4.2. Порівняльний аналіз результативності у змагальній діяльності досліджуваних осіб експериментальної та контрольної груп після проведення педагогічного експерименту

Після проведення педагогічного експерименту з використанням у тренувальному процесі вправ статодинамічного характеру в експериментальній групі відбулися значні зміни.

Так, у першій змагальній вправі «присіданні» (рис. 4.3) чоловіки експериментальної групи мали більше середнє значення, ніж пауерліфтери контрольної групи. При цьому у перших це значення складало 295,5±9,1 кг, а у других – 275,1±7,0 кг.

Вельми важливо відмітити, що між вказаними значеннями досліджуваних показників достовірних відмінностей не виявлено.

Рис. 4.3. Результати у контрольних змаганнях пауерліфтерів високої кваліфікації у вправі «присідання» після проведення педагогічного експерименту

Примітка: 1 група – пауерліфтери експериментальної групи; 2 група – пауерліфтери контрольної групи.

У наступній вправі «жим лежачи» (рис. 4.4) між спортсменами досліджуваних груп також не спостерігається достовірних відмінностей. При цьому слід зауважити, що спортсмени першої групи на початку педагогічного експерименту мали нижчі значення у даній вправі, ніж спортсмени контрольної групи. Тобто під впливом статодинамічних вправ у жимі лежачи у них все ж таки відбулося покращення результату. Загальну суму приросту результату ми розглянемо у наступному підрозділі.

Рис. 4.4. Результати у контрольних змаганнях пауерліфтерів у вправі «жим лежачи» після проведення педагогічного експерименту

Примітка: 1 група – пауерліфтери експериментальної групи; 2 група – пауерліфтери контрольної групи.

В останній вправі змагань «станова тяга» (рис. 4.5) спортсмени експериментальної групи показали набагато кращі результати, ніж спортсмени контрольної групи. Їхні середні значення у цій вправі складали: у осіб 1 групи – 269,0±7,6 кг, а у осіб другої групи – 253,2±10,5 кг.

Отже, виявляється, що під впливом вправ статодинамічного характеру у спортсменів експериментальної групи у порівнянні зі спортсменами контрольної групи, які займалися за загальноприйнятою методикою, відбувається значне покращення силових здібностей. Важливим є те, що такого роду покращення призводить до приросту результату у змагальних вправах.

Оскільки у пауерліфтингу визначення результату відбувається за сумою трьох видів (присідання, жим, тяга), цікаво було б проаналізувати зміни у результативності змагань досліджуваних осіб за сумою триборства.

Рис. 4.5. Результати у контрольних змаганнях пауерліфтерів високої кваліфікації у вправі «тяга» після проведення педагогічного експерименту

Примітка: 1 група – пауерліфтери експериментальної групи; 2 група – пауерліфтери контрольної групи. * - p<0,05 достовірність різниць між значеннями 1 та 2 груп.

Виявляється, що за сумою у триборстві (рис. 4.6) спортсмени-пауерліфтери експериментальної групи мали достовірно вищий результат (p<0,05), ніж спортсмени контрольної групи. При цьому їхні значення у осіб 1 групи становили 772,1±12,7 кг, а у осіб 2 групи – 719,1±19,7 кг.

Рис. 4.6. Результати у контрольних змаганнях пауерліфтерів високої кваліфікації за сумою у триборстві після проведення педагогічного експерименту

Примітка: 1 група – пауерліфтери експериментальної групи; 2 група – пауерліфтери контрольної групи. * - p<0,05 достовірність різниць між значеннями 1 та 2 груп.

Таким чином, за результатами аналізу виступу пауерліфтерів у контрольних змагань після проведеного експерименту можна зробити такий висновок, що запропонована нами методика із використанням вправ статодинамічного характеру призводить до покращення результативності у змаганнях. Разом з цим, слід зазначити, що не в усіх змагальних вправах виявлено статистично значимі відмінності. На нашу думку, це пов’язано з невеликою кількістю досліджуваних осіб.