- •Суть ринку праці, функції і класифікація
- •Сегментація ринку праці
- •Розвиток теоретичних підходів і аналізу ринку праці
- •Трудові ресурси як економічна категорія
- •Зайнятість, її суть і форма
- •Види безробіття
- •Державна політика зайнятості
- •Натуральний метод визначення продуктивності праці
- •Сутність і значення продуктивності праці
- •Показники і методи визначення продуктивності праці Показники продуктивності праці
- •Нормативний метод визначення продуктивності праці
- •Вартісний метод визначення продуктивності праці
- •Факторний аналіз і планування продуктивності праці
- •Резерви зростання продуктивності праці
- •Визначення продуктивності праці на станціях
- •Визначення продуктивності праці локомотивного депо
- •Визначення продуктивності праці вагонного депо
- •Визначення продуктивності праці в дистанції колії і сигналізації і зв'язку
- •Визначення чисельності робочих на відрядних роботах
- •Визначення чисельності робочих на погодинних роботах, спеціалістів
- •Формування заробітної плати в ринкових умовах
- •Функції заробітної плати
- •Тарифна система - основа оплати праці
- •Розрахунок показників оплати праці
- •Основні форми та системи оплати праці
- •Сутність відрядних нарядів
Нормативний метод визначення продуктивності праці
Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає в тому, що на кожний вид продукції, котра випускається підприємством, поряд з оптовою ціною встановлюється також норматив чистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП) на підприємстві визначається множенням обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику (штук, кг тощо) на норматив і складанням одержаних результатів. Нормативи чистої продукції мають бути стабільними, тому обсяги нормативно-чистої продукції порівнюються протягом певного періоду. Обсяг нормативно-чистої продукції розраховується так:
де П — план випуску і-х виробів, шт.; Нчп — норматив чистої продукції на і-й виріб, грн; n – кількість найменувань виробів за планом.
Вартісний метод визначення продуктивності праці
У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який грунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід). Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв'язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях.
Факторний аналіз і планування продуктивності праці
Планування продуктивності праці здійснюється за методом прямого розрахунку і факторним методом.
Перший метод передбачає визначення планового рівня продуктивності праці шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції у вартісному вираженні на планову чисельність персоналу основної діяльності. Так, у промисловості плановий рівень продуктивності праці, згідно з методом прямого розрахунку, обчислюється за формулою
![]()

Поширеним методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання. Вказаний метод передбачає розрахунок зростання продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів.
Приріст продуктивної праці за рахунок вивільнення чисельності розраховується за формулою


Вихідна чисельність працюючих розраховується за формулами

Резерви зростання продуктивності праці
Резерви зростання продуктивності праці - це можливості більш повного використання продуктивної сили праці, усіх факторів підвищення її продуктивності за рахунок удосконалювання техніки, технології, поліпшення організації виробництва, праці управління. Резерви тісно пов'язані з факторами зростання продуктивності праці. Якщо той чи інший фактор розглядати як можливість, то використання пов'язаного з ним резерву - це процес перетворення можливості в дійсність.
Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.
Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науко- технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому в кожній конкретний період треба використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат.
Резерви зростання продуктивності праці класифікують за різними ознаками: за часом використання, за ознаками можливості їхнього використання, за напрямками роботи, за місцем виявлення і використання.
Резерви зростання продуктивності праці можна підлити на дві групи: 1 група) резерви поліпшення використання живої праці (робочої сили)- це всі резерви, пов'язані з організацією умов праці, підвищенням дієспроможності працюючих, структурою і розміщенням кадрів, створенням організаційних умов для безперебійної роботи, а також із
забезпеченням досить високої матеріальної і моральної зацікавленості працівників у результатах праці.
2 група) резерви більш ефективного використання основних і оборотних фондів - це резерви кращого використання основних виробничих фондів (машин, механізмів, апаратури й ін.) за потужністю і за часом, а також резерви більш ощадливого і повного використання сировини, комплектуючих матеріалів, палива, енергії й інших оборотних фондів.
