65. Українська демократична партія, Українська радикальна партія, Українська демо-радикальна партія.

Напередодні революції 1905 р. в Україні активізувалися ліберальнісили.1904 р.вони створили у КиєвіУкраїнську демократичну партію (УДП).Її лідерами були О.Лотоцький, Є.Тимченко, Є.Чикаленко.Партіяобстоювала встановлення конституційної монархії, проведення широких соціальних реформ та надання Україні автономних прав у межах федеративної Росії. Восени1904 р.створено Українську радикальну партію (УРП), лідерами якої стали Б.Грінченко і С.Єфремов.Обидві партії - УДП і УРП, нечисленні за складом, в одному з документів особливого відділу департаменту поліції віднесені до типу "конституційно-демократичних". З ряду питань УДП і УРП стояли на радикальніших позиціях (наприклад, вимога автономії України, визнання соціалістичної перспективи тощо).В1905 p.пройшлообєднанняУДП і УРП, які відзначалися ідейною близькістю платформ, істворено Українську демо-радикальну партію (УДРП).Найвидатнішими її представниками були Б. Грінченко, С. Єфремов, М. Левицький. Ф. Матушевський, В. Науменко, Є.Чикаленко та ін. УДРП була партією парламентського типу, але після червневого перевороту 1907 р. припинила свою діяльність.

66. Українська партія соціалістів-революціонерів.

У 1906 р. виникла Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР). Однак розгорнути активну діяльність їй не вдалося.

У зазначений час, крім національних політичних партій в Наддніпрянській Україні діяли й місцеві організації загальноросійських партій, які за своєю чисельністю і впливом явно переважали національні партії. Характерною рисою цього періоду була абсолютна перевага в українському русі лівих національно-соціалістичних сил. Українські ліберали та консерватори не змогли організаційно згуртувати свої сили на національному ґрунті і тому, як правило, орієнтувалися на загальноросійські політичні партії консервативного та ліберального напрямів.

1

2