- •1. Розвиток освіти в Україні хіх ст.
- •2. Національно-культурне відродження у і пол. Хіх ст.
- •3. М. Драгоманов і діяльність українських громад
- •4. Український театр у хіх ст.
- •5. Архітектура та образотворче мистецтво Укр. Хіх ст.
- •6.Тарас Шевченко – геніальний поет і художник
- •7. Укр. Культ. На поч. Хх ст. І в роки національно-деократичної революції 1917-1921 рр.
- •8. Музичне мистецтво Укр. В хіх – на поч. ХХст.. М. Лисенко
- •9. Життя та творчість Лесі Українки
- •10. Політика українізації в урср у 1920-ті рр.. Її вплив на розвиток культури
- •11. Розвиток освіти в Укр. У 1920-30-ті рр. Боротьба з неписемністю
- •12. О. Довженко – класик світового кіно
- •14. Протиріччя культурного життя 1960-80-х рр. «Шістдесятники»
- •18. Лесь Курбас – видатний реформатор тетру
- •21. Ліна Костенко – видатна українська письменниця
- •16. Розвиток освіти в незалежній Укр. Участь України в Болонському процесі
- •20. Проблеми та перспективи розвитку укр. Культури в незалежній Україні
- •19. Здобутки укр. Кінематографії у 1950-1980-ті рр.
- •17. Дослідження укр. Науки у іі пол. Хх ст.
- •13. Література і мистецтво соціалістичного реалізму
- •15. Олесь Гончар – видатний укр. Письменник
20. Проблеми та перспективи розвитку укр. Культури в незалежній Україні
Культурні надбання кожної нації – це безцінний скарб всієї людської цивілізації. Розвиваючись в умовах постійних спроб асиміляції з боку іноземних держав українська культура не лише змогла вижити, але й подарувати світу багато шедеврів мистецтва та кінематографу, неповторні літературні твори та пам’ятки архітектури. Після проголошення незалежності 1991 року, перед Україною постало важливе завдання захисту та розвитку національної культури. Нажаль, економічні кризи, політична нестабільність загальмували процес культурної модернізації. шаблонів.
Відсутність чітких державних кроків з відродження української культури призвели до занепаду суспільної моралі, зміну світогляду. Більшість українців не бачить перспектив у майбутньому, не вірить у можливість покращення ситуації в державі. Подібний стан багато в чому зумовлений слабким державним фінансуванням галузі культури. Через брак державних коштів закриваються музеї, мистецькі центри, книгарні та театри, приміщення яких потім незаконно приватизовуються. Не краща ситуація спостерігається у вітчизняному книгодрукуванні. Систематично скорочується випуск українських книжок, а ті нечисленні, хоча й безумовно успішні спроби популяризації та відродження української книги не мають державної підтримки і часто здійснюються за кошти приватних осіб. Схоже становище і в українському кінематографі. Світова кіноіндустрія активно розвивається, але Україна залишилася поза цим процесом через занепад власного кіномистецтва. Вітчизняний ринок кінофільмів вже давно перенасичений стрічками іноземного виробництва, причому не завжди високої якості.
Державна культурна політика має бути орієнтованою на забезпечення, підтримку та розвиток традиційних українських духовних цінностей. Основні завдання держави - проводити активну політики з пропаганди зміцнення інституту сім’ї та традиційних родинних цінностей: любові, взаємоповаги, доброти.
Кошти на розвиток української культури можна знаходити за рахунок державно-приватного фінансування та розвитку туристичної галузі. Проведення щорічних Всеукраїнських ярмарок, фестивалів, творчих конкурсів, культурних заходів допоможе зміцнити культурні зв’язки між різними регіонами України, привабити іноземних туристів, відкривши для них неповторний колорит української землі, ознайомити з давньою історією, етнічною музикою про яку крізь віки можуть розповісти кобза і бандура, традиційними видами мистецтв (гончарством, ковальством, ткацтвом, тощо).
Є переконання, що й український кінематограф за умови необхідного державного фінансування зможе посісти достойне місце у світовій кіноіндустрії. Культурний розвиток держави неможливий без охорони її історичної спадщини.
Бажано значно активізувати проведення просвітницьких заходів спрямованих на популяризацію історично-культурних пам’яток України. Це сприятиме не лише пошуку вітчизняних культурних спонсорів та меценатів, але й зростанню інтересу до української культури з боку світової спільноти.
