1.3.7 Наукове (спеціальне) редагування

Цей етап не обов'язковий, однак, він має місце при необхідності більш ретельного редагування щодо професійних або наукових тонкощів, специфіки тексту. Наукове редагування проводять силами фахівців, що працюють у видавництві, або запрошених для виконання цієї роботи. Особливе значення в цьому процесі має використання в тексті:

– наукової документації,

– інформаційних видань,

– державних стандартів і інших нормативних документів.

Важливими елементами наукового редагування є:

– редагування таблиць,

– редагування формул,

– редагування технічних ілюстрацій,

– редагування діаграм,

– редагування графіків,

– правильне позначення фізичних величин, символів та ін. (відповідно міжнародних і вітчизняних стандартів).

У науковій і спеціальній літературі важливе значення має довідковий апарат видання. Наукове (спеціальне) редагування проводять до літературного редагування, після нього, а іноді й у середині цього процесу.

Цим видом редагування займається науковий редактор. Якщо цей процес у виданні книги або спеціального журналу існує, то прізвище та ініціали наукового (спеціального) редактора обов'язково вносять у вихідні відомості книги.

1.3.8. Коректорська робота

Коректура – стадія виробничого процесу видання книг, газет, журналів і інших друкованих матеріалів, на якій усуваються різні помилки та недоліки, допущені при редагуванні та наборі.

Робота з коректури одного твору проводять в декілька етапів:

– над рукописом;

– над коректурними відбитками (після набору тексту);

– після друку.

Залежно від того хто веде коректорську роботу розрізняють:

– авторську,

– видавничу,

– типографську коректури.

Коректорське виправлення за характером і способом його виконання розрізняють:

– виправлення-вичитування, під час якого шляхом уважного читання виправляють технічні помилки;

– виправлення-звірення для перевірки виправлень у зверстаних аркушах, яке здійснюють шляхом сквозного читання коректурних відбитків або порядкового читання;

– виправлення-підчитування виконують двома коректорами, один з яких читає вголос текст оригіналу, а інший стежить за виправленнями і повідомляє про кожне з них другому коректору з метою усунення пропусків у виправленні і невідповідностей з оригіналом;

– відомості, яке здійснюють в друкарні з метою відомості всіх видів виправлень і контролю за правильністю рядків, смуг, друкованих аркушів у цілому.

При внесенні коректурного виправлення всіх видів використовують коректурні знаки (знаки розмітки оригіналів).

Існують різні типи коректурних знаків: знаки заміни (букв, слів, рядків), знаки вставки, знаки викидування, знаки перестановки, знаки перестановки елементів набору, знаки збільшення, зменшення, вводу, вирівнювання і знищення пробілів, знаки шрифтових виділень і змін, знаки скасування зроблених виправлень.

Розрізняють три види коректурних відбитків:

– гранки – відбитки з набору, без дотримання числа рядків і знаків у рядку;

– зверстані аркуші (верстка) – відбитки зі зверстаних смуг;

– звірочні аркуші (звірення) – відбитки зі смуг після виправлення, внесених друкарнею.

Гранки використовують при складній верстці. Метод коректури з гранками називається граночним, а без них – безграночним.