропозиції за ціною продавців:

Q_S1 = 2P – 10 ; Q_S2 = 2P – 16 ; Q_S3 = w • (P – h );

і функції попиту за ціною покупців:

Q^D₁ = g – z • P ; Q^D₂ = 8– 0.5P ; Q^D₃ = 15– 3P

Значення коефіцієнтів h, g, w і z вибираються згідно з номером варіанта з таблиць 1 та 2.

h = 40 ; g = 45 ;

Визначити:

1. Ціну рівноваги та обсяг угоди кожного учасника торгівлі.

2. Подати рішення графічно.

3. Розрахувати коефіцієнти цінової еластичності на кожній ділянці кривої попиту та кривої пропозиції.

4. Показати графічно надлишок споживача і надлишок виробника.

На основі коефіцієнтів h і g згідно з номером варіанта вибираються значення коефіцієнтів w і z (табл. 2) і підставляються у відповідні функції пропозиції та попиту.

w і z

h = 25 – 3,0 ; h = 30 – 2,5 ;

h = 35 – 5,6 ; h = 40 – 7,5 ;

h = 50 – 8,06 ; g = 30 – 1,7 ;

g = 35 – 0,5 ;

g = 40 – 1,0 ;

g = 45 – 0,9 ;

g = 50 – 0,5 ;

Відповідь :

Маючи функції попиту по ціні покупців, знайдемо мінімальні ціни початку виробництва:

1) =35-1,9P 2)=8-0,5P 3)=15-3P

35-1,9P=0 8-0,5P=0 15-3P=0

P=18,4 P=16 P=5

Звідси ми отримали три інтервали цін, при яких можна побудувати функцію попиту, враховуючи ціни.

P є [18,4; 16) Q=35-1,9P

P є [16; 5) Q=8-0,5P+ 35-1,9P=43-2,4P

P є [5; 0) Q=8-0,5P+ 35-1,9P+15-3P=58-5,4P

P є [18,4; 16) 35-1,9⋅18,4=0

35-1,9⋅16=4,6

P є [16; 5) 43-2,4⋅5=31

P є [5; 0) 58-5,4⋅0=58

Аналогічно знаходимо максимальні ціни виробництва за допомогою функцій пропозиції:

1. = 2P-10 2) =P-16 3)=3P-30

2P-10=0 P-16=0 3P-30=0

P=5 P=16 P=10

В результаті ми отримуємо також три інтервали і можемо побудувати функцію пропозиції.

P є [5; 10) Q= 2P-10

P є [10; 16) Q= 2P-10+3P-30=5P-40

P є [16; ∞) Q= 2P-10+3P-30+ P-16=6P-56

P є [5; 10) 2⋅5-10=0

2⋅10-10=10

P є [10; 16) 5⋅16-40=40

P є [16; ∞) 6⋅20-56=64

P є [5; 10) 58-5,4P=2P-10 43-2,4P=2P-10

-7,4P=-53 -4.4P=-53

P=9,1 ̶ нерівноважна ціна P=12 – нерівноважна ціна

Відрізки Q^D=43-2,4P і Q^S=5P-40 перетнуться. Внаслідок чого утвориться рівноважна ціна:

P є [10; 16) 43-2,4P=5P-40

-7,4P=-83

P=11,2 – рівноважна ціна

Якщо =11,2 ,то=43-2,4⋅11,2=16,12

P є [16; ∞) 35-1,9P=6P-56

-7,9P=-91

P=11,5 – нерівноважна ціна

Для визначення реакції покупців на зміну ціни використовують цінову еластичність.

=== - 6,6

||=6,6 >1- еластичний попит

=== -0,47

||=0,47<1- нееластичний попит

=== - 0,46

||=0,46<1- нееластичний попит

Отже,при нееластичному попиті величина попиту є меншою, ніж відносна зміна в ціні і навпаки.

===2

||=2 > 1 – еластична пропозиція

===2

||=2 > 1 – еластична пропозиція

===

||=> 1 – еластична пропозиція

Отже, при нееластичній пропозиції величина пропозиції є меншою, ніж відносна зміна ціни і навпаки.

1.3 Проблемно-питальна частина

1. Яким чином можна отримати галузеву функцію пропозиції? Знайдіть зміну величини пропозиції, якщо ціна змінилася з р₁ до р₂.

р₁ = 6,8 ;

р₂ = 15 .

Як побудувати графік галузевого попиту? Знайдіть зміну величини

попиту, якщо ціна змінилася з р₁ до р₂.

р₁ = 2,8 ;

р₂ = 7 .

Розглянемо фактори, що впливають на поведінку підприємства при прийнятті рішення щодо обсягу продукції, який пропонуватиметься для продажу на ринку.

Пропозиція (S) - це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов.

Обсяг (величина) пропозиції (Qs) - це кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов.

На пропозицію, як і на попит, впливають цінові та нецінові фактори, тобто у загальному випадку пропозиція є функцією багатьох факторів.

Залежність пропозиції від факторів, що впливають на неї, виражає функція пропозиції :

QSX = f (PX, PY, PZ, K, П, З, С,. .)

де QSX - обсяг пропозиції товару Х за одиницю часу;

РХ - ціна товару Х;

РY - ціни альтернативних (які можуть вироблятися з тих самих ресурсів) товарів;

РZ - ціни на ресурси;

К - технологія, використовувана при виробництві товару;

П - податки і дотації;

З - стабільність законодавства та визначеність правового поля;

С - специфічні фактори (кліматичні умови, зміна моди, психологічна мотивація тощо);... - інші можливі фактори (структура ринку, очікування щодо майбутніх економічних умов).

Рисунок 1.7 Крива пропозиції. Рисунок 1.8 Зміна пропозиції

Вважаючи вплив нецінових факторів незмінним, встановимо залежність пропозиції від ціни: QSX = f (PX) - так званий закон пропозиції. Закон пропозиції визначає, що чим вища ціна товару, за інших незмінних умов, тим більше стимулюються виробництво і продаж саме цього товару. Відповідний графік - крива з додатним тангенсом кута нахилу (Рисунок 1.7).

Зміна ціни (від Р₁ до Р₂) спричиняє зміну обсягу пропозиції. Рух відбувається вздовж кривої пропозиції. На відміну від цього, зміна нецінових факторів обумовлює зміну пропозиції. Крива пропозиції зміщується праворуч, якщо вона зростає, і ліворуч - у противному разі (Рисунок 1.8).

Еластичність пропозиції характеризує реакцію виробника на коливання ціни товару, що ним виробляється. Коефіцієнт прямої еластичності пропозиції від ціни ЕS показує, на скільки процентів зміниться обсяг пропозиції товару за зміни ціни на 1%:

.

Рисунок 1.9 Еластичність пропозиції

Коли ЕS = 0, пропозиція не реагує на зміну ціни (на Рисунку 1.9 це зображено вертикальною прямою).

Співвідношення ЕS = ¥ означає, що нескінченно мале збільшення ціни призведе до безмежного росту обсягу пропозиції або до повного її зникнення при зменшенні ціни. У разі ЕS < 1 пропозиція вважається нееластичною, тобто коливання ціни товару не викликає помітного зменшення (збільшення) обсягу випуску товару. Якщо ES > 1, то пропозиція еластична.

Фактори, що впливають на еластичність пропозиції:

·     мобільність товаровиробника, гнучкість і рівень завантаження виробничої потужності підприємства;

·     характер застосовуваної технології;

·     можливості мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел накопичення;

·     фактор часу. Пропозиція реагує на зміну ціни зазвичай з певним часовим лагом. Тому еластичність пропозиції тим вища, чим більше часу має виробник для зміни обсягу пропозиції.

Перехід від індивідуальної до галузевої, або ринкової, пропозиції може відбуватися шляхом горизонтального додавання (Рисунок 1.10) або через множення обсягу пропозиції товару найбільш типового продавця на загальну кількість продавців на ринку.

Рисунок 1.10 Індивідуальна та ринкова пропозиція

2. Як у результаті взаємодії попиту та пропозиції визначається ціна товару?

Перевірте свої результати: чи відповідають розраховані рівноважна

ціна і рівноважний обсяг інтервалам цін і обсягів попиту та пропозиції, на яких є точка перетину функції попиту і функції пропозиції?

Залежність попиту від ціни називається функцією попиту від ціни.

Qд = f(р),

де Рд ‑ величина попиту,

р ‑ ціна товару.

Один і той же взаємозв'язок даних про ціни та покупки можна описати прямою чи зворотною функцією. Пряму функцію ми розглянули вище. Зворотна функція попиту має вигляд р = h(Q). Це інша інтерпретація кривої попиту, кожна точка якої показує максимальну ціну ‑ (ціну попиту), яку покупець згоден сплатити за дану кількість товару.

Далі розглянемо фактори (детермінанти) попиту. Виділяють цінові та нецінові фактори попиту. Механізм дії цінового фактора (ціна даного товару або послуги) закладений у законі попиту. Розглянемо вплив на попит нецінових факторів.

Смаки і переваги споживачів. Сприятливі зміни споживчих смаків або

переваг, викликані рекламою чи змінами моди, означають, що попит зростає за кожною ціною. Несприятливі зміни в перевагах споживачів викликають зменшення попиту і зміщення кривої попиту ліворуч униз.

Число покупців. Збільшення на ринку числа споживачів обумовлює підвищення попиту (крива попиту зміщується праворуч уверх), а зменшення їх числа призводить до зниження попиту (крива попиту зміщується ліворуч униз).

Доход споживачів. Вплив на попит змін грошового доходу дещо складніший. Для нормальних товарів існує пряма залежність від зміни грошових доходів. Але є товари - винятки, попит на які змінюється в протилежному напрямку, тобто підвищується при зниженні доходів (товари Гіффена ‑ товари для бідних, малоцінні товари; товари, про якість яких відсутня інформація і про які судять за ціною).

Ціни на сполучені товари. Чи приведе зміна ціни на сполучений товар до підвищення або зниження попиту на товар, залежить від того, чи є розглядуваний товар замінником (альтернативою) першого або супроводить (доповнює) його.

Ринковий попит – це сумарний попит усіх споживачів на ринку певного товару. Величина ринкового попиту при кожному значенні ціни дорівнює сумі величин окремих споживачів при даному значенні ціни.

Індивідуальні розбіжності попиту можуть бути досить різноманітними. До того ж відомо, що обсяг попиту зазвичай спадає при зростанні ціни. Але характер й певна форма цієї закономірності в окремих споживачів можуть бути неоднаковими.

Таким чином, різні споживачі, кожен зі своєю кривою попиту, з’являються на ринку певного товару.

Чотири точки, розраховані за даними варіанту нанесемо на графік (Рисунок 1.11), у зв'язку з тим, що сума лінійних функцій – лінійна функція, то точки з’єднаємо прямолінійними відрізками й отримаємо криву ринкового попиту споживачів А, В і С на ринку даного товару.

Рисунок 1.11 Криві індивідуального попиту споживачів А (Qд_А), В (Qд_В), С (Qд_С) і крива їх ринкового попиту (Qд_рин.)

Якщо індивідуальний попит кожного із споживачів задано аналітично, то, визначаючи ринковий попит, необхідно враховувати те, що за рівнем ціни вище певного порогу (для кожного споживача свого) обсяг попиту дорівнює нулю.

Слід зауважити, що при русі по кривій ринкового попиту праворуч донизу абсолютні величини коефіцієнтів при Р закономірно зростають через включення нових покупців, а крива ринкового попиту в цілому є випуклою донизу.

Це свідчення відіграє важливу роль при розробці математичних моделей ринку, бо число споживачів на реальному ринку є значним, тому зломи на кривій ринкового попиту стають незначними і її можна зобразити у вигляді плавної (гладкої) кривої.

Таким чином, крива ринкового попиту відображає загальний обсяг попиту усіх споживачів за будь-якою ціною й визначається як сума індивідуальних попитів.

Ринковий попит, з одного боку, залежить від факторів, що впливають на індивідуальний попит, а з другого – від самої кількості носіїв попиту (споживачів).

Пропозиція (S ‑ supply) ‑ це бажання продати товар чи послуги, це загальна кількість товарів чи послуг, які є на ринку або які можуть на нього

надійти, при різних можливих цінах.

Закон пропозиції відображує пряму залежність величини пропозиції від ціни товару за решти рівних умов (чим вища ціна товару, тим більша кількість товару пропонується; нижча ціна обумовлює менший рівень пропозиції).

Пропозиція подана кривою SS (Рисунок 1.12), яка має позитивний нахил, що підтверджує закон пропозиції. Крива SS – це графічне зображення залежності пропозиції від цін.

Рисунок 1.12 Крива пропозиції

Аналітично функція пропозиції від ціни Qs = f(p) виражає залежність величини пропозиції даного товару від його ціни, (де Qs ‑ величина пропозиції, р‑ ціна даного товару). Функція Qs = f(p) ‑ частковий випадок функції пропозиції, залежності пропозиції від факторів, що її визначають:

Qs = f(P, Pa ,Pb, , К ,С ,Z),

де Qs ‑ величина пропозиції; Р ‑ ціна даного товару; Pa, Pb ‑ ціни на ресурси та інші товари; К ‑ технологія виробництва; С ‑ податки або дотації; Z ‑ сподівання виробників тощо.

Рисунок 1.13 Крива пропозиції (зміна величини пропозиції)

Зміна пропозиції пов'язана з неціновими факторами пропозиції і означає зміщення кривої пропозиції праворуч униз або ліворуч уверх (Рисунок 1.14).

Рисунок 1.14 Крива пропозиції (зміна пропозиції)

3. Чому крива ринкового попиту є більш пологою, ніж будь-яка з кривих індивідуального попиту, що її складають?

Форма кривої попиту та її нахил мають надзвичайно важливе значення в ціноутворенні, адже вони відображають особливості реакції покупців у відповідь на зміну ціни. Кількісно вимірити чутливість попиту до зміни ціни (або інших чинників) дає змогу еластичність. Еластичність - це відношення темпів зростання залежної змінної до темпів зростання незалежної змінної. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків зміниться залежна змінна при зміні незалежної змінної на 1%:

В економічному аналізі в якості залежної змінної найчастіше використовують такі величини як попит, виторг від продаж, прибуток та ін., а незалежної змінної - ціна товару, ціни взаємозв'язаних товарів, доходи споживачів, витрати на рекламу тощо.

Зважаючи на знак коефіцієнта еластичності (плюс або мінус), між змінними величинами спостерігається два типи залежності:

1) пряма (Е > 0) - зростання однієї змінної викликає зростання іншої;

2) зворотна (Е < 0) - зростання однієї змінної викликає зниження іншої.

Щодо еластичності попиту, то в економічній теорії і практиці розрізняють такі види коефіцієнтів еластичності попиту:

1) пряма еластичність попиту за ціною (цінова еластичність);

2) перехресна еластичність попиту за ціною;

3) еластичність попиту за доходом.

Кожен з цих видів еластичності можна розрахувати двома методами - точкової еластичності або дугової еластичності.

Цінова еластичність (еластичність попиту за ціною) показує, на скільки відсотків зміниться величина попиту при зміні ціни на 1%. Як було зазначено вище, для її визначення застосовують методи точкової чи дугової еластичності.

4. Які є види еластичності? Які способи розрахунків коефіцієнта еластичності ви використовували у своїх розрахунках. Чому?

Залежно від величини коефіцієнта еластичності розріз­няють такі основні види еластичності попиту і пропозиції:

1) попит і пропозиція абсолютно еластичні;

2) попит і про­позиція відносно еластичні;

3) попит і пропозиція одинично еластичні;

4) попит і пропозиція відносно нееластичні;

5) попит і пропозиція абсолютно нееластичні.

Відносно еластичний, або просто еластичний, — та­кий попит, коли незначні зміни в ціні призводять до значних (більших) змін у кількості реалізованої продук­ції (наприклад, зниження ціни на 2% зумовлює зростан­ня попиту на 4%).

Коефіцієнт еластичності в цьому разі повинен бути більшим за одиницю, а в нашому ви­падку він дорівнює двом. Таким, зокрема, є попит на предмети розкоші.

Нееластичний попит — попит, коли незначна зміна в ціні зумовлює ще меншу зміну в кіль­кості реалізованої продукції. Так, із зниженням ціни на 3% попит зростає лише на 1%. Коефіцієнт еластичності у цьому разі становить 1/3, тобто для нееластичного по­питу характерний коефіцієнт, менший за одиницю. Та­ким, наприклад, є попит на хліб. Між названими видами еластичності попиту (еластичним та нееластичним) вини­кає проміжна ситуація, відсоткова зміна ціни дорівнюва­тиме відсотковій зміні попиту (наприклад, зниження ці­ни на 1% зумовлює зростання продажу на 1%). Такий вид попиту називають одиничним.

Абсолютно нееластичний попит — попит, коли змі­на ціни не зумовлює жодної зміни кількості реалізованої продукції (таким, зокрема, є попит на сіль). Абсолютно еластичний попит характеризується тим, що найменше зниження ціни спонукає покупця збільшувати закупівлі від нуля до межі своїх можливостей.

Практика, на думку західних учених, свідчить про те, що коефіцієнт цінової еластичності на хліб становить 0,15%, на яловичину — 0,64, на яйця — 2,65, на елект­роенергію — 0,13, на одяг і взуття — 0,20, на квитки до кінотеатру — 0,87%.

На ринковий механізм ціноутворення впливають чи­сельність покупців та продавців на ринку товарів, їх кон­куренція. Так, конкуренція між покупцями зумовлює зростання цін, а конкуренція між продавцями — їх зниження.

5. Що показує надлишок споживача і надлишок виробника?

Надлишок споживача – це інтегральна різниця між ціною, котру згоден сплатити покупець за дану одиницю товару , та ціною, встановленою ринком.

Тобто ціна попиту на товар (РD) визначається граничною корисністю кожної

одиниці товару, а рівноважна ринкова ціна товару - взаємодією попиту та пропозиції. В результаті цієї взаємодії товар продається по ринковій ціні (Рe).

Тому споживач виграє, купуючи товар дешевше, чим він міг за нього заплатити. Цей виграш дорівнює площі заштрихованого трикутника РDЕРe.

Розміри надлишку споживача характеризують рівень його добробуту.

Надлишок виробника - це інтегральна різниця між ціною, по якій згоден реалізувати товар продавець, та ціною ринку. Знання граничних витрат (МС) дозволяє визначити виграш виробника. Справа в тому, що мінімальна ціна, за якою фірма може без втрат продавати одиницю продукції, не повинна бути нижча граничних витрат (МС)(приріст затрат , пов’язаний з виробництвом кожної наступної одиниці продукції). Будь-яке перевищення ринкової ціни одиниці продукції над її МС буде означати ріст прибутку фірми. Таким чином, надлишок споживача ще можна визначити як величину перевищення ціни реалізації (ринкової ціни) над граничними витратами виробництва.

Рішення про кількість, в якій варто споживати будь-яке благо, — це результат зіставлення споживачем вигод і витрат. Виражаючи корисність блага в грошових одиницях, отримуємо цінність блага.

Рисунок 1.15 Надлишок споживача

Витрати споживання або вартість даної кількості блага — це грошові кошти або ринкова ціна одиниці блага, помножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати (вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці блага більш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі.

Різниця між цінністю і вартістю блага називається споживчим надлишком (надлишком споживача).

Надлишок споживача можна розглядати як різницю між максимальною ціною, яку споживач заплатив би за кожну кількість блага Х, і ринковою вартістю цієї кількості.

6. Яким чином встановлюється ринкова рівновага за А. Маршаллом і Л. Вальрасом?

Ринкова рівновага



В умовах ринкової економіки взаємодія конкурентних сил приводить до синхронізації цін попиту і цін пропозиції, що обумовлює рівноважність обсягів попиту і пропозиції

 

Рисунок 1.16 Ринкова рівновага попиту та пропозиції.

P       -              ціна;

Q      -              обсяг попиту, обсяг пропозиції;

D      -              крива попиту;

S       -              крива пропозиції;

С       -              точка перетину кривої Q і кривої S, яка визначає рівноважну ціну (Рc) та рівноважний обсяг попиту та пропозиції (Qc).

Точка перетину кривої попиту (D) і кривої пропо­зиції (S) — це точка їх рівноваги (C)

В точці перетину кривої попиту (Qc) і кривої пропозиції (S) обсяг пропозиції буде дорівнювати обсягу попиту (Qc). Завдяки такому співвідношенню встановлюється ціна рівноваги (Pc), яка однаково задовольняє і покупців, і продавців.

Рівноважна   ціна   (Рс)   - ціна,  що урівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил.

Якщо ціна буде нижчою, ніж р_c, надлишок попиту буде піднімати її догори (конкуренція покупців) і створювати дефіцит; якщо ціна буде вищою, ніж рівноважна Р„ пропо­зиція перевищить попит, створиться надлишок пропозиції (конкуренція продавців), внаслідок чого ціна буде знижуватися до рівня рівноваги.

Модель встановлення рівноважної ціни;

P – ціна;

Q – обсяг попиту га обсяг пропозиції;

C – точка рівноваги;

P_C  — рівноважна ціна;

Q_C– рівноважний обсяг попиту та пропозиції;

P_H, P_д — ціни, при  яких встановлюється дефіцит та надлишок.

Q₁, Q₂ – обсяги попиту та пропозиції, при яких визначається дефіцит та надлишок.

Рівноважна ціна та рівноважний обсяг мають місце на рівні, де кількість товару, яку виробники можуть і ба­жають поставляти, дорівнює обсягу товару, яку покупці можуть і хочуть купувати. На конкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту (D) і пропозиції (S). При ціні рівноваги (Р_C) немає ані надли­шку, ані дефіциту.

Важливо зауважити, що рівноважний метод аналізу попиту та пропозиції на мікрорівні передбачає пошук ситуації, при якій економічна система знаходиться в стані «ідеального спокою». Саме тому в умовах рівноваги економічний суб’єкт (виробник, продавець, покупець, фірма) практично не має стимулів до зміни своєї економічної поведінки. Тобто, у точці рівноваги попиту та пропозиції стимули до економічного руху  практично згасають і він припиняється. Але як тільки відбудеться зміна у співвідношенні факторів, що впливають рівновагу (зросте або зменшиться рівень цін, вдосконалиться технологія, не виправдаються сподівання виробників і споживачів), знову почнуть діяти економічні стимули.

Це означає, що рівність попиту і пропозиції — теоретична  абстракція. Вона майже не зустрічається в реальній господарській практиці. Але за допомогою такої абстракції стає можливим   пошук   найбільш   важливих  закономірностей функціонування ринкового механізму.

Умови сталої рівноваги на ринку розг­лядалися такими відомими вченими-економістами, як А.Маршалл і Л.Вальрас.

Загальновизнаний на сьогодні метод Л.Вальраса розгляд криві попиту та пропозиції як кінцеві точки горизонтальні прямих, які відповідають обсягам попиту чи пропозиції при даній ціні А.Маршалл розглядав їх як кінцеві точки ряду вер­тикальних ліній, кожна з яких відповідає ціні, за якою дана кількість товару виробляється  і  споживається  (тобто д Маршалл розглядає кількість товару як незалежну змінну, а ціну - як залежну змінну).

 

 Рисунок 1.17 Механізм формування рівноважної ціни:

а - за Л.Вальрасом (модель Л.Вальраса);

б - за А.Маршаллом (модель А.Маршалла).

Метод Л.Вальраса засновується на зміні динаміки ціни в напрямку досягнення стану рівноваги, тоді як підхід А Маршалла базується на зміні динаміки обсягів товару; тобто Вальрас розробив «модель коригування ринкових цін», тоді як А.Маршалл - «модель коригування випуску».

Безперечно, і ціна, і кількість товару взаємообумовлюються  — і для вирішення проблем урівноваження всіх параметрі, Принципової різниці між цими підходами немає. Але динамічні   передумови   цих  двох   підходів   принципові розрізняються.

У процесі функціонування ринку відбувається взаємне узгодження економічних інтересів продавців і покупців. Важливу роль у цьому процесі відіграють ціни, сприяючи швидкому обміну інформацією. Саме ціни роблять умови обміну простими, прозорими і стандарти­зованими для всіх суб'єктів ринкової економіки.

7. Що таке «павутиноподібна» модель?

Досягнення рівноваги — це процес, що залежить від часу, опис якого здійснюється за допомогою динамічних моделей. Однією з найпростіших динамічних моделей ціноутворення є «павутиноподібна» модель, де продавці розробляють свою цінову стратегію, базуючись на минулому періоді.

Нехай продавці вважають, що в наступному періоді ціни, за якими вони реалізовували продукцію в попередньому періоді, залишаються незмінними. Тобто, обсяг пропозиції Q_St у t-му поточному періоді залежить від ціни попереднього періоду (t - 1):

Q_St = f_S ( P_t - 1)

8. Що відбувається на ринку, коли, наприклад, держава втручається в процес ринкового ціноутворення? Яка ситуація складеться на вашому ринку, якщо встановити ціну:

р₁ = 1,9 ;

р₂ = 14,4 .

Якщо ціна вища за рівноважну, пропозиція перевищує попит, то утворюється надлишок. Якщо ціна нижча за рівноважну, а пропозиція менша за попит, то утворюється дефіцит.

Державне втручання у процес ринкового ціноутворення:

- встановлення нижньої межі ( «підлога»  цін);

- встановлення верхньої межі ( «стеля»  цін);

Запровадження нижньої межі, коли Р>Pe, має на меті підтримку виробників чи інших суб’єктів економіки, але призводить до виникнення надлишку. Запровадження верхньої межі, держави зробити певні товари доступними для широкого загалу, але призводить до коли Р < Pe, звичайно пов’язане з прагненням держави зробити певні товари доступними для широкого загалу, але призводить до виникнення дефіциту.