Види залізничного зв’язку та його призначення
Можливо дописати радіорелейний зв’язок, застосування телебачення, лінії зв’язку та ВОЛС, системи GPS,
У питаннях організації процесу перевезень та роботи усіх структурних підрозділів залізничного транспорту, управління їх роботою суттєва роль відводиться системам та засобам зв’єязку. Зв’язок на залізничному транспорті став невід’ємною частиною технологічного процесу роботи. Нормальна діяльність залізничного транспорту неможлива без чітко працюючого технологічного зв’язку за допомогою якого здійснюється оперативне керівництво рухом поїздів, роботою лінійних підрозділів, дирекцій залізничних перевезень та управлінь залізниць, передача команд телеуправління пристроями та інформація в обчислювальні центри.
Для організації перевізного процесу й управління роботою усіх підрозділів залізничного транспорту, пов’язаних із забезпеченням безпеки руху поїздів, використовують різні види технологічного зв’язку. Зв’язок, який призначений для вирішення завдань оперативного характеру називають оперативно-технологічним.
Оперативно-технологічний зв’язок поділяється на магістральний, дорожній, відділковий та місцевий. До магістрального належить зв’язок засідань, які проводять керівники Укрзалізниці з працівниками станцій, дирекцій та управлінь залізниць. Дорожній зв’язок засідань призначений для оперативних нарад працівників управлінь залізниць з дирекціями та великими станціями. Дорожньо-розпорядчий зв’язок призначений для службових переговорів чергових розпорядчих відділів служб перевезень залізниць з черговими дирекцій та великих станцій. Станційний розпорядчий зв’язок дозволяє виконувати усі види робіт на сортувальних, дільничних і вантажних станціях. Його організують між станційним диспетчером і черговими парків, сортувальних гірок, пунктів технічного обслуговування та іншими підрозділами станцій.
Для оперативного керівництва роботою лінійних підрозділів застосовують такі види відділкового зв’язку:
поїзний диспетчерський зв’язок - для переговорів поїзного диспетчера з черговими усіх роздільних пунктів, що входять у диспетчерську дільницю, з питаннями керівництва рухом поїздів;
енергодиспетчерський зв’язок - для оперативного керівництва електропостачанням електрифікованих дільниць залізниць;
вагонорозподільчий зв’язок - для службових переговорів працівників з питань розподілу вагонного парку;
службовий зв’язок електромеханіків - для оперативного керівництва роботою технічного персоналу дистанцій сигналізації та зв’язку з забезпечення роботи пристроїв СЦБ на станціях і перегонах;
білетний диспетчерський зв’язок - для централізованого розподілу місць на пасажирські поїзди;
лінійно-колійний зв’язок - для оперативного керівництва роботою технічного персоналу дистанцій колії, який зайнятий обслуговуванням колійних пристроїв і штучних споруд;
постанційний зв’язок - для службових переговорів працівників проміжних станцій, роз’їздів, обгінних пунктів, зупинних платформ між собою, з дирекцією залізничних перевезень та дорожньою сіттю через комутатор;
поїзний міжстанційний зв’язок - для переговорів чергових суміжних станцій з питань руху поїздів;
перегінний зв’язок - для переговорів лінійних працівників, що знаходяться на перегоні, з черговим найближчої станції, а також з поїзним диспетчером, енергодиспетчером, дистанціями колії та зв’язку.
Оперативно-технологічний зв’язок організують за груповим принципом, тобто усі проміжні пункти під’єднюють до відповідних кіл паралельно. Такий принцип дозволяє простими засобами створити протяжні кола, дає можливість вести переговори командирові (диспетчерові) з одним або одночасно з кількома підлеглими. Для того, щоб ці переговори не заважали іншим пунктам, телефонні апарати проміжних пунктів під’єднюють до кола тільки на час переговорів. Для виклику потрібного проміжного пункту з боку розпорядчої станції використовують спеціальні системи вибіркового виклику, які забезпечують індивідуальний виклик одного абонента (проміжного пункту), групи або усіх. Телефонний зв’язок, який обладнаний пристроями вибіркового виклику, називається вибірковим телефонним зв’язком.
На мережі залізниць керівництво рухом поїздів, регулювання пасажиро і вагонопотоками, керівництво подаванням електроенергії у контактну мережу і виконання низки інших експлуатаційних операцій здійснюється за диспетчерським принципом. Цьому принципові властиве підпорядкування виділеного групового зв’язку одному командирові (диспетчерові), який повинен завжди мати можливість легко і швидко викликати будь-яку залізничну станцію, групу станцій або одночасно усі станції підпорядкованої йому дільниці. Виходячи з особливостей роботи у коло диспетчерського зв’язку включають телефони тільки тих осіб, які за родом своєї діяльності взаємодіють з тим або іншим диспетчером.
За диспетчерським принципом організовують кола поїзного диспетчерського зв’язку, енергодиспетчерського зв’язку, вагонного диспетчерського зв’язку, білетного диспетчерського зв’язку, службового зв’язку електромеханіків. Для їх організації використовують двопроводові фізичні кола та канали зв’язку тональної частоти.
Мережа поїзного диспетчерського зв’язку носить спеціалізований характер. Оскільки цей вид зв’язку призначений тільки для ведення переговорів з питань організації руху поїздів і пов’язаний із забезпеченням безпеки руху поїздів, у коло диспетчерського поїзного зв’язку включаються телефони тільки тих осіб, які за родом своєї діяльності взаємодіють з тим чи іншим диспетчером.
Постанційний зв’язок організують між дільничними станціями для службових переговорів працівників проміжних станцій, роз’їздів, обгінних пунктів, зупинних платформ між собою. Розпорядчу станцію встановлюють на дільничній станції, де групове коло заводять у телефонний комутатор, який дозволяє з’єднувати проміжні пункти кола з абонентами дільничної станції, дирекції залізничних перевезень і через вузол зв’язку з залізницею і Укрзалізницею. Проміжні пункти знаходяться у чергових на станціях, тягових підстанціях, в технічних і товарних конторах, у приміщенні телеграфу і білетних касах станцій та зупинних платформ. Абонентів станцій з’єднує телефоністка комутатора.
Лінійно-колійний зв’язок організовують у межах дистанції колії за принципом диспетчерського зв’язку. Розпорядчі станції розташовують у пунктах розміщення дистанції колії і включають у комутатор міжміського або місцевого зв’язку, а проміжні пункти - у начальника дистанції колії, дорожніх майстрів, бригадирів колії тощо.
До станційного технологічного телефонного зв’язку відносять стрілочний, станційний розпорядчий, внутрішньодеповський зв’язок тощо. Мережа станційного технологічного зв’язку будується за радіальним принципом з використанням кабельних і повітряних ліній зв’язку, при цьому усі виконавці мають зв’язок з керівником (диспетчером) індивідуальними лініями. Для організації станційного розпорядчого та стрілочного зв’язків використовують комутатори станційного зв’язку системи ЦБ різної ємності та комплекти апаратури станційного зв’язку.
На малюнку 6.45 наведено пульт чергового по станції КАСС-6, який використовується на малих станціях. На середніх та великих станціях використовуються пульти відповідно КАСС- 22 та КАСС-53, або модернізовані пульти КАСС-ДСП, КАСС-ДНЦ, які в залежності від комплектації можуть використовуватись на будь яких станціях.
Телеграфний зв’язок
Радіозв’язок
Основною перевагою радіозв’язку перед провідним зв’язком полягає в тому, що радіозв’язок дає можливість проводити розмови з працівниками, які знаходяться в русі (машиністи локомотивів, складачі поїздів, оглядачі рухомого складу, працівники будівельних підрозділів, бригад з ремонту колії, контактної мережі та пристроїв СЦБ, обслуговуванню пасажирських вагонів та ін.). Застосовують поїзний, станційний та ремонтно-оперативний радіозв’язок.
Поїзний радіозв’язок призначений для службових переговорів поїзного і локомотивного диспетчерів, чергових на станціях, переїздах та інших працівників, які пов’язані з рухом поїздів, з машиністами поїзних локомотивів, моторвагонних поїздів, спеціального самохідного рухомого складу, а також машиністів між собою, тощо.
На залізницях України знайшла застосування радіопровідна система поїзного радіозв’язку. Зв’язок машиністів локомотивів між собою та з черговими станцій здійснюється за допомогою радіоканалу. Зв’язок машиністів з диспетчером – комбінованим радіопровідним каналом: від розпорядчої станції ДНЦ до найближчої з локомотивом стаціонарної радіостанції (РС) каналом поїзного диспетчерського зв’язку, а від РС до локомотивної радіостанції (РЛ) радіоканалом. Цей принцип застосований тому, що протяжність диспетчерського кола складає 120‑160 км, а радіус дії радіостанцій 7‑15 км. Для нормального функціонування системи поїзного радіозв’язку одночасно можуть працювати тільки дві радіостанції: РС і РЛ (переговори між ДНЦ і машиністом). Передавачі інших радіостанцій вимкнені з метою виключення їх заважаючого впливу.
При виклику машиніста диспетчер повинен під’єднати до лінії потрібну РС у залежності від місця знаходження поїзда на перегоні чи станції ближче до якої знаходиться у даний момент він знаходиться. При виклику ДНЦ з боку машиніста, сигнал виклику можуть прийняти декілька РС, але під’єднюється до лінії та з них, сигнал виклику на вході якої найбільший.
Рис. 15.1 Структурна схема організації радіопровідного поїзного радіозв’язку
На рис. 15.1 наведено структурну схема організації радіопровідного поїзного радіозв’язку, яка реалізує зазначений підхід до його організації.
На теперішній час локомотивні радіостанції ЖР-3М застосовуються обмежено. Замість них використовуються радіостанції ЖР-УК-ЛП (42 РТМ-А2-ЧМ). На проміжних пунктах застосовуються радіостанції ЖР-УК-СП (43 РТС-А2-ЧМ), а у поїзного диспетчера розпорядчі станції РСПР (СР-34). Радіостанції працюють як у гектометровому (КХ), так і у метровому (УКХ) діапазонах. В останньому випадку завад значно менше.
На електрифікованих дільницях для забезпечення радіозв’язку в КХ діапазоні при високому рівні імпульсних завад застосовують підвішені на опорах контактної мережі окремі проводи – хвилеводи. У якості хвилеводів можуть застосовуватися також проводи ліній ДПР, ЛЕП.
Для зв’язку чергових на переїздах з машиністами поїзних локомотивів використовуються радіостанції “Транспорт” (РН-12Б) та інших типів, які працюють в УКХ діапазоні.
Спеціальний самохідний рухомий склад обладнаний радіостанціями 42 РТМ А2‑ЧМ.
Станційний радіозв’язок - це комплекс пристроїв радіотелефонного зв’язку, призначений для службових переговорів про виконання маневрової роботи, розпуск складів з гірки, контролю за їх виконанням, а також передачі оперативної інформації персоналові, який працює безпосередньо на коліях залізничних станцій. Станційний радіозв’язок є симплексний (не допускає одночасного ведення розмови кількома абонентами), його будують за принципом прямого зв’язку командного пункту з рухомими об’єктами. Декілька радіостанцій, стаціонарних, локомотивних і портативних, які працюють на одній хвилі (частоті), утворюють коло радіозв’язку або одну радіомережу. На станціях з декількома районами маневрової роботи у кожному районі утворюють свої кола станційного радіозв’язку. Робочі частоти радіостанцій різних кіл вибирають з урахуванням виключення взаємних завад.
Станційний радіозв’язок, який включає у себе зв’язок маневрового диспетчера, чергового парку, складача поїздів з машиністами маневрових локомотивів, називають маневровим радіозв’язком. У канали маневрового радіозв’язку включають у разі потреби чергових постів електричної централізації парків відправлення.
Зв’язок чергового гірки з машиністами гіркових локомотивів називають гірковим радіозв’язком.
Двосторонній парковий гучномовний зв’язок використовують для озвучення територій станцій і для маневрової роботи. Маневровий диспетчер, чергові на станції або сортувальній гірці гучномовним зв’язком можуть дати необхідні вказівки працівникам своєї зміни, які знаходяться на території парку. Кожен із працівників станції може швидко доповісти засобами цього зв’язку командирові про виконання завдання. На великих станціях самостійними системами гучномовного зв’язку обладнують окремі райони, гірки, парки прибуття і відправлення.
Парковим зв’язком гучномовного сповіщення чергові на станції (парках) і сортувальних гірках, станційні диспетчери, чергові пунктів технічного обслуговування підтримують двосторонній зв’язок зі складачами поїздів, черговими стрілочних постів, регулювальниками швидкості руху відчепів, оглядачами вагонів та іншими працівниками.
Вокзальним оповіщувальним зв’язком обладнують зали очікування, білетні зали і платформи вокзалів. Цим видом зв’язку передають повідомлення про відправлення і прибуття поїздів, зміни у розкладі, про роботу усіх підрозділів вокзалу, правилах перевезення багажу, правилах безпеки пасажирів, оголошення на прохання пасажирів.
Система складається із студії (дикторської), апаратної, фідерів, залів і платформ з установленими гучномовцями та звуковими колонками. Як правило, гучномовці у залах вокзалу і на платформах підключені до окремих фідерів, що дає можливість передавати інформацію одночасно усією мережею або вибірково будь-якою групою фідерів.
У станційному радіозв’язку використовують стаціонарні ЖР-У-СС (38РТС-А2-ЧМ), локомотивні ЖР-У-ЛС (39 РТМ-А2-ЧМ) та носимі радіостанції ”Транспорт,” “Motorola”, “ Kenwood” тощо.
На залізницях України у 2003 році успішно прошли дослідні випробування та почали застосовуватися вітчизняні стаціонарні радіостанції “Оріон РС-4 КХ-УКХ”, та возимі радіостанції “Оріон РВ-4 КХ-УКХ виробництва ВАТ ТРЗ “Оріон”, м. Тернопіль.
На прикордонних станціях міжстанційний зв’язок, а також пристрої поїзного і станційного радіозв’язку на станціях і диспетчерських дільницях повинні обладнуватися системою документального реєстрування переговорів.
Перші моделі пристроїв, що застосовувались для реєстрації переговорів, виконані на базі багатодоріжкових магнітофонів, які підключені до обладнання оперативно - технологічного зв’язку КАСС, РСДТ, телефонних апаратів, обладнання поїзного та станційного радіозв’язку, при цьому розмова чергового на станції (поїзного диспетчера) з абонентом записується на магнітофонну плівку, що дає можливість контролювати додержання причетними працівниками регламенту переговорів. Системи документованої реєстрації переговорів допомагають проконтролювати дії причетних працівників при виникненні нестандартних ситуацій та правильно визначити причини допущених транспортних подій.
На даний час широко застосовуються системи документованої реєстрації переговорів, виконані на базі комп’ютерних програм.
Порядок користування системою документованої реєстрації переговорів під час виконання поїзної та маневрової роботи визначається Інструкцією ЦД‑ЦШ‑0046.
Для оперативного керівництва ремонтними роботами на перегонах вантажонапружених ліній застосовується перегінний зв’язок, який призначений для організації двосторонніх переговорів керівників ремонтних робіт, які знаходяться на перегоні, з черговими найближчих станцій, а також з поїзним диспетчером, енергодиспетчером, конторами дистанції колії або сигналізації та зв’язку, а також з машиністами локомотивів.
Останнім часом у якості оперативного зв’язку використовується відомчий транкінговий радіозв’язок, який складається з потужної базової станції та мережі носимих радіостанцій, за допомогою яких здійснюється можливість зв’язку як між абонентами носимих радіостанції так і з базовою (розпорядчою) станцією, за допомогою якої можливий вихід на інших абонентів, підключених до залізничних АТС.
Для оперативного керівництва ремонтними роботами застосовуються також потужні радіоподовжувачі “Sеnao”.
Перелік ділянок, обладнаних провідним, або радіозв’язком затверджується начальником залізниці.