2.4.4 Розрахунок параметрів та вибір допоміжних елементів

1. Визначаємо опір вихідного подільника:

, (2.35)

де – струм подільника.

Струм подільника обирають на один, частіш на два порядки вище за струм бази керуючого транзистора, що визначається за формулою:

,

де – коефіцієнт підсилення за струмом транзистора VТ2.

2. Знаходимо значення опорів резисторів , та, що складають подільник. Якщо враховувати, що вихідна напруга може відхилятися (регулюватися) на величину і напруга стабілізації стабілітрона може змінюватися у межах віддо,визначимо опір нижнього плеча подільника для крайніх значень та:

; (2.36)

;

Значення опору приймаємо рівним .

Значення опорів та визначаємо за формулами:

; (2.37)

.

Значення опорів обираємо з табл. А2 додатка А.

3. Визначаємо величини ємності конденсаторів і. Величини ємностей конденсаторівівибираються: звичайно конденсаторвибирається порядку одиниць десятків мікрофарад, ємність конденсатора– у межах 1000...2000 мкФ.

Значення робочих напруг для конденсаторів вибираються зі співвідношення

_.(2.38)

2.4.5 Визначення основних параметрів стабілізатора

1. Обчислюємо необхідний коефіцієнт стабілізації за формулою:

. (2.39)

2. Знаходимо коефіцієнт стабілізації розрахованого стабілізатора як

.(2.40)

3. Розрахований коефіцієнт стабілізації повинний бути не менше необхідного, тобто

. (2.41)

4. Визначаємо ККД стабілізатора за формулою:

.(2.42)

При виготовленні силового трансформатора обмотки укладаються на каркасі, що виконується з електрокартону, гетинаксу або пластмаси та, як правило, має форму трубки прямокутного перерізу з боковими щічками. Ближче до стрижня магнітопроводу намотується первинна обмотка. У багатообмоточному трансформаторі ближче до стрижня намотується обмотка вищої напруги, а зовні – обмотка нижчої напруги. Кожний шар обмотки та, в свою чергу, обмотка від обмотки ретельно ізолюються стрічкою з лакотканини.

3 Вказівки до виконання та оформлення контрольного завдання

Роботу необхідно виконувати в окремому зошиті або на аркушах паперу формату А4, на титульній сторінці якого повинно бути вказано: прізвище, ім’я та по батькові студента, його шифр, номер контрольного завдання та назва.

Писати слід на одній сторінці аркуша. Аркуші роботи нумеруються.

Основні положення розв’язку повинні мати пояснення. Розв’язок повинно ілюструвати схемами, рисунками, ескізами, які рекомендується виконувати на міліметровому папері і розміщувати, як правило, за текстом, в якому робиться посилання на даний ескіз, рисунок або схему.

Слід дотримуватись такого порядку запису при розрахунках: спочатку наводиться формула у буквеному виразі, потім підстановка числових значень величин, які входять у формулу, без будь-яких перетворень, потім результат із зазначенням одиниць виміру згідно з чинним держстандартом.

Контрольне завдання повинно мати перелік використаної літератури, дату і підпис студента.

Незараховане контрольне завдання виправити згідно із зауваженнями й подати на повторну рецензію. Усі виправлення повинні бути зроблені у тій же роботі після рецензії. Вносити виправлення у рецензований викладачем текст не дозволяється.

Роботи, які виконані не за своїм варіантом, а також оформлені неакуратно і написані нерозбірливо, не рецензуються.

Захист робіт проводиться в очній співбесіді з викладачем.